
Скромність добре, але самовпевненість часом краще
Чому нас так хвилює думка інших? Змалечку дітям твердять, що треба бути скромними, самокритичними, зважати на інших і взагалі не надто пишатися власними чеснотами. У деяких родинах вислів «що скажуть люди» взагалі перетворився на життєве кредо. Проте реальний досвід переконує, що успіху в житті досягають люди самовпевнені, розкуті, рішучі, навіть дещо нахабні, які, добре це чи погано, мало цікавляться схваленням чи осудом інших.
Надмірна сором’язливість відчутно ускладнює життя людини. Вона спричиняє проблеми в інтимній сфері та заважає повноцінно спілкуватися, знайомитися з новими людьми і знаходити друзів, висловлювати свою думку і захищати власні права. Сором’язливість не дає можливості іншим оцінити чесноти й досягнення таких людей. Сором’язливі схильні до заниженої самооцінки, самокопання і самоїдства, їх мучить постійна невпевненість у собі, почуття самотності, комплекс меншовартості, часом вони страждають від депресії. А головне: надмірна сором’язливість заважає людині розкритися, сповна реалізувати свою особистість. І хоч зазвичай сором’язливі люди глибші, чуйніші, доброзичливіші, а їх схильність до сумнівів у всьому свідчить про дослідницькі нахили, все це служить їм слабкою втіхою. І більшість з них хотіли б цієї риси позбутися.
Звідки ж береться сором’язливість і чи справді люди, наділені цією рисою, приречені бути вічними аутсайдерами? Розібратися в цьому спробуємо наступного разу.