Візит Анґели Меркель до Києва, що починається в понеділок, – це перші відвідини канцлера Німеччини від часу Помаранчевої революції, яка привела до влади реформований проєвропейський уряд. Її попередник так і не дістався до Києва, стурбований тим, що такий візит викликав би невдоволення Москви. Але Меркель менше зважає на занепокоєння Росії, хоча нині Москва висловлює їх значно різкіше.
Зустрічі Анґели Меркель із Президентом Віктором Ющенком та Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко ( за повідомленнями, лідер опозиції Віктор Янукович не зможе зустрітися з канцлером) зосередяться на подальшій інтеграції України в Європу у вигляді Плану дій ЄС – Україна і «розширеної угоди» між ЄС і Україною.
Керівники обговорять також запрошення Україні вступати до НАТО, яке має надійти колись, і перспективи Києва отримати План дій для членства в НАТО на наступному саміті Північноатлантичного союзу в травні 2009 року.
Крім того, Меркель неодмінно захоче обговорити й енергетику і ділові відносини – Німеччина є другим найбільшим торговельним партнером України після Росії.
Європейський Союз отримує понад 80 відсотків природного газу, який він імпортує з Росії, через територію України.
У світлі дедалі хисткіших енергетичних відносин ЄС і Росії протягом останніх двох років виглядає, що подальша інтеграція України, другої за розміром країни континенту, в ЄС становить для цього блоку життєво важливий інтерес.
На жаль, тривала й невпинна внутрішня боротьба за владу в Києві Ющенка і Тимошенко, які разом мають більшість у Верховній Раді, з Януковичем, керівником потужної промосковської Партії регіонів, завело раніше в глухий кут чимало з нагальних реформ, котрих домагався ЄС.
До того ж, Тимошенко і Ющенко вже явно змагаються одне з одним, поклавши око на наступні президентські вибори.
Та й постійно змінювані парламентські більшості чи іноді насильницькі бойкоти в парламенті аж ніяк не заохочують до подальшої інтеграції України в Європу.
Водночас членство України в ЄС явно підтримує значна більшість українського населення.
Нова розширена угода буде пов’язана для України з глибокою й широкою угодою про вільну торгівлю.
Президент Франції, яка зараз головує в ЄС, Ніколя Саркозі казав, що переговори про це мали б закінчити до початку наступного року.
Якщо ця угода міститиме чітку перспективу членства для України, вона заспокоїть багато внутрішньополітичних суперечок у Києві.
Звичайно, відносини України з Європою певною мірою формуються її відносинами з Росією, і ключем до цих відносин є енергоносії.
Дві країни погодилися в березні ліквідувати попередню непрозору структуру торгівлі, до якої були залучені контрольований російською державою «Газпром», українська державна нафтогазова компанія «Нафтогаз України» і посередник «РосУкрЕнерго», про нього мало що відомо. Половиною цієї компанії володіють двоє українських олігархів, про яких відомо ще менше, – Дмитро Фірташ (45 відсотків) та Іван Фурсін (5 відсотків), одеський банкір зі зв’язками, як подейкують, із нещодавно ув’язненим мафіозі Семеном Могилевичем. Іншою половиною «РосУкрЕнерго» володіє «Газпром».
За новою угодою, Україна отримуватиме газ на чверть російський, дорожчий, а на три чверті дешевший середньоазійський газ, що транспортується через Росію. Отримана в результаті суміш коштуватиме значно менше, ніж європейські ринкові ціни.
Але Москва наполягає на тому, щоб Київ не заводив прямих газових контактів із Середньою Азією. Тож іще не ясно, чи «РосУкрЕнерго» дійсно вилучена з цієї угоди.
Ба більше, нижчі середньоазійські ціни закінчуються наприкінці цього року; Туркменистан уже оголосив, що 2009 року правитиме за свій газ ціни європейського рівня. Доба дешевого газу для Росії й України наближається до кінця.
Таке зростання ціни становитиме серйозні труднощі для української економіки і призведе до нових напруженостей між Росією й Україною. А ці напруженості можуть мати потенційні наслідки і для європейського ринку, і для наступних президентських виборів в Україні.
