| ГЛАС НАРОДУ: |
 Який новий український фільм Ви востаннє бачили і чи міг би він бути цікавим закордонному глядачеві? |
 Маша, студентка:- Я дивилася «Сафо». Якість наших фільмів непогана, вони можуть бути цікавими в інших країнах. |
 Андрій, студент:- У мене дома зібрання українських фільмів: «Вавилон ХХ», «Тримайся, козаче», багато інших. Із сучасних – це «Штольня», «Мамай» дивився в кіно. Будь-яку культуру треба популяризувати. Тож я лише за просування українського кіно закордон. |
 Жанна Арсентіївна, пенсіонерка:- Я сучасних фільмів не бачила українських, але серіали залюбки дивлюся, вони мені подобаються. В Україні багато акторів, режисерів хороших. Тому треба просувати кіно, воно буде цікаве всім. |
 Дмитро, менеджер з персоналу:- «Штольня» – жахливий фільм. А «Роксоланою» я особисто пишаюся. Зараз в основному знімають дешеві серіали або незрозумілі фільми, в які не вкладають достатньо грошей. |
 Дарина, аспірантка:- Я дивилася українську класику. Сучасні українські серіали поганої якості, тож я їх не дивлюся. Дещо може зацікавити людей в інших країнах. |
 |
| Офіційний плакат 61-го Канського кінофестивалю 2008 року |
Патріарх українського кінематографа, 89-річний Микола Мащенко зняв чимало фільмів (серед них – «Іду до тебе», «Овод», «Як гартувалася сталь»). На підготовку і зйомки картини про гетьмана він витратив 20 років. І от тепер Микола Мащенко чекає її показу в Каннах:
«Приємно, що там, може, хтось побачить на ринку картину. Подивимося, як вона там пройде. Мій фільм мав би привернути увагу іноземного глядача постаттю самого Богдана – величного творця незалежної козацької України, великого полководця, якого історики ставлять на третє місце після Олександра Македонського і Наполеона».
Оскільки жодної української стрічки у конкурсній програмі цьогорічних Канн не буде, тому сподіватися на повторення успіху Ігоря Стрембицького трирічної давнини не доводиться. (У 2005-му молодий український режисер отримав «Золоту пальмову гілку» за короткометражний фільм «Подорожні»). Нині ж – лише павільйон. Але директор програм Міжнародного кінофестивалю «Молодість» Міла Новикова вважає це неабияким кроком українського кіно на міжнародній арені:
«Дуже незначна кількість виставляється цього року, відповідно до того, скільки їх і продукується в Україні – дуже ще мало. Але це крок уперед, бо до України виявляли інтерес ще від початку 90-их років, але не було доступу до українського кіно на заході. Це пошук не лише покупців, а й пошук партнерів для проектів, які тільки починаються».
Родзинкою української презентації в Каннах буде прийом в одному з ресторанів на набережній Круазетт. Очікують на участь у ньому Крістофера Ламберта, Жерара Депардьє та інших відомих зірок. Виступатиме на цьому прийомі український етно-гурт «Даха Браха». Розповідає його засновник Владислав Троїцький:
«Це дуже відповідально, ми зробимо хорошу програму. Але ж це не концерт, це прийом, «party». Будемо робити формат якісної української музики, щоб європейці її послухали».
Чи відбудеться українське кіновідродження?
Зараз держава приділяє більше уваги підтримці кіно, запевняє голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль. Зокрема – презентації його на міжнародних фестивалях.
«Щоб бути присутнім у світовому контексті, треба презентувати себе на міжнародних кінофестивалях. Ми присутні на них постійно – чи то в конкурсній програмі, чи презентуємо в позаконкурсній, чи як ретроспектива, чи як доробок попередніх років. Також ми укладаємо угоди з дистриб’юторами. Нещодавно — з професором Колумбійського університету Юрієм Шевчуком, який організував потужний кіноклуб. У міжнародному прокаті сьогодні є фільми Кіри Муратової, Олександра Довженка, Сергія Параджанова».
Без скепсису оцінює відкриття українського павільйону в Каннах і кінокритик Володимир Войтенко:
«Якщо у країні вдається зняти по п’ять-шість фільм на рік, про який вітчизняний кінематографічний ренесанс можна говорити? Коли там ніколи не було нашого павільйону, то не було ніякого ефекту. Якщо щось відбувається, рухається, тим паче планомірно, то, безперечно, розголос має бути. Є сподівання, що хтось зацікавиться придбанням фільмів. Наше завдання в одному: збільшити кіновиробництво, збільшити кількість дебютів, адже саме молоді мають проявитися. Держава має підтримувати кінематограф, створити адекватне законодавство».
Для відродження українського кінематографа надзусиль не треба, вважає кіноактриса Ольга Сумська. Було б у держави бажання. Актриса впевнена, що українське кіно може здобути популярність у світі:
«Все дуже просто: звільнити від зайвих податків наших кіновиробників. Зараз домінує продюсерське кіно, але не воно потрібне для того, щоб про нас заговорили в світі».
Наразі ж українські кінематографісти змушені діяти за принципом «порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих». Ігор Стрембицький, котрий став лауреатом Канн три роки тому, змушений був надсилати відеоверсію свого фільму до Франції поштою. Короткометражну стрічку «Подорожні» включили до конкурсної програми, і зрештою український режисер отримав «Золоту пальмову гілку». А якби Ігор не виявив такої наполегливості?
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: