Прямий нащадок гетьмана Івана Скоропадського, Павло Скоропадський народився у Вісбадені в Німеччині, а дитинство провів у родовому маєтку Тростянці на Полтавщині. Після навчання у Пажеському корпусі у Петербурзі він служив у гвардії, був флігель-ад’ютантом імператора Миколи ІІ, воював на фронті під час російсько-японської та І світової воєн.
У листопаді 1917 року корпус під командуванням Скоропадського врятував Київ від більшовицьких частин на чолі з Євгенією Бош. Проте наприкінці грудня через конфлікт з українським урядом Скоропадський подав у відставку.
«Останній малоросійський гетьман»
29 квітня 1918 року конгрес Союзу хліборобів-власників проголосив Скоропадського гетьманом України, і озброєні загони його прихильників захопили державні установи столиці.
Скоропадський намагався включити до складу України на правах автономій Крим та Кубань. Він почав формувати українське військо, ініціював заснування Української Академії Наук, театру, 2 університетів і 150 гімназій.
«У національному питанні я вважав, що треба врятувати цей багатющий край, підтримавши сильно український націоналізм, але не на шкоду російським культурним починанням і не виховуючи ненависті до Росії».
14 листопада гетьман видав грамоту про федерацію з Росією, і це викликало повстання, очолене Директорією. Через місяць, зазнавши поразки у війні з повстанцями, Скоропадський зрікся булави.
Деякий час він переховувався у Києві, згодом виїхав до Берліна і оселився в його передмісті Ванзеє. Павло Скоропадський помер 26 квітня 1945 року у шпиталі монастиря Меттен неподалік Мюнхена від ран, отриманих ним під час нальоту авіації західних союзників.
«Що б там не було, Україна у тій чи іншій формі буде. Не змусиш ріку йти назад, так само і з народом, його не примусиш відмовитися від його ідеалів».
У листопаді 1917 року корпус під командуванням Скоропадського врятував Київ від більшовицьких частин на чолі з Євгенією Бош. Проте наприкінці грудня через конфлікт з українським урядом Скоропадський подав у відставку.
«Останній малоросійський гетьман»
29 квітня 1918 року конгрес Союзу хліборобів-власників проголосив Скоропадського гетьманом України, і озброєні загони його прихильників захопили державні установи столиці.
Скоропадський намагався включити до складу України на правах автономій Крим та Кубань. Він почав формувати українське військо, ініціював заснування Української Академії Наук, театру, 2 університетів і 150 гімназій.
«У національному питанні я вважав, що треба врятувати цей багатющий край, підтримавши сильно український націоналізм, але не на шкоду російським культурним починанням і не виховуючи ненависті до Росії».
14 листопада гетьман видав грамоту про федерацію з Росією, і це викликало повстання, очолене Директорією. Через місяць, зазнавши поразки у війні з повстанцями, Скоропадський зрікся булави.
Деякий час він переховувався у Києві, згодом виїхав до Берліна і оселився в його передмісті Ванзеє. Павло Скоропадський помер 26 квітня 1945 року у шпиталі монастиря Меттен неподалік Мюнхена від ран, отриманих ним під час нальоту авіації західних союзників.
«Що б там не було, Україна у тій чи іншій формі буде. Не змусиш ріку йти назад, так само і з народом, його не примусиш відмовитися від його ідеалів».