Останнім часом не проходить і тижня, щоб колишній керівник кримської міліції і нинішній спікер парламенту автономії не обмінялися інформаційними уколами.
Геннадій Москаль Причому Геннадій Москаль робить наголос на фактах спікерства Анатолія Гриценка у Верховній Раді АРК у часи, коли організовані злочинні групи мали вирішальний вплив на кримську владу, і нинішнього впливу на спікера депутата Олександра Мельника, проти якого правоохоронці проводили розслідування і який кілька років тому затримувався міліцією за підозрою у скоєнні серйозних злочинів.
Водночас Анатолій Гриценко наголос робить на «неадекватності» народного депутата-«самооборонця», який «потихеньку виживає з розуму». Мовляв, «у кожного своя форма деградації», вважає спікер.
Анатолій Гриценко Очевидно, що міністр охорони здоров’я України Василь Князевич не відгукнеться на заклик кримського спікера хоча б тому, що кількість охочих перевірити психічне здоров’я народних депутатів значно більша і може сягати кількості виборців. Та й прихильників медичного обстеження кримських депутатів, напевно, чимало.
Можна було б очікувати, що натомість відгукнеться міністр охорони здоров’я Криму Сергій Донич – як він відгукнувся на прохання засвідчити побої радника мера Алушти Віталія Прибеги. Останній заявив, що його викрали і побили правоохоронці, які зараз розслідують кримінальну справу за підозрою щодо алуштинського міського голови Володимира Щербини в отриманні хабаря.
Тоді відеозйомка засвідчила досить бадьорий вигляд потерпілого, хоча кримський міністр підписав папір про важкий стан пацієнта. Тож начальник кримської міліції генерал Микола Іллічов порадив керівникам медустанов Криму «не гратися з вогнем і з Генпрокуратурою».
Закиди Москаля мають реальний ґрунт
І справді, свідчень «неврівноваженості» Геннадія Москаля його візаві має не дуже багато: ну, просив генерал слова на сесії кримського парламенту, щоб закликати депутатів встановити пам’ятник жертвам «власівців» – так має право на це як народний депутат, тим більше, що пам’ятник «жертвам ОУН-УПА» в Сімферополі встановили; чи закликав до відставки спікера за економічні провали в автономії – теж, як політик-опонент кримської влади, діяв цілком логічно; чи домагався перевиборів мера Сімферополя, висуненого Партією регіонів – так є ж чинне судове рішення про незаконність обрання сімферопольського міського голови.
Водночас генеральські закиди на адресу Анатолія Гриценка часто мають під собою реальний ґрунт. Адже відомо (і це описано уже в книжках), що 1990-ті роки, коли той починав стрімку політичну кар’єру, були часом домінування і протистояння двох найбільших кримінальних угруповань – «Сейлема» і «Башмаків».
Перша структура практично взяла під свій контроль кримський парламент, коли там спершу членом президії, а потім і спікером був Анатолій Гриценко. Він же входив до Партії економічного відродження Криму, яку преса та політики називали політичною надбудовою «Сейлему».
Фактичні лідери цієї партії Анушеван Данелян (віце-спікер тодішнього парламенту автономії) і Володимир Шевйов (член президії Верховної Ради АРК) після приходу Геннадія Москаля до керівництва кримської міліції покинули межі Кримського півострова і зараз перебувають у Нагірному Карабаху. Інший «активіст», Сергій Воронков, був засуджений на тривалий термін ув’язнення і нещодавно повернувся до Криму. Експерти відзначили, що його повернення збіглося з посиленням позицій «сейлемівських» кіл у політиці та економіці Криму. Ще кілька колишніх депутатів різних рівнів досі перебувають у розшуку, в тому числі – міжнародному.
Розгром «Сейлема» і «Башмаків» наприкінці 90-х років минулого століття проходив під керівництвом генерала Москаля, і його ім’я тривалий час асоціювався у кримчан з очищенням півострова від злочинності. Перебуваючи потім на посаді постійного представника Президента України в Криму, Геннадій Москаль зробив цю безвладну структуру одним із найвпливовіших політичних важелів, що не дав дедалі більшому впливові «регіоналів», які перебрали майже всю владу в Криму, перерости в абсолютне домінування.
Зараз, коли Геннадій Москаль обіймає посаду лише першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з боротьби з корупцією та організованою злочинністю, а його «Самооборона» потрапила в немилість до Президента і Секретаріату, генерал продовжує впливати на політичну і криміногенну ситуацію в автономії. Він каже, що не може допустити, щоб Кримом, парламентом і міліцією керували кримінальні авторитети «Меля» і «Лукаш», які отримали депутатські мандати й «прикриваються Гриценком».
