| ГЛАС НАРОДУ: |
 Книжка про кого тобі найбільше сподобалася і чому? |
 Василь:- Мені подобається «Буратіно». Цікаво, як він ховав золотий ключик. |
 Марина:- Мені подобається казка «Колобок», через хитрість головного героя. І незвичайний «Незнайка на місяці», там усі літають. |
 Іван:- Мені більше подобаються енциклопедії, бо там можна дізнатися багато цікавого. Наприклад які є летючі миші, чим вони живляться. |
 Даша:- Мені подобається книга Ярослава Стельмаха «Ловись рибко», про те, як компанія хлопчиків пішла на риболовлю. І один із них, не сподіваючись, переміг на чемпіонаті —зловив рибу. |
 Юрій:- Моя улюблена енциклопедія «Хочу все знати». Там можна дізнатися, скільки має років Земля, а вона має 4 млрд. 500 млн. років. |
 Оля:- З малюнками багато казок. Наприклад, про русалоньку. |
 Ліза:- Мені подобаються твори Василя Сухомлинського. Пам’ятаю, він писав про негарного хлопчика «гнидника». |
 |
| Маленьких читачів цікавлять книжки з картинками, гумором, зрозумілим змістом та добрим кінцем |
| (radiosvoboda.ua) |
«Позавчора в мене вийшла книжка для дітей «Пригоди на невідомому острові». Секрет у тому, що я її перечитала очима дітей, я сміялася і мені хотілося читати далі. Коли мені цікаво і я сміюся, перечитавши книжку очима дитини, це означає, що дитина буде її сприймати так само. Потрібно дивитися на це іншими очима. Перевтілюватися з дорослого в дитину. Бестселер має бути захопливим і цікавим, як для дорослого, так і для дитини. Відмінність, мабуть, лише в тематиці».
Як зацікавити маленького читача?
А на думку дитячих психологів, маленьких читачів цікавлять книжки з картинками, гумором, зрозумілим змістом та добрим кінцем. Крім того, для дитини важливо прирівнювати себе із персонажами, про які береться писати автор, вважає психолог Наталія Лесенко.
«З мого власного досвіду, у мене теж є маленька дівчинка до 5 років, дітям цікаво читати здебільшого прості і доступні казочки, де є почуття, де дитина може порівняти свої почуття і почуття головного героя. Малюнки можуть впливати по-різному: різнокольорові і чорно-білі, залежно від того, як автор передає свої почуття, дитина може сприймати це через малюнок також. Різним групам дітей подобаються різні книжки: комусь вірші, комусь, проза, комусь фантастика, комусь пригоди».
Книжки для читання, малювання чи розглядання?
Книговидавець Дмитро Капранов разом з братом Віталієм активно випускає у видавництві «Зелений пес» дитячу літературу, орієнтуючись при цьому на різну «цільову» читацьку юну аудиторію.
«У нас є дитячі серії не для розглядання чи малювання, а для тих, хто вже вміє читати. У нас є потужні дві серії і ще дві запускаються. Перша для тих, хто не любить читати, які самостійно тільки стали на дорогу читання. Друга – книжки для читання «під партою», розрахована на дітей, які замість уроків будуть читати наші книжки. У нас були твори для підлітків у жанрі альтернативних історій, але в книжку їх ми не наважуємося оформити, тому що це дуже відповідально».
Державна допомога та законодавство
Директор відомого українського дитячого видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» Іван Малкович уже давно доводить: всупереч тому, що держава не сприяє випуску українськомовних книг, видавати популярну серед дітей літературу саме цією мовою можна. І її розкуповуватимуть краще, ніж російськомовну. Хоча, якби допомога з боку держави була вагомішою, українських книг було б більше, переконаний Іван Малкович.
«Була б користь від держави, якщо б вона закуповувала книжки в бібліотеки. Минулий рік оголосили Роком української книжки. Планували 20 млн. виділити, а виділили нуль.У Росії на книжкові програми дають 0,5 млрд. доларів. Я був дуже здивований від нарікань мого російського колеги з відомого видавництва, що їм виділили замість 25 млн. доларів, тільки 18 млн. доларів. У нас вся програма становить 4 млн. долари, і того не дають нікому».
Зі свого боку, представник Міністерства культури і туризму України Валерій Бачинський вважає, що нинішні закони стосовно українського книговидання є сприятливими, а уряд робить зараз усе можливе для появи дитячих книжок українською.
«Для нашого видавця створені всі умови, щоб у нього був інтерес займатися цією справою. Я бачу сьогодні, що формування законодавчого поля в цій сфері іде в напрямку створення пільг, умов і надання всього потрібного для розвитку цієї сфери». Бракує дитячої книжки в Криму
Скептики досі називають Крим своєрідним заповідником, куди, мовляв, складно потрапити і українській мові й, відповідно, українській книжці. Але сімферопольський кореспондент Радіо Свобода Володимир Притула розповідає, що хоч і поволі, та цей міф розвіюється.
«Справді, за останні роки в Криму не було видано жодної україномовної книжки, але попит на неї неухильно зростає. Насамперед пояснюється це тим, що зростає кількість школярів, які ходять до україномовних шкіл і класів. Якщо 2004 року українською мовою навчалися лише 2% дітей, то цього року уже 5 з половиною відсотків.
Однак лише деякі книгарні Сімферополя пропонують україномовну дитячу літературу, а на найбільшому книжковому ринку біля Палацу профспілок її, практично, не знайти, за винятком хіба що підручників.
І діти, і батьки нарікають на такий стан речей, але змінити ситуацію не можуть. Кажуть, що сподіваються лише на прихід до Криму всеукраїнських мережевих книготорговельних компаній».
Українська письменниця з «Росії»
Наталю Співак, яка мешкає у м. Селідове на Донеччині називають «Українка з «Росії», тому що вона працює інженером на шахті під назвою «Росія», а у вільний від роботи у шахті час видає на Донбасі книжки українською для малюків.
«У нашому маленькому місті мої книжечки поступово продаються в двох магазинах. Я нещодавно зустрічалася з дітьми в гімназії і цікаво, що маленькі дівчатка пишуть українською мовою, а маленькі дітки, чуючи в дитсадочку слова «доброго ранку», повторюють їх удома. Багато людей люблять українську мову, і я з такими людьми спілкуюсь».
Нині на одного українця припадає трохи більше однієї книжки на рік (зокрема, дитячої), а в Європі — три-чотири.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: