Ведучий: Кирило БулкінРозшифровка ефіру з’явиться протягом години. Поки що доступним є лише аудіозапис програми.
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
Кирило Булкін: У січні інфляція становила 2,9%. Президент назвав цей показник критичним для країни і заявив, що це найбільше знецінення грошей за останні сім років. Голова держави закликав Кабінет міністрів вжити термінових заходів. Сьогодні ж уряд мав представити Президентові пакет антиінфляційних кроків. Які це кроки і чи будуть вони ефективними – про це говоритимемо у прямому ефірі “Вечірньої Свободи” з нашими гостями. Це народна депутатка Ірина Акімова (Партія регіонів) та президент київського Центру ринкових реформ Володимир Лановий. На телефонному зв’язку – народний депутат Сергій Терьохін (Блок Юлії Тимошенко).
Я скажу тим, хто приєднався до нас щойно після 19-30, що у короткому включенні в програму «Свобода сьогодні» 10 хвилин тому гості висловилися щодо причин інфляції за каденції минулого уряду і нинішнього уряду, зокрема сказав про певну змову монополістів, яка виникла після соціальних виплат нинішнього уряду, також взагалі про нееластичність українського ринку, однак таку висловив думку, що інфляція не є проблемою одного уряду конкретного чи іншого, а це взагалі економічне явище, яке не можна розглядати суто за каденціями уряду, якщо я правильно Вашу думку висловив.
Тепер я хочу пані Акімову спитати про Ваше бачення щодо причин як рекордно високої інфляції 2007 року, так і надзвичайно високих показників січня цього року. Це одні й ті самі коріння чи є різні коріння, на Вашу думку? Ірина Акімова (переклад): Я думаю, що коріння інфляції – що січневої інфляції 2008 року, що інфляції 2007 року – спільні. Володимир Лановий вже деякі з цих причин назвав, і я можу тільки їх повторити, приєднавшись до його думки. Перша найголовніша причина – це розкручування бюджетної політики, політики соціальних витрат, не забезпеченої відповідним зростанням продуктивності праці та загального обсягу виробництва. Нагадаю, що розкручування соціальних витрат почалось не в 2007 році, а почалося набагато раніше – в кінці 2004 року, отримало особливий пік в 2005 році, і з того часу політичні сили, на жаль, змушені використовувати цей аргумент соціального популізму у процесі передвиборної, поствиборної і підчасвиборної, якщо можна так висловитись, боротьби.
Оця слабка фіскальна політика є найголовнішою причиною. І ми не повинні забувати, що ті фактори, які діють на рівень інфляції, вони дуже часто виявляються і з часовими прапорами. Це стосується і монетарної, і фіскальної політики. Другий фактор, що викликав інфляцію – це досить слабка, не жорстка монетарна політика, яка провадилася Національним банком України за останні два-два з половиною роки. Про що йдеться? Ось один маленький приклад: середня ставка рефінансування в Національному банку в 2007 році складала близько 10%, 10.1%. Нагадую, що середня інфляція в 2007 році досягала близько 13%.
Інакше кажучи, негативні відсоткові ставки зіграли, на жаль, в сторону інфляційного тиску. Були, звичайно, крім внутрішніх причин і причини зовнішні, які почали особливо активно виявлятися з другої половини року. Я маю на увазі, це стрімке зростання цін на сільськогосподарські продукції, пов’язані зі збільшенням попиту на них.
Кирило Булкін: Я хочу далі, щоб ми поговорили у програмі «Вечірня Свобода», власне, уже про те, як з цією інфляцією боротися, хто має боротися. Про те, які мають бути заходи, ми будемо зараз говорити, зараз я хочу, шановні
Зокрема хочу навести думку керівника Головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента України Романа Жуковського, який у своєму висловлюванні скритикував антиінфляційні заходи уряду.
Роман Жуковський: Цей план антиінфляційних заходів не погоджувався і не схвалювався ані Секретаріатом Президента, ані Президентом. Якщо ми будемо робити кроки різнонаправлені, то ми можемо до того інфляційного тиску, який існує вже сьогодні додати ще той, який провокується надмірним адміністративним втручанням, і при цьому не погасимо інфляцію, яку, власне, будуть відчувати громадяни.
Кирило Булкін: Про те, якими мають бути заходи, ми будемо далі говорити, зараз я хочу, шановні гості, спробувати з’ясувати все ж таки, хто має вести лідерство у боротьбі з інфляцією, чиєю це має бути прерогативою, саме уряду чи, дійсно, уряд має погоджувати, наприклад, всі ці заходи з Секретаріатом Президента, бо коли незрозуміла відповідальність сторін і гілок влади, тоді ясно, що неефективною буде і боротьба. Пане Лановий, як Ви бачите це?
