 |
| Володимир Стретович, Ольга Боднар |
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
Юлія Жмакіна: Після історії з компанією «Венко»( це прикерченська компанія, яка отримала ліцензію на користування надрами континентального шельфу Чорного моря), з ФДМУ, з тією ж інфляцією, і коли Прем’єр не виконує укази Президента, можна говорити про фактичне двовладдя в країні?
Володимир Стретович: Колись у дитинстві я бачив польський фільм «Ставка більша за життя». І от сьогодні ставка на президентську посаду 2010 року затьмарює очі тим, хто повинен був в абсолютному консенсусі і в порозумінні працювати цілковито на державу в цілому.
Пам’ятаєте, коли в січні 2005 року Юлію Володимирівну призначали Прем’єром, прозвучала теза про те, що був підписаний 2 липня відповідний секретний протокол, за яким Президент зобов’язувався призначити Юлію Володимирівну, якщо він буде Президентом, то вона буде Прем’єр-міністром.
Я думаю, що сьогодні суспільство і всі політики повинні вимагати від них усамітнитися вдвох і врешті-решт народити протокол, а хто все ж таки буде Президентом і Прем’єром у 2010 році?
Після цього треба приступи до рутинної щоденної роботи, тому що ми виставляємося посміховиськом в очах тих, хто нас слухає, в очах світової громадськості і в результаті мусимо констатувати чисто по Крилову: «Когда в друзьях согласья нет, на лад их дело по пойдёт». Тобто, ми можемо зараз використовувати термін «двовладдя»?
Володимир Стретович: Можемо, тому що є два центри прийняття рішень і впливу. Це Секретаріат Президента і Кабінет Міністрів.
Завдання полягає в тому, що їх на індивідуально-особистісному рівні можна усунути і розподілити повноваження, тобто спільно одним вирішувати одне, другим інше.
Але ставка президентських виборів 2010 року настільки велика, що це протиріччя сьогодні існує. І не будемо ховати голову в пісок.
Є такий для спілкування сайт «Однокласнікі». Один із наших слухачів, він українець з Канади, написав: «Юлю, напишіть, ми чесно не розуміємо, чому молодий реформатор Президент, прекрасна і енергійна Прем’єр-міністр, молодий спікер парламенту не можуть будувати, йти вперед, робити реформи?»
Пані Боднар, спробуйте пояснити. Ну, і про двовладдя.
Ольга Боднар: Двовладдя чи не двовладдя, я сказала б так: ставка зараз – це не вибори якогось там року, а інтереси України. За цими виборами якраз і нівелюється оте важливе, з яким ми прийшли тоді на Майдан разом, і завдяки чому Президент отримав таку величезну підтримку.
Всіма нівелюються? Можна, я уточню?
Ольга Боднар: Я продовжу. Я скажу, ким нівелюються.
Я хочу сказати, що в мене складається враження, що зараз у нас є два пацієнти. Один пацієнт нормальний, з температурою 36,6, а другого трошки лихоманить, у нього температура трошечки стрибає з 40 градусів на 35. Біда, мабуть, в тому, що цей пацієнт трошки дійсно лікується не від того.
Є в нас дуже велика проблема, про яку неодноразово говорилося, на спільних засіданнях коаліції піднімалося питання. Я знаю, що наші колеги з НУНС це питання неодноразово піднімали. Але віз і нині там. Проблеми вирішити дійсно поки що не вдається.
Я погоджуюся з паном Володимиром, що виявляється так, що комусь ці вибори надзвичайно є принциповими. Але я дуже добре пам’ятаю цю притчу в Біблії. Пам’ятаєте, коли дві жінки прийшли і кажуть, що це моя дитина. І як розсудили? Сказали, що давайте ми зараз її розріжемо навпіл.
Я боюся, що хтось згодиться навіть розрізати навпіл Україну заради цього.
Володимир Стретович: Пані Олю, скажіть, будь ласка, якщо ти назвався політиком, то політика – це мистецтво компромісу, це мистецтво поступитися в меншому, щоб досягти більшого. І ми вже, як Ви називаєте, одного з нормальною температурою, а другого з температурою, що скаче (радіослухачі абсолютно розуміють, про що йде мова), то можуть таке заявляти.
А може, як кажуть німці, обоє «цвай», однакові, може обом треба дорікнути.
Я Вас просив би, давайте будемо об’єктивними, тому що ми є виразниками волі народу. Повірте, ми не є виразниками волі наших лідерів. Лідери підуть в історію з часом, а Україна, держава, залишиться. І сьогодні валити на одного, що правий той, а не той, є абсолютно недоречним на широку слухацьку аудиторію Радіо Свобода.
Ольга Боднар: Я з Вами погоджуюся в тому плані, що толерантність і узгодженість дій має бути в обов’язковому порядку, тому що ми маємо вирішувати разом з вами однакові, або наші політичні сили мають вирішувати однакову мету.
Тому я хотіла сказати, що, звичайно, хотілося б побільше такої толерантності, яка лунає з боку жіночої половини тієї нашої коаліції…
До виборів буде тривати ця колотнеча? Чи є інший вихід?
От, наприклад, частина представників фракції НУНС оригінальний документ підписали: «Сім кроків назустріч до здорового глузду». Один із підписантів – пан Стретович.
Чи хтось дослухався до цих кроків? Ну, там елементарні, здавалося б, речі. Припинити, наприклад, дебати, спекуляції довкола різних варіантів Конституції, внести зміни до бюджету і таке інше.
Володимир Стретович: В Україні, яка прагне демократії, розвитку, слухають будь-яку думку, особливо коли підписалися не один депутат, а четверо, і ще багато не підписалося.
Питання йшло про те, щоб збити піну напруги.
Давайте забудемо про Конституцію. Сьогодні Конституція, що можна працювати. Є парламентська коаліція, яка створена легальним шляхом, є Президент, який всенародно обраний.У нас маса економічних питань, які треба вирішувати спільно... Але комусь дуже не хочеться, щоб хтось вивищився над іншим, комусь дуже хочеться підставити ніжку один одному.
То я за те, щоб відверто, набравшись хоробрості, краще, як кажуть, жахливий кінець, ніж жах без кінця. От ми зараз живемо в жахові без кінця.
То треба поставити крапку і сказати, що ми не здатні. Тому що пані Оля, може, мимохіть, а може, свідомо сказала, що вибори будуть і так далі…
Так невідомо, коли?
Володимир Стретович: Так. А я хочу запитати: вибачте, ми ж тільки півроку, як працюємо…
Ольга Боднар: Я мала на увазі вибори Президента України…
Шановні гості, два центри. Вибори 2010 року. Що відбудеться з цими двома центрами влади, які видають укази, скасовують один одного…?
Володимир Стретович: Юлія Володимирівна два тижні тому, зустрічаючись зі всією фракцією, коаліцією сказала, що я 20 років обіцяла - 200 разів мені не повірили.
Я хочу сказати, щоб вона ще один раз пообіцяла, їй повірили, розписали партитуру, хто Президент, хто Прем’єр, заспокоїли суспільство і успішно будували Україну. Роботи вистачить на всіх.
Ольга Боднар: Я з паном Володимиром погоджуюся, тому що неодноразово заявляли, що робота коаліції буде саме таким чином відбуватися, якщо всі партитури будуть грати за визначеними сценаріями.
Це абсолютно правильно. І неодноразово заявлялося, що в такому випадку все буде працювати так, як воно має працювати на інтереси України.
Але наразі виглядає, що Україна, наче, й велика країна, а поділити і вжитися в ній дуже важко двом...
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