Позиції Гриценка зміцнюються
Водночас спостерігачі називають нинішнього Голову Верховної Ради Криму дуже поміркованим кримським політиком, який показав, що здатний вести діалог і з Києвом, і з Меджлісом та російськими націоналістами з «Русского блока» і «Русской общіни».
Саме з його іменем пов’язують нормалізацію стосунків між кримською і центральною владою та остаточну поразку проросійських сепаратистів із Блоку «Росія» у 1997 році. Прийшовши знову до влади в автономії в 2006 році як лідер виборчого блоку «За Януковича!», він, на відміну від лідера кримських «регіоналів» Василя Кисельова, не сказав жодного «кривого» слова проти Віктора Ющенка навпаки, за будь-якої нагоди демонстрував свою лояльність голові держави.
Тепер усе більше свідчень того, що Президент схиляється до підтримки саме «регіонала» Гриценка. Він уже публічно висловився за необхідність погодження з Сімферополем призначення начальника кримської міліції, а потім нагородив Анатолія Гриценка орденом «За заслуги».
Після цього спікер пішов у наступ, звинувативши Кабмін і Міністерство внутрішніх справ України у спробах обмежити права автономії, а також закликав прокуратуру перевірити законність дій правоохоронців під час арештів запідозрених у корупції чиновників із Південного узбережжя Криму.
Тепер подальший розвиток конфлікту, що виглядає як конфлікт особистостей, але заторкує інтереси багатьох кримських і київських груп, а також самої держави, залежатиме від подальшого розвитку ситуації в Києві. Хоча Геннадій Москаль ніколи не мав теплих почуттів до Юлії Тимошенко і БЮТу, очевидно, в президентському Секретаріаті давно вже записали його до стану ворогів із усіма відповідними наслідками.
Тепер Анатолій Гриценко може дозволити собі припинити фінансування Регіональної комплексної програми профілактики правопорушень в Автономній Республіці Крим на 2008–2009 роки і запропонувати відновити його лише за умови «надання плану розкриття резонансних злочинів 90-х років минулого століття, зокрема кількох сотень убивств». За словами спікера, буде такий план – і парламент Криму «в оперативному порядку надасть на ці цілі необхідні фінансові ресурси».
Поки кримські міліціонери думають, чи не відкрити свої паролі та явки парламентарям, серед яких, якщо вірити правоохоронцям, є кілька колишніх «сейлемівців» і «башмаків», у Криму чекають, які відповіді дадуть Міністерство внутрішніх справ і Міністерство охорони здоров’я на запити Геннадія Москаля та Анатолія Гриценка. Конфлікт зі змінним успіхом триває.
(Сімферополь – Прага – Київ)
Водночас Анатолій Гриценко наголос робить на «неадекватності» народного депутата-«самооборонця», який «потихеньку виживає з розуму». Мовляв, «у кожного своя форма деградації», вважає спікер.
Можна було б очікувати, що натомість відгукнеться міністр охорони здоров’я Криму Сергій Донич – як він відгукнувся на прохання засвідчити побої радника мера Алушти Віталія Прибеги. Останній заявив, що його викрали і побили правоохоронці, які зараз розслідують кримінальну справу за підозрою щодо алуштинського міського голови Володимира Щербини в отриманні хабаря.
Тоді відеозйомка засвідчила досить бадьорий вигляд потерпілого, хоча кримський міністр підписав папір про важкий стан пацієнта. Тож начальник кримської міліції генерал Микола Іллічов порадив керівникам медустанов Криму «не гратися з вогнем і з Генпрокуратурою».
Закиди Москаля мають реальний ґрунт
І справді, свідчень «неврівноваженості» Геннадія Москаля його візаві має не дуже багато: ну, просив генерал слова на сесії кримського парламенту, щоб закликати депутатів встановити пам’ятник жертвам «власівців» – так має право на це як народний депутат, тим більше, що пам’ятник «жертвам ОУН-УПА» в Сімферополі встановили; чи закликав до відставки спікера за економічні провали в автономії – теж, як політик-опонент кримської влади, діяв цілком логічно; чи домагався перевиборів мера Сімферополя, висуненого Партією регіонів – так є ж чинне судове рішення про незаконність обрання сімферопольського міського голови.
Водночас генеральські закиди на адресу Анатолія Гриценка часто мають під собою реальний ґрунт. Адже відомо (і це описано уже в книжках), що 1990-ті роки, коли той починав стрімку політичну кар’єру, були часом домінування і протистояння двох найбільших кримінальних угруповань – «Сейлема» і «Башмаків».
