Україна не переглядатиме договір про Чорноморський флот Росії в Криму. Про це заявив спікер Арсеній Яценюк, перебуваючи у Москві. Спікер наголосив, що «у разі приєднання України до НАТО на порядку денному не буде і не може стояти питання про дострокове закінчення дії цього договору».
Україна не має ставити питань щодо перегляду умов та термінів перебування Чорноморського флоту, зафіксованих в угоді, проте не може бути й мови про продовження терміну перебування флоту, каже представник парламентського комітету у закордонних справах, бютівець Андрій Шкіль.
«Представниками російського флоту здійснюється суборенда земельних територій, які виділені для службового користування. Це заборонене всіма законодавствами. Якщо говорити про скорочення, то це, радше, тактична мета. А щодо стратегічної, то треба виходити виключно з того, що процес закінчиться у 2018 році. Задля того, щоб це було об’єктивно, ми просто маємо чітко відзначити, що немає питань щодо скорочення (терміну оренди), так само не може бути питань щодо продовження», – заявив народний депутат Андрій Шкіль.
Чорноморський флот – інструмент Росії для тиску на Україну
Наразі Україна та Росія мають намагатися, щоб до 2017 року були виконані всі пункти угоди від 1997 року, вважає колишній віце-прем’єр-міністр Олександр Кузьмук: «Ми не можемо демонструвати сусідам свою непередбачуваність. Угода була підписана у 1997 році, і вона повинна чітко виконуватися обома сторонами. Завдання України та Росії, щоб безумовно, у 2017 році весь зміст угоди був виконаний».
Наразі Чорноморський флот не виконує ніякої військової функції, він лише є інструментом Росії для тиску на Україну, вважає політичний експерт Олександр Палій.
«Україна проводить правильну політику, не актуалізуючи цього питання, і раз у раз наголошуючи, що перебування російського флоту після 2017 року неможливе. Цей флот не виконує жодної функції, окрім тиску на Україну.Ніяких військових функцій в опонуванні НАТО, США, Туреччині він не виконує і не може вже виконувати сьогодні на практиці», – каже Олександр Палій.
Угоду між Україною та Росією про параметри поділу Чорноморського флоту підписали тодішні прем’єр-міністри країн Павло Лазаренко та Віктор Черномирдін. Через два роки Верховна Рада її ратифікувала.
Україна не має ставити питань щодо перегляду умов та термінів перебування Чорноморського флоту, зафіксованих в угоді, проте не може бути й мови про продовження терміну перебування флоту, каже представник парламентського комітету у закордонних справах, бютівець Андрій Шкіль.
«Представниками російського флоту здійснюється суборенда земельних територій, які виділені для службового користування. Це заборонене всіма законодавствами. Якщо говорити про скорочення, то це, радше, тактична мета. А щодо стратегічної, то треба виходити виключно з того, що процес закінчиться у 2018 році. Задля того, щоб це було об’єктивно, ми просто маємо чітко відзначити, що немає питань щодо скорочення (терміну оренди), так само не може бути питань щодо продовження», – заявив народний депутат Андрій Шкіль.
Чорноморський флот – інструмент Росії для тиску на Україну
Наразі Україна та Росія мають намагатися, щоб до 2017 року були виконані всі пункти угоди від 1997 року, вважає колишній віце-прем’єр-міністр Олександр Кузьмук: «Ми не можемо демонструвати сусідам свою непередбачуваність. Угода була підписана у 1997 році, і вона повинна чітко виконуватися обома сторонами. Завдання України та Росії, щоб безумовно, у 2017 році весь зміст угоди був виконаний».
Наразі Чорноморський флот не виконує ніякої військової функції, він лише є інструментом Росії для тиску на Україну, вважає політичний експерт Олександр Палій.
«Україна проводить правильну політику, не актуалізуючи цього питання, і раз у раз наголошуючи, що перебування російського флоту після 2017 року неможливе. Цей флот не виконує жодної функції, окрім тиску на Україну.Ніяких військових функцій в опонуванні НАТО, США, Туреччині він не виконує і не може вже виконувати сьогодні на практиці», – каже Олександр Палій.
Угоду між Україною та Росією про параметри поділу Чорноморського флоту підписали тодішні прем’єр-міністри країн Павло Лазаренко та Віктор Черномирдін. Через два роки Верховна Рада її ратифікувала.