Здатність пробачати є однією з головних засад християнства. Остання неділя перед Великим Постом так і зветься – Прощена. Втім, вміння пробачати людині необхідне незалежно від конфесії та ставлення до віри взагалі. Це непросте вміння зберігає і родину, і дружбу, і навіть мир між народами. Без нього все життя і весь світ перетворилися б на злий хаос.
Невміння пробачати шкідливе і для фізичного здоров’я
Суто з психологічного погляду, той, хто не пробачає, насамперед, шкодить собі самому. Адже для нашої психіки важливим є саме характер емоцій, а не те, на кого вони спрямовані. Ображена людина веде нескінченні діалоги зі своїм кривдником, виношує плани помсти і таким чином плекає в собі негативні почуття. Крім того, зациклюючись на своїх образах, ми залишаємося внутрішньо зв’язаними з людиною, яка нас скривдила, виникає навіть якась залежність від неї. Замість того, щоб пробачити і забути, ми знову й знову повертаємося до своїх образ, остаточно втрачаючи душевну рівновагу і спокій. Невміння пробачати шкідливе і для фізичного здоров’я. Медики вважають, що хронічний стан образи сприяє розвиткові різних захворювань. Коли ж людина щиро пробачає, вона наче звільняється від тягаря образи, у неї виникає відчуття внутрішньої свободи.
Щоправда, декому подобається плекати свої образи. Адже це дозволяє пояснювати причини своїх невдач виключно підступами ворогів. Є й такі, що знаходять у становищі ображеного певну психологічну втіху, почуття моральної вищості. Та навряд чи така позиція сприяє життєвому успіху.
Важливо також усвідомити, що пробачити – зовсім не означає виправдати чи прийняти поведінку кривдника. Не завжди можливо і пробачивши зберегти стосунки чи дружбу. Найлегше це вдається дітям. А от для дорослих часом краще буває розійтися, дистанціюватися від колишнього кривдника. Головне не тримати образи і злості в душі, адже ці почуття руйнують особистість. І ще: щоб пробачити, зовсім не обов’язково, аби кривдник слізно вибачався чи каявся. Та й взагалі ніхто інший для цього не потрібен. Адже простити важливо для нас самих. Лише це дозволить нам відновити мир і гармонію в душі.
«Вміння пробачати – властивість сильних. Слабкі ніколи не пробачають», – казав Ганді. Щоправда, навчитися цьому зовсім не так просто. Допомогти тут, як і завжди, можуть деякі «психологічні хитрощі». Про це — наступного разу.
Невміння пробачати шкідливе і для фізичного здоров’я
Суто з психологічного погляду, той, хто не пробачає, насамперед, шкодить собі самому. Адже для нашої психіки важливим є саме характер емоцій, а не те, на кого вони спрямовані. Ображена людина веде нескінченні діалоги зі своїм кривдником, виношує плани помсти і таким чином плекає в собі негативні почуття. Крім того, зациклюючись на своїх образах, ми залишаємося внутрішньо зв’язаними з людиною, яка нас скривдила, виникає навіть якась залежність від неї. Замість того, щоб пробачити і забути, ми знову й знову повертаємося до своїх образ, остаточно втрачаючи душевну рівновагу і спокій. Невміння пробачати шкідливе і для фізичного здоров’я. Медики вважають, що хронічний стан образи сприяє розвиткові різних захворювань. Коли ж людина щиро пробачає, вона наче звільняється від тягаря образи, у неї виникає відчуття внутрішньої свободи.
Щоправда, декому подобається плекати свої образи. Адже це дозволяє пояснювати причини своїх невдач виключно підступами ворогів. Є й такі, що знаходять у становищі ображеного певну психологічну втіху, почуття моральної вищості. Та навряд чи така позиція сприяє життєвому успіху.
Важливо також усвідомити, що пробачити – зовсім не означає виправдати чи прийняти поведінку кривдника. Не завжди можливо і пробачивши зберегти стосунки чи дружбу. Найлегше це вдається дітям. А от для дорослих часом краще буває розійтися, дистанціюватися від колишнього кривдника. Головне не тримати образи і злості в душі, адже ці почуття руйнують особистість. І ще: щоб пробачити, зовсім не обов’язково, аби кривдник слізно вибачався чи каявся. Та й взагалі ніхто інший для цього не потрібен. Адже простити важливо для нас самих. Лише це дозволить нам відновити мир і гармонію в душі.
«Вміння пробачати – властивість сильних. Слабкі ніколи не пробачають», – казав Ганді. Щоправда, навчитися цьому зовсім не так просто. Допомогти тут, як і завжди, можуть деякі «психологічні хитрощі». Про це — наступного разу.