Перша структура практично взяла під свій контроль кримський парламент, коли там спершу членом президії, а потім і спікером був Анатолій Гриценко. Він же входив до Партії економічного відродження Криму, яку преса та політики називали політичною надбудовою «Сейлему».
Фактичні лідери цієї партії Анушеван Данелян (віце-спікер тодішнього парламенту автономії) і Володимир Шевйов (член президії Верховної Ради АРК) після приходу Геннадія Москаля до керівництва кримської міліції покинули межі Кримського півострова і зараз перебувають у Нагірному Карабаху. Інший «активіст», Сергій Воронков, був засуджений на тривалий термін ув’язнення і нещодавно повернувся до Криму. Експерти відзначили, що його повернення збіглося з посиленням позицій «сейлемівських» кіл у політиці та економіці Криму. Ще кілька колишніх депутатів різних рівнів досі перебувають у розшуку, в тому числі – міжнародному.
Розгром «Сейлема» і «Башмаків» наприкінці 90-х років минулого століття проходив під керівництвом генерала Москаля, і його ім’я тривалий час асоціювався у кримчан з очищенням півострова від злочинності. Перебуваючи потім на посаді постійного представника Президента України в Криму, Геннадій Москаль зробив цю безвладну структуру одним із найвпливовіших політичних важелів, що не дав дедалі більшому впливові «регіоналів», які перебрали майже всю владу в Криму, перерости в абсолютне домінування.
Зараз, коли Геннадій Москаль обіймає посаду лише першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з боротьби з корупцією та організованою злочинністю, а його «Самооборона» потрапила в немилість до Президента і Секретаріату, генерал продовжує впливати на політичну і криміногенну ситуацію в автономії. Він каже, що не може допустити, щоб Кримом, парламентом і міліцією керували кримінальні авторитети «Меля» і «Лукаш», які отримали депутатські мандати й «прикриваються Гриценком».
Позиції Гриценка зміцнюються
Водночас спостерігачі називають нинішнього Голову Верховної Ради Криму дуже поміркованим кримським політиком, який показав, що здатний вести діалог і з Києвом, і з Меджлісом та російськими націоналістами з «Русского блока» і «Русской общіни».
Саме з його іменем пов’язують нормалізацію стосунків між кримською і центральною владою та остаточну поразку проросійських сепаратистів із Блоку «Росія» у 1997 році. Прийшовши знову до влади в автономії в 2006 році як лідер виборчого блоку «За Януковича!», він, на відміну від лідера кримських «регіоналів» Василя Кисельова, не сказав жодного «кривого» слова проти Віктора Ющенка навпаки, за будь-якої нагоди демонстрував свою лояльність голові держави.
Тепер усе більше свідчень того, що Президент схиляється до підтримки саме «регіонала» Гриценка. Він уже публічно висловився за необхідність погодження з Сімферополем призначення начальника кримської міліції, а потім нагородив Анатолія Гриценка орденом «За заслуги».
Після цього спікер пішов у наступ, звинувативши Кабмін і Міністерство внутрішніх справ України у спробах обмежити права автономії, а також закликав прокуратуру перевірити законність дій правоохоронців під час арештів запідозрених у корупції чиновників із Південного узбережжя Криму.
Тепер подальший розвиток конфлікту, що виглядає як конфлікт особистостей, але заторкує інтереси багатьох кримських і київських груп, а також самої держави, залежатиме від подальшого розвитку ситуації в Києві. Хоча Геннадій Москаль ніколи не мав теплих почуттів до Юлії Тимошенко і БЮТу, очевидно, в президентському Секретаріаті давно вже записали його до стану ворогів із усіма відповідними наслідками.
Тепер Анатолій Гриценко може дозволити собі припинити фінансування Регіональної комплексної програми профілактики правопорушень в Автономній Республіці Крим на 2008–2009 роки і запропонувати відновити його лише за умови «надання плану розкриття резонансних злочинів 90-х років минулого століття, зокрема кількох сотень убивств». За словами спікера, буде такий план – і парламент Криму «в оперативному порядку надасть на ці цілі необхідні фінансові ресурси».
Поки кримські міліціонери думають, чи не відкрити свої паролі та явки парламентарям, серед яких, якщо вірити правоохоронцям, є кілька колишніх «сейлемівців» і «башмаків», у Криму чекають, які відповіді дадуть Міністерство внутрішніх справ і Міністерство охорони здоров’я на запити Геннадія Москаля та Анатолія Гриценка. Конфлікт зі змінним успіхом триває.
(Сімферополь – Прага – Київ)