Усі ці події вже недалеко, і Німеччина й весь ЄС можуть зажити їхніх прямих наслідків. Тож канцлер Меркель має забезпечити більшу роль ЄС у таких переговорах.
Коли наступними місяцями закінчиться об’єднання Європейського інвестиційного банку і Європейського банку реконструкції і розвитку, нова структура могла б стати ідеальним засобом для придбання значних часток в українській газотранспортній мережі.
Відтак ЄС міг би наполягати на більшій прозорості майбутньої угоди про ціни на газ, запроваджуючи європейські стандарти звітності й управління. Враховуючи європейських споживачів, європейські інтереси повинні б мати більше слово в переговорах із Росією.
Президент Росії Дмитро Медведєв попереджав Україну не вступати до НАТО. Володимир Путін, коли був президентом, погрожував націлити на «братів-слов’ян» російські ракети. Путін та інші російські політики натякали на підтримку сепаратистським рухам в Україні, в першу чергу в Криму й у східних українських регіонах.
Українська влада ще має багато зробити, щоб переконати свій народ у перевагах вступу до НАТО. Відсоток українців, які підтримують цей вступ, подвоївся за останні три роки й досяг 36. Але 28 відсотків і далі проти цього вступу, а ще третина не має твердої думки.
Хоча Україна і Грузія не отримали сподіваного на квітневому саміті НАТО в Бухаресті, блок таки запевнив обидві країни, що одного дня вони стануть його членами. «НАТО знає про євроатлантичні прагнення України і Грузії стати членами НАТО, – заявив тоді Генеральний секретар Північноатлантичного союзу Яап де Гооп Схеффер. – Ми погодилися сьогодні, що ці країни стануть членами НАТО».
Та для Росії успіх заявки України на вступ до Північноатлантичного союзу й загалом успіх її проекту демократичних змін становитиме пряму загрозу легітимності і внутрішній стабільності так званого путінізму в Росії. Саме тому Медведєв, сам продукт цього путінізму, так різко висловився проти нового порядку, який постає в Європі.
Отож ставки високі. Німеччина, як європейський економічний і політичний «важковаговик» із особливими відносинами з Росією, має взяти активну і провідну роль у процесі інтеграції України в євроатлантичні структури – і задля Європи, і задля України.
І нарешті, як виглядає, Німеччина має канцлера, який розуміє цю геополітичну зміну і її наслідки для Німеччини.
Погляди автора не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Зустрічі Анґели Меркель із Президентом Віктором Ющенком та Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко ( за повідомленнями, лідер опозиції Віктор Янукович не зможе зустрітися з канцлером) зосередяться на подальшій інтеграції України в Європу у вигляді Плану дій ЄС – Україна і «розширеної угоди» між ЄС і Україною.
Керівники обговорять також запрошення Україні вступати до НАТО, яке має надійти колись, і перспективи Києва отримати План дій для членства в НАТО на наступному саміті Північноатлантичного союзу в травні 2009 року.
Крім того, Меркель неодмінно захоче обговорити й енергетику і ділові відносини – Німеччина є другим найбільшим торговельним партнером України після Росії.
Європейський Союз отримує понад 80 відсотків природного газу, який він імпортує з Росії, через територію України.
У світлі дедалі хисткіших енергетичних відносин ЄС і Росії протягом останніх двох років виглядає, що подальша інтеграція України, другої за розміром країни континенту, в ЄС становить для цього блоку життєво важливий інтерес
На жаль, тривала й невпинна внутрішня боротьба за владу в Києві Ющенка і Тимошенко, які разом мають більшість у Верховній Раді, з Януковичем, керівником потужної промосковської Партії регіонів, завело раніше в глухий кут чимало з нагальних реформ, котрих домагався ЄС.
До того ж, Тимошенко і Ющенко вже явно змагаються одне з одним, поклавши око на наступні президентські вибори.
Та й постійно змінювані парламентські більшості чи іноді насильницькі бойкоти в парламенті аж ніяк не заохочують до подальшої інтеграції України в Європу.
Водночас членство України в ЄС явно підтримує значна більшість українського населення.
Нова розширена угода буде пов’язана для України з глибокою й широкою угодою про вільну торгівлю.
