Місто-фортеця на пагорбах при впадінні Почайни в Дніпро відоме ще від перших століть нашої ери. Скіфи називали його Сар, сармати – Куар, готи –Данпарстад, гуни – Хуніґард, хозари – Самватас, булгари – Башту, слов’яни – Київ. У VII столітті він став політичним центром союзу слов’янських племен Верхнього Подніпров’я на чолі з полянами.
«І були три брати. Одному ім’я Кий, А другому – Щек, А третьому – Хорив, І сестра їхня – Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, А Щек сидів на горі, що й нині зветься Щекавиця, А Хорив – на третій горі, від нього ж прозвалася Хоривиця. І в ім’я брата свого старшого заклали городок І назвали його Київ».
Золотоверха столиця
Від Х століття Київ упродовж 3 століть був політичною і культурною столицею однією з наймогутніших тоді європейських держав – Київської Русі. Звідси на українські землі та на країни Східної Європи поширювалися християнство, писемність, правові норми, правила монастирського життя, зразки іконопису та літописання, а пізніше – традиції освіти та книгодрукування.
На початку ХІІІ століття місто потрапило під владу галицько-волинських князів, пізніше – у залежність від ханів Золотої Орди. Від ХІV століття Київ перебував у складі Великого князівства Литовського, згодом був приєднаний до Речі Посполитої, а 1686 року польський уряд за 146 тисяч рублів передав місто Московському царству. У складі Російської імперії Київ був губернським центром. Київ знову став столицею держави тільки у ХХ столітті: 1918 року тут була проголошена незалежність Української Народної Республіки, а 1991 року – незалежність України.
«І були три брати. Одному ім’я Кий, А другому – Щек, А третьому – Хорив, І сестра їхня – Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, А Щек сидів на горі, що й нині зветься Щекавиця, А Хорив – на третій горі, від нього ж прозвалася Хоривиця. І в ім’я брата свого старшого заклали городок І назвали його Київ».
Золотоверха столиця
Від Х століття Київ упродовж 3 століть був політичною і культурною столицею однією з наймогутніших тоді європейських держав – Київської Русі. Звідси на українські землі та на країни Східної Європи поширювалися християнство, писемність, правові норми, правила монастирського життя, зразки іконопису та літописання, а пізніше – традиції освіти та книгодрукування.
На початку ХІІІ століття місто потрапило під владу галицько-волинських князів, пізніше – у залежність від ханів Золотої Орди. Від ХІV століття Київ перебував у складі Великого князівства Литовського, згодом був приєднаний до Речі Посполитої, а 1686 року польський уряд за 146 тисяч рублів передав місто Московському царству. У складі Російської імперії Київ був губернським центром. Київ знову став столицею держави тільки у ХХ столітті: 1918 року тут була проголошена незалежність Української Народної Республіки, а 1991 року – незалежність України.