| ГЛАС НАРОДУ: |
 Чи читаєте ви газети і журнали і які саме? |
 Геннадій, підприємець:- Читаю газети: «Сегодня», «Обзор», «15 минут». давно вже розважальних не читав за браком часу. |
 Анастасія, офіціантка:- Інтелектуальні, жіночі журнали читаю, там про все написано. Газети не читаю. |
 Олександр, юрист:- «ВВ», «Факти», «Футбол», - оці читаю, порівнюю їх між собою. Випадкові не читаю. |
 Анна, типограф:- «2000», «Комуніст», «Киевские ведомости», «Товарищ», «ВВ», «Сегодня». |
 Олександр, дизайнер - архітектор:- Я не читаю за браком часу і не цікаво. Я користуюсь мережею Інтернет. |
 |
| 80 % зареєстрованих в Україні видань - це рекламна періодика, інформаційні, загальнополітичні та видання для дозвілля |
«Ми реєструємо від дня подання заяви упродовж місця. Заява і установчі документи потрібні. Від безкоштовного до 120 мінімумів громадян. Було тільки одній організації безкоштовно із благодійної мети. Ми зара не можемо навіть точно перелічити кількість ЗМІ. Міністерство юстиції тільки 2 роки цим займається».
Конкуренція серед кримської періодики
Крим - один з регіонів України, де, за даними Міністерства юстиції України, зростає кількість періодичних видань. Незважаючи на це, газетний ринок Криму розвинутий слабко, стверджує місцевий кореспондент Радіо Свобода Володимир Притула. Одна з причин - традиційні смаки мешканців півострова, адже найпопулярніша газета автономії «Крымская правда», наклад якої 50 тисяч примірників, є типовим зразком радянської періодики. Які ще газети читають кримчани далі, розповідає Володимир Притула.
«Останні 2-3 роки в Криму все ж з’явилися нові видання. Наприклад, «Первая Крымская», «События» - це набагато сучасніші газети, які займаються журналістськими розслідуваннями, не бояться критикувати кримську владу, незалежно від політичних поглядів. В останні роки починають з’являтися нарешті міські газети. Читачів, як ми бачимо, все більше цікавить не велика політика, а проблеми рідного міста: розбиті дороги, відсутність води, погана робота каналізації. Саме завдяки цьому наповнюється ніша міських газет і досить серйозна конкуренція».
Специфіка латвійського ринку друкованих ЗМІ
Латвійський ринок друкованих видань має свою специфіку, він чітко поділяється на латиськомовних і російськомовних, каже місцева кореспондентка Радіо Свобода Людмила Пилип. Всього в країні зареєстровано лише 30 друкованих видань.
«Засновані у 90-х рр. минулого століття, латиськомовні і російськомовні газети мають свого читача і не збираються поступатися своїм місцем новоствореним виданням. Останні роки в Латвії з’явилось тільки декілька глянцевих журналів та щотижневиків інформаційно-розважального змісту. В обігу також є безкоштовні газети. Однак у країні спостерігається тенденція щодо зростання популярності інтернет-ЗМІ, які забирають у друкованих видань читачів. З огляду на це, за останні п’ять років тираж латвійських газет упав на 17%. Натомість у сусідніх Литві та Естонії тиражі друкованих видань навпаки зростають. В першу чергу, це пов’язано зі значною поліграфічною базою в цих країнах».
Була газета – не стало газети
Журналіст Олексій Демченко 1,5 роки працював в одному культурно-мистецькому виданні. Приїхавши одного дня до редакції, щоб здати матеріал, з’ясував, що газети як такої вже не існує.
«Мене тоді більше розчарував сам факт закриття, аніж грошове питання. Було досить багато постійних авторів і коло читачів. Сьогодні для культурно-мистецького видання знайти спонсора дуже важко, гроші під це дають з великою неохотою. Виняток становить хіба що період передвиборної кампанії».
Засіб політичного і громадського впливу
Сьогодні мас-медіа не є бізнесом, інструментом заробляння грошей, каже президент Академії Української Преси Валерій Іванов, а є засобом політичного і громадського впливу.
«Всякий більш-менш впливовий бізнесмен вважає для себе честю випускати якусь газетку. Таким чином кількість газет в Україні не відповідає попиту, вона залежить тільки від амбіцій. Ті газети, які виходять, їх кількість і наклад є значно більшою, ніж може витримати ринок».
Газета стає перспективним бізнесом
Не всі видання, які отримують свідоцтво про реєстрацію, виходять на ринок і стають конкурентноздатним продуктом, вважає колишній головний редактор "Газета 24" Сергій Руденко. Але зростання кількості періодики свідчить про те, що газета стає перспективним бізнесом. Років 10-15 такого не було, говорить журналіст. Водночас за цей час змінився сам читач.
«Більшість читачів – це люди середнього класу, які можуть щоранку купувати ці газети. Ми запускали газету і прораховували аудиторію, яку можемо охопити. Ще 10-15 років тому ніхто не підходив так методично і методологічно до запуску видань».
Преса - не конкурент ТВ та інтернету
Друкована українська преса не може конкурувати з електронними медіа, зокрема з телебаченням, переконаний Вахтанг Кіпіані, шеф-редактор проекту «Великі українці ». За його словами, у сусідній Польщі ситуація інша - там ілюстровані тижневики мають тираж 200-300 примірників, а щоденні серйозні суспільно-політичні видання виходять мільйонними тиражами. В Україні ж преса у формування громадської думки програє телебаченню або ж інтернету.
«Величезна кількість цих видань не розпродаються. І в 2, 3, а то й 10 разів завищені їх наклади. Якщо в кіоскера запитати назви найпопулярніших газет, то він назве лише 4-5. Все інше – для списання».
Газетам доводиться боротися за свою аудиторію насамперед якісними аналітичними матеріалами, щоб читач, купуючи газету, мав змогу отримати з неї інформацію, а не використовувати її для загортання бутербродів.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: