У десятикласниці Юлії мама поїхала до Італії, коли їй було 7 років. У рідному Миколаєві роботи не знайшлося, а на чужині вона розпочала з того, що доглядала людей літнього віку. Та за цей час, розповідає Юлія, її мама успішно влаштувалася в Італії – тепер вона власниця невеликого ресторанчика.
«В Італії мама вже звикла, звикла до цієї країни. Тому вона не хоче повертатися. Але вона звикла не тому, що хотіла, а тому, що так було потрібно», – каже дівчина.
Така ситуація є типовою для більшості українських заробітчан, вважає Оксана Іванкова-Стецюк, яка досліджує українську трудову міграцію в Інституті народознавства НАНУ. Спочатку люди їдуть з безвиході або тому, що хтось нарадив. Дуже важко адаптуються і думають лише про те, як трохи заробити і повернутися додому.
Але час іде – одні матеріальні проблеми замінюють інші, люди звикають до іншої країни, а жити вдома вже не можуть, каже дослідниця: «Модель повернення практично відсутня. Нам вдалося віднайти буквально декілька свідчень, що люди зорієнтовані повернутися назад, і це переважно люди старшого покоління».
Як зацікавити українських заробітчан повернутися додому?
Український мігрант буде працювати там, де кращі умови, каже Ігор Марков, завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАН. Але створення нових робочих місць, на його думку, не вирішить проблеми.
Тут важливі декілька факторів: легалізація документів, максимально сприятливі умови для інвестування та приватного бізнесу. Бо заробивши гроші, із нашим теперішнім законодавством, вкладати їх у бізнес в рідній державі мігранти не поспішають.
«Що їм у першу чергу на сьогоднішній день потрібно? Це легалізація пенсій, які вони заробляють у країнах перебування, в Україні, легалізація і водійських прав у країнах перебування, і, нарешті, загалом легалізація трудових мігрантів», – вважає фахівець.
Зараз же, за словами Ігоря Маркова, легальних мігрантів серед українців всього третина.
У їхнє число Микола з Хмельниччини не ввійшов. Тому, чотири роки пропрацювавши в Ірландії, повернувся додому. Там він робив паркани з каменю.
Виявилось, що і в Україні на таку роботу є попит. Заробіток такий самий, але Микола сподівається, що скоро буде навіть більше, ніж на чужині.
«В Ірландії перспективи рости не було, тому що ти працюєш на господаря, і він тобі платить стільки, скільки хоче. А тут ти сам можеш бути собі господарем, сам знайти об’єкт і сам робити на себе вже. Дома є дома, тут навіть стіни допомагають», – упевнений Микола.
На думку експертів, пік української міграції вже пройшов. Зараз же починається так звана вторинна міграція, коли відбувається возз’єднання сімей. За кордон же нині виїжджає здебільшого молодь, повертаються ж люди старшого віку.
«В Італії мама вже звикла, звикла до цієї країни. Тому вона не хоче повертатися. Але вона звикла не тому, що хотіла, а тому, що так було потрібно», – каже дівчина.
Така ситуація є типовою для більшості українських заробітчан, вважає Оксана Іванкова-Стецюк, яка досліджує українську трудову міграцію в Інституті народознавства НАНУ. Спочатку люди їдуть з безвиході або тому, що хтось нарадив. Дуже важко адаптуються і думають лише про те, як трохи заробити і повернутися додому.
Але час іде – одні матеріальні проблеми замінюють інші, люди звикають до іншої країни, а жити вдома вже не можуть, каже дослідниця: «Модель повернення практично відсутня. Нам вдалося віднайти буквально декілька свідчень, що люди зорієнтовані повернутися назад, і це переважно люди старшого покоління».
Як зацікавити українських заробітчан повернутися додому?
Український мігрант буде працювати там, де кращі умови, каже Ігор Марков, завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАН. Але створення нових робочих місць, на його думку, не вирішить проблеми.
Тут важливі декілька факторів: легалізація документів, максимально сприятливі умови для інвестування та приватного бізнесу. Бо заробивши гроші, із нашим теперішнім законодавством, вкладати їх у бізнес в рідній державі мігранти не поспішають.
«Що їм у першу чергу на сьогоднішній день потрібно? Це легалізація пенсій, які вони заробляють у країнах перебування, в Україні, легалізація і водійських прав у країнах перебування, і, нарешті, загалом легалізація трудових мігрантів», – вважає фахівець.
Зараз же, за словами Ігоря Маркова, легальних мігрантів серед українців всього третина.
У їхнє число Микола з Хмельниччини не ввійшов. Тому, чотири роки пропрацювавши в Ірландії, повернувся додому. Там він робив паркани з каменю.
Виявилось, що і в Україні на таку роботу є попит. Заробіток такий самий, але Микола сподівається, що скоро буде навіть більше, ніж на чужині.
«В Ірландії перспективи рости не було, тому що ти працюєш на господаря, і він тобі платить стільки, скільки хоче. А тут ти сам можеш бути собі господарем, сам знайти об’єкт і сам робити на себе вже. Дома є дома, тут навіть стіни допомагають», – упевнений Микола.
На думку експертів, пік української міграції вже пройшов. Зараз же починається так звана вторинна міграція, коли відбувається возз’єднання сімей. За кордон же нині виїжджає здебільшого молодь, повертаються ж люди старшого віку.