Культура поглиблює добросусідські стосунки в Європі, сприяє утворенню сучасної європейської мистецької мережі, переконані учасники конференції «Культура творить самобутність». Для участі у ній до Києва з’їхалися провідні культурологи, представники місцевих громад та урядів зі різних куточків Європи.
Як вони будуватимуть діалог культур – своєрідний місток поміж народами і країнами? Рецептів багато.
Експерт Ради Європи та Швейцарської культурної програми Еліза Фукс каже: «Культура є різною, але культура також сприяє розвиткові держави, демократичним процесам у громадах, які створюють свій самобутній мистецький продукт. Тож європейська культура, зберігаючи свої традиції, поповнюється досвідом культур інших народів, який вони приносять європейцям. Для порозуміння маємо поєднати різні культури».
Ґабріела Тудор – автор стратегії розвитку діалогу культур у Румунії, і результатом роботи її та її колег стало створення у Бухаресті багатофункціонального Центру міжетнічного культурного діалогу. Такий же Центр збираються створити в українському Мелітополі, каже голова Мелітопольського міського управління культури Олена Дубиніна.
Болгарка Мая Кристева акцентує увагу на іншому аспекті діалогу культур і народів: «Оскільки нинішня конференція сама по собі — частина культурного діалогу, пропоную залучити в роботу таких заходів і представників народів, які потрапили до Європи у пошуках кращої долі й інтегруються в її соціальний і культурний простір».
Тема, яку підняла Мая Кристева, вельми актуальна для України. Адже в ній «шукають кращої долі» дедалі більше людей з-за кордону. Причому сьогоднішній звіт правозахисної організації «Міжнародна Амністія» стверджує: права цих людей в Україні нерідко порушуються.
Потрібна активність на місцях
До того ж, зізнаються учасники конференції, культура та освіта в Україні фінансуються «за остаточним принципом». І тому дуже багато залежить від місцевої влади та активності громади.
Наприклад, місто Ніжин уже кілька років співпрацює з європейськими побратимами, і керівник «команди культурних штурмовиків Ніжина» Леонід Шаган каже: «Ми навчилися жити по-іншому, творити по-іншому, у нас змінюється в місті культурна політика. Ми віримо, що наша праця недаремна і місто матиме подальший розвиток».
Сербське місто Ужве, в якому мирно живуть серби, угорці, хорвати, висловило намір співпрацювати з ніжинською командою, яка представляє багатонаціональну українсько-російсько-польсько-грецько-єврейську громаду. Представники цих міст розпочали переговори про фестивалі традиційних мистецтв.
А українські Мелітополь і Жовква готують спільний проект і польською Замостю та албанською Тіраною – «мандрівну фотовиставку» з музичним супроводом, яка розповість про багатонаціональну, багатогранну культуру цих місць.
Як вони будуватимуть діалог культур – своєрідний місток поміж народами і країнами? Рецептів багато.
Експерт Ради Європи та Швейцарської культурної програми Еліза Фукс каже: «Культура є різною, але культура також сприяє розвиткові держави, демократичним процесам у громадах, які створюють свій самобутній мистецький продукт. Тож європейська культура, зберігаючи свої традиції, поповнюється досвідом культур інших народів, який вони приносять європейцям. Для порозуміння маємо поєднати різні культури».
Ґабріела Тудор – автор стратегії розвитку діалогу культур у Румунії, і результатом роботи її та її колег стало створення у Бухаресті багатофункціонального Центру міжетнічного культурного діалогу. Такий же Центр збираються створити в українському Мелітополі, каже голова Мелітопольського міського управління культури Олена Дубиніна.
Болгарка Мая Кристева акцентує увагу на іншому аспекті діалогу культур і народів: «Оскільки нинішня конференція сама по собі — частина культурного діалогу, пропоную залучити в роботу таких заходів і представників народів, які потрапили до Європи у пошуках кращої долі й інтегруються в її соціальний і культурний простір».
Тема, яку підняла Мая Кристева, вельми актуальна для України. Адже в ній «шукають кращої долі» дедалі більше людей з-за кордону. Причому сьогоднішній звіт правозахисної організації «Міжнародна Амністія» стверджує: права цих людей в Україні нерідко порушуються.
Потрібна активність на місцях
До того ж, зізнаються учасники конференції, культура та освіта в Україні фінансуються «за остаточним принципом». І тому дуже багато залежить від місцевої влади та активності громади.
Наприклад, місто Ніжин уже кілька років співпрацює з європейськими побратимами, і керівник «команди культурних штурмовиків Ніжина» Леонід Шаган каже: «Ми навчилися жити по-іншому, творити по-іншому, у нас змінюється в місті культурна політика. Ми віримо, що наша праця недаремна і місто матиме подальший розвиток».
Сербське місто Ужве, в якому мирно живуть серби, угорці, хорвати, висловило намір співпрацювати з ніжинською командою, яка представляє багатонаціональну українсько-російсько-польсько-грецько-єврейську громаду. Представники цих міст розпочали переговори про фестивалі традиційних мистецтв.
А українські Мелітополь і Жовква готують спільний проект і польською Замостю та албанською Тіраною – «мандрівну фотовиставку» з музичним супроводом, яка розповість про багатонаціональну, багатогранну культуру цих місць.