Володимир Лановий: Зрозуміло, що побороти інфляцію лише якимось окремими тимчасовими засобами, які включені чи в ті, чи в інші плани, не вдасться. Це тенденції, які накопичувались в нашій економіці, які зараз вийшли на поверхню: висока енергомісткість, високе споживання газу, дуже сильний вплив зростання цін на газ на внутрішні витрати, на зростання продукції і в промисловості, і на споживчому ринку.
Кирило Булкін: Чия це все-таки прерогатива – з цим в першу чергу боротися?
Ірина Акімова, Володимир ЛановийТака структура застаріла, вона, на жаль, відтворюється, тому що інвестиції не ідуть в ці галузі - сільського господарства, переробної промисловості, переробки і м’яса, і хліба, і випуску побутової техніки, випуску інших товарів для населення. А скажіть про інвестиції в житлово-комунальний сектор, де ціни зростають найбільш потужними темпами, а ніякої якості, ніякої економності тут немає. І монополісти, про яких я почав говорити, це в першу чергу в такого типу галузях, вони просто автоматично покривають, індексують, як кажуть, такі витрати. І реформування житлово-комунального сектору, прихід туди ринкових начал, стимулювання надходження туди інвестицій, модернізація - це, звичайно, заходи не одного дня. І це, звичайно, на стороні лежать в першу чергу уряду.
Але Національний банк, дійсно, в минулому році не проводив достатньо жорсткої, упередженої політики, тому що в першій половині року у нього були нормальні процентні ставки, і інфляція тоді була ще не значною, але він не упередив того, що накопичення грошової маси приведе в кінці року до вибуху, і не зміг попередити таке явище.
Кирило Булкін: Пане Володимире, Ви назвали уряд і назвали Національний банк, але Секретаріат Президента Ви не назвали. Мені не зрозуміло, чому критика в першу чергу лунає від Секретаріату Президента. Це нормально чи щось тут не так?
Володимир Лановий: Оскільки це, так би мовити, наднаціональна, міжнаціональна проблема, звичайно, Президент не може стояти осторонь такого процесу. Я думаю, що він би мав ініціювати якісь і політичні, і фахові обговорення, а не тільки узгодження, як це бачить працівник Секретаріату, узгодження якихось заходів в Секретаріаті. Я не думаю, що це ефективний підхід, оскільки тут труба подивитися на ситуацію на ринках, на інвестиційну ситуацію, на кредитну ситуацію, на перегіпертрофію споживчих кредитів банківських секторів, які зараз відбуваються, які прискорюють інфляцію. Тобто тут є, чим зайнятися всім, але я думаю, що вагомість розмови претендує на те, щоб це було на рівні Президента.
Кирило Булкін: Що треба робити, щоб протидіяти інфляції?
Володимир Лановий: В наших умовах не тільки антимонопольні дії і регуляції можуть дати ефект. У нас не побудовані реальні ринки, ми ж прийшли від планової, супермонополістичної економіки. І нам треба розблокувати, демонополізувати, побудувати відповідні умови на ринках, регуляції на ринках, скажімо, на ринках природних монополій відповідні регуляції, підтримувати конкуренцію нам потрібно, випереджаючими темпами підштовхувати конкуренцію, створювати конкуренцію там, де її нема.
Наприклад, залізничні послуги чи телекомунікаційні послуги – хто буде займатися ринком надання таких послуг, в яких буде конкуренція, в яких буде боротьба за якість і зниження вартості таких послуг? Тобто функція уряду сьогодні більша, ніж функції і значення антимонопольних дій чи, скажімо, монетарних обмежень Національного банку.
Кирило Булкін: Багато говорили про те, що інфляцію мали спричинити соціальні виплати, сьогодні ми теж про це згадували. Але водночас інші, хто не поділяє такого погляду, зазначають, що це мізерні суми, порівняно, скажімо, з такими чинниками, як кредитування фізичних осіб при покупці квартири чи автомобіля. На Вашу думку, наскільки вплинули на інфляційну картину оці соціальні виплати?
Володимир Лановий: Я хотів би сказати, що зростання грошової маси в основному було спровоковано не, дійсно, соціальними виплатами, а валютно-грошовою політикою в тому числі Національного банку. І я Вам скажу, поки у нас Національний банк замість того, щоб кредитувати економіку, буде надавати просто так гроші, коли він купує долари він просто так надає гроші в оборот замість того, щоб давати кредити під купівлю і піднімати процентні ставки, щоб ця купівля була вигідною.
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