Президент Франції, яка зараз головує в ЄС, Ніколя Саркозі казав, що переговори про це мали б закінчити до початку наступного року.
Якщо ця угода міститиме чітку перспективу членства для України, вона заспокоїть багато внутрішньополітичних суперечок у Києві.
Відносини України з Європою певною мірою формуються її відносинами з Росією, і ключем до цих відносин є енергоносії
Дві країни погодилися в березні ліквідувати попередню непрозору структуру торгівлі, до якої були залучені контрольований російською державою «Газпром», українська державна нафтогазова компанія «Нафтогаз України» і посередник «РосУкрЕнерго», про нього мало що відомо. Половиною цієї компанії володіють двоє українських олігархів, про яких відомо ще менше, – Дмитро Фірташ (45 відсотків) та Іван Фурсін (5 відсотків), одеський банкір зі зв’язками, як подейкують, із нещодавно ув’язненим мафіозі Семеном Могилевичем. Іншою половиною «РосУкрЕнерго» володіє «Газпром».
За новою угодою, Україна отримуватиме газ на чверть російський, дорожчий, а на три чверті дешевший середньоазійський газ, що транспортується через Росію. Отримана в результаті суміш коштуватиме значно менше, ніж європейські ринкові ціни.
Але Москва наполягає на тому, щоб Київ не заводив прямих газових контактів із Середньою Азією. Тож іще не ясно, чи «РосУкрЕнерго» дійсно вилучена з цієї угоди.
Ба більше, нижчі середньоазійські ціни закінчуються наприкінці цього року; Туркменистан уже оголосив, що 2009 року правитиме за свій газ ціни європейського рівня. Доба дешевого газу для Росії й України наближається до кінця.
Коли наступними місяцями закінчиться об’єднання Європейського інвестиційного банку і Європейського банку реконструкції і розвитку, нова структура могла б стати ідеальним засобом для придбання значних часток в українській газотранспортній мережі
Усі ці події вже недалеко, і Німеччина й весь ЄС можуть зажити їхніх прямих наслідків. Тож канцлер Меркель має забезпечити більшу роль ЄС у таких переговорах.
Коли наступними місяцями закінчиться об’єднання Європейського інвестиційного банку і Європейського банку реконструкції і розвитку, нова структура могла б стати ідеальним засобом для придбання значних часток в українській газотранспортній мережі.
Відтак ЄС міг би наполягати на більшій прозорості майбутньої угоди про ціни на газ, запроваджуючи європейські стандарти звітності й управління. Враховуючи європейських споживачів, європейські інтереси повинні б мати більше слово в переговорах із Росією.
Президент Росії Дмитро Медведєв попереджав Україну не вступати до НАТО. Володимир Путін, коли був президентом, погрожував націлити на «братів-слов’ян» російські ракети. Путін та інші російські політики натякали на підтримку сепаратистським рухам в Україні, в першу чергу в Криму й у східних українських регіонах.
Українська влада ще має багато зробити, щоб переконати свій народ у перевагах вступу до НАТО. Відсоток українців, які підтримують цей вступ, подвоївся за останні три роки й досяг 36. Але 28 відсотків і далі проти цього вступу, а ще третина не має твердої думки.
Німеччина, як європейський економічний і політичний «важковаговик» із особливими відносинами з Росією, має взяти активну і провідну роль у процесі інтеграції України в євроатлантичні структури – і задля Європи, і задля України
Та для Росії успіх заявки України на вступ до Північноатлантичного союзу й загалом успіх її проекту демократичних змін становитиме пряму загрозу легітимності і внутрішній стабільності так званого путінізму в Росії. Саме тому Медведєв, сам продукт цього путінізму, так різко висловився проти нового порядку, який постає в Європі.
Отож ставки високі. Німеччина, як європейський економічний і політичний «важковаговик» із особливими відносинами з Росією, має взяти активну і провідну роль у процесі інтеграції України в євроатлантичні структури – і задля Європи, і задля України.
І нарешті, як виглядає, Німеччина має канцлера, який розуміє цю геополітичну зміну і її наслідки для Німеччини.
Погляди автора не конче відображають позицію Радіо Свобода.