Довгий міст через річку, з обох кінців якого назустріч один одному біжать люди. Одні кричать: «Ви куди? Там же німці!», інші у відповідь: «Совєти ввійшли». Отак, поміж цих двох вогнів, опинилася Польща у Другій світовій війні.
Два світові диктаторські режими, офіцери яких на початку фільму потискають одне одному руки, за деякий час, по черзі шматують Польщу на криваве лахміття.
1939 рік. Радянські війська заходять на територію Польщі, і влучна репліка одного з солдатів: «А що вам іще залишається? Чинити опір немає сенсу».
Далі – масовий вивіз польських офіцерів до Смоленської області Росії і розстріл.
Це тільки початок трагедії Катині. Режисер стрічки Анджей Вайда переконує: це не тільки історична правда, а і його власна.
«Цей фільм – не тільки історична оповідь, це оповідь і моя особиста, історія моєї родини, мого батька, який так само був розстріляний у Катині, історія моєї матері, яка чекала і вірила до останнього у його повернення», – каже режисер.
Продовження трагедії в Катині Вайда показує через дружин, матерів та сестер, як чекали на повернення своїх чоловіків. Вони одночасно протистояли вже новому режимові у Польщі, територію якої окупували на той час радянські війська. Тоді твердження, що катами Катині були червоноармійці, вважалося злочином.
Дівчину Аґнєшку, яку грає акторка Маґдалена Челецька, примушують підписати папір, де сказано: розстріли в Катині організували фашисти. Дівчина відмовляється, і за це її заводять у підвальну тюремну камеру.
Маґдалена Челецька каже: грати справжню, не вигадану людину дуже складно. «Складність творення образів у цьому фільмі була передусім у тому, що ми розуміли: всі наші персонажі не вигадані, вони реальні, і ми мусимо відтворити їхні почуття», – згадує акторка.
Україна таких фільмів про свою історію не має
Фільм про злочин та брехню під Катинню цього року номінували на «Оскар». І навіть у Росії, де організатори показу побоювались неоднозначної реакції, після перегляду глядачі вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
В Україні фільм викликає інші запитання – про те, коли й українці зможуть усвідомити власну історію і відтворити її у художній стрічці, каже керівник мережі «Кінопалац» Богдан Батрух.
«Є прекрасний фільм «Назви своє ім’я» про Бабин яр, як прекрасний польський фільм про Катинь. На жаль, ми не бачимо українського фільму. А ці речі відбувалися в Україні, і ці речі були сплановані. І це є виклик до вас усіх, чому про українські трагедії немає жодного фільму», – наголошує Батрух.
Дні польського кіно у Києві триватимуть до 23 квітня. У їхній програмі можна буде подивитися ще шість фільмів польських режисерів.
Два світові диктаторські режими, офіцери яких на початку фільму потискають одне одному руки, за деякий час, по черзі шматують Польщу на криваве лахміття.
1939 рік. Радянські війська заходять на територію Польщі, і влучна репліка одного з солдатів: «А що вам іще залишається? Чинити опір немає сенсу».
Далі – масовий вивіз польських офіцерів до Смоленської області Росії і розстріл.
Це тільки початок трагедії Катині. Режисер стрічки Анджей Вайда переконує: це не тільки історична правда, а і його власна.
«Цей фільм – не тільки історична оповідь, це оповідь і моя особиста, історія моєї родини, мого батька, який так само був розстріляний у Катині, історія моєї матері, яка чекала і вірила до останнього у його повернення», – каже режисер.
Продовження трагедії в Катині Вайда показує через дружин, матерів та сестер, як чекали на повернення своїх чоловіків. Вони одночасно протистояли вже новому режимові у Польщі, територію якої окупували на той час радянські війська. Тоді твердження, що катами Катині були червоноармійці, вважалося злочином.
Дівчину Аґнєшку, яку грає акторка Маґдалена Челецька, примушують підписати папір, де сказано: розстріли в Катині організували фашисти. Дівчина відмовляється, і за це її заводять у підвальну тюремну камеру.
Маґдалена Челецька каже: грати справжню, не вигадану людину дуже складно. «Складність творення образів у цьому фільмі була передусім у тому, що ми розуміли: всі наші персонажі не вигадані, вони реальні, і ми мусимо відтворити їхні почуття», – згадує акторка.
Україна таких фільмів про свою історію не має
Фільм про злочин та брехню під Катинню цього року номінували на «Оскар». І навіть у Росії, де організатори показу побоювались неоднозначної реакції, після перегляду глядачі вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
В Україні фільм викликає інші запитання – про те, коли й українці зможуть усвідомити власну історію і відтворити її у художній стрічці, каже керівник мережі «Кінопалац» Богдан Батрух.
«Є прекрасний фільм «Назви своє ім’я» про Бабин яр, як прекрасний польський фільм про Катинь. На жаль, ми не бачимо українського фільму. А ці речі відбувалися в Україні, і ці речі були сплановані. І це є виклик до вас усіх, чому про українські трагедії немає жодного фільму», – наголошує Батрух.
Дні польського кіно у Києві триватимуть до 23 квітня. У їхній програмі можна буде подивитися ще шість фільмів польських режисерів.