Радіо Свобода: Яке зараз становище з наданням Україні і Грузії Плану дій для членства в НАТО? Чи досягли вже згоди з цього питання?
Андерс Фоґ Расмуссен: На цей час рішення ще не знайшли – ні компромісу, ні рішення. Але я сподіваюся і очікую, що ми досягнемо компромісу і чіткого рішення на цьому саміті. На мою думку, дуже важливо, щоб ми дали Україні і Грузії дуже чіткий і дуже позитивний сигнал.
Р. С.: Україна і Грузія перебувають нині в статусі Інтенсифікованого діалогу, який є кроком до набуття Плану дій для членства. Чи збирається НАТО створити ще якийсь інший статус, який можна було б надати цим двом країнам, щоб і заохотити їх, і не надавати їм власне Плану дій для членства?
А. Ф. Р.: Побачимо. Ми повинні знайти компроміс, прийнятний для всіх. Вважаю, важливо, щоб союз НАТО і засвідчив єдність, і послав чіткий позитивний сигнал прозахідним демократичним силам в Україні і Грузії.
Р. С.: Чи реально очікувати, що такий компроміс знайдуть?
А. Ф. Р.: У минулому ми знаходили рішення для якраз таких самих викликів. Дозвольте нагадати, що 18 років тому ми мали ухвалити сміливі рішення щодо нашої майбутньої стратегії і розширення, і ми вирішили не відступати від принципу, що кожна європейська країна має право сама вирішувати власний шлях стосовно приєднання до тих чи інших союзів. Так ми й чинимо. Ми дотримуємося цього підходу, і водночас ми створили розширене стратегічне партнерство з Росією. Тож я впевнений, що ми зможемо знайти рішення.
Р. С.: Зараз багато обговорюють розбіжності між «старою» і «новою» Європою навколо Плану дій для України і Грузії. Наскільки глибокі ці розбіжності?
А. Ф. Р.: Власне, не думаю, що ці розбіжності такі вже глибокі. Не думаю, що це суперечка навколо остаточної мети – на мою думку, це радше дискусія про терміни. Суть у тому, що в нас у НАТО є дуже добра традиція знаходити рішення в єдності, і, гадаю, саме цього ми й досягнемо на саміті.
Р. С.: А чи не перебільшені ці розбіжності між «старою» і «новою» Європою?
А. Ф. Р.: Думаю, очевидно перебільшені. Я знаю своїх колег за столом, і не думаю, що є справжні незгоди навколо остаточної мети. Усі ми дотримуємося принципу, що кожна європейська країна має право обирати власний шлях. Але можуть існувати різні позиції стосовно готовності того чи іншого претендента чи зацікавленого у вступі, і питання, на мою думку, більш-менш саме в цьому.
Р. С.: Наскільки великий «чинник Росії» в розмовах про розширення? Багато хто звинувачує «стару» Європу в тому, що вона виступає проти розширення, бо це дратує Росію – головного для них постачальника енергоносіїв.
А. Ф. Р.: Я твердо підтримую постійне поліпшення відносин із Росією. Вважаю, що потрібне міцне й позитивне стратегічне партнерство між НАТО і Росією. А ініціативи, до яких вдався союз НАТО, й ініціативи, до яких він вдасться в майбутньому, не спрямовані проти Росії. Навпаки – я вважаю, що ми в одному човні. Отож я не хвилююся. Ми вже, власне, знаходили вирішення такої проблеми в минулому і зможемо зробити те саме і в майбутньому.
Андерс Фоґ Расмуссен: На цей час рішення ще не знайшли – ні компромісу, ні рішення. Але я сподіваюся і очікую, що ми досягнемо компромісу і чіткого рішення на цьому саміті. На мою думку, дуже важливо, щоб ми дали Україні і Грузії дуже чіткий і дуже позитивний сигнал.
Р. С.: Україна і Грузія перебувають нині в статусі Інтенсифікованого діалогу, який є кроком до набуття Плану дій для членства. Чи збирається НАТО створити ще якийсь інший статус, який можна було б надати цим двом країнам, щоб і заохотити їх, і не надавати їм власне Плану дій для членства?
А. Ф. Р.: Побачимо. Ми повинні знайти компроміс, прийнятний для всіх. Вважаю, важливо, щоб союз НАТО і засвідчив єдність, і послав чіткий позитивний сигнал прозахідним демократичним силам в Україні і Грузії.
Р. С.: Чи реально очікувати, що такий компроміс знайдуть?
А. Ф. Р.: У минулому ми знаходили рішення для якраз таких самих викликів. Дозвольте нагадати, що 18 років тому ми мали ухвалити сміливі рішення щодо нашої майбутньої стратегії і розширення, і ми вирішили не відступати від принципу, що кожна європейська країна має право сама вирішувати власний шлях стосовно приєднання до тих чи інших союзів. Так ми й чинимо. Ми дотримуємося цього підходу, і водночас ми створили розширене стратегічне партнерство з Росією. Тож я впевнений, що ми зможемо знайти рішення.
Р. С.: Зараз багато обговорюють розбіжності між «старою» і «новою» Європою навколо Плану дій для України і Грузії. Наскільки глибокі ці розбіжності?
А. Ф. Р.: Власне, не думаю, що ці розбіжності такі вже глибокі. Не думаю, що це суперечка навколо остаточної мети – на мою думку, це радше дискусія про терміни. Суть у тому, що в нас у НАТО є дуже добра традиція знаходити рішення в єдності, і, гадаю, саме цього ми й досягнемо на саміті.
Р. С.: А чи не перебільшені ці розбіжності між «старою» і «новою» Європою?
А. Ф. Р.: Думаю, очевидно перебільшені. Я знаю своїх колег за столом, і не думаю, що є справжні незгоди навколо остаточної мети. Усі ми дотримуємося принципу, що кожна європейська країна має право обирати власний шлях. Але можуть існувати різні позиції стосовно готовності того чи іншого претендента чи зацікавленого у вступі, і питання, на мою думку, більш-менш саме в цьому.
Р. С.: Наскільки великий «чинник Росії» в розмовах про розширення? Багато хто звинувачує «стару» Європу в тому, що вона виступає проти розширення, бо це дратує Росію – головного для них постачальника енергоносіїв.
А. Ф. Р.: Я твердо підтримую постійне поліпшення відносин із Росією. Вважаю, що потрібне міцне й позитивне стратегічне партнерство між НАТО і Росією. А ініціативи, до яких вдався союз НАТО, й ініціативи, до яких він вдасться в майбутньому, не спрямовані проти Росії. Навпаки – я вважаю, що ми в одному човні. Отож я не хвилююся. Ми вже, власне, знаходили вирішення такої проблеми в минулому і зможемо зробити те саме і в майбутньому.