| ГЛАС НАРОДУ: |
 Чи купуєте Ви продукти на стихійних базарах і чи мають ці ринки право на існування? |
 Сергій, завідувач складу:- Я проти стихійних ринків. Я на них нічого не купую. Нашій владі потрібно виділити спеціальні майданчики для них, де буде санепідемстанція і ветслужба. |
 Анна Григорівна, інженер-будівельник:- Я купую продукти на базарах, але не на стихійних. Я боюся навіть молоко купувати, бо не знаю, що мені продають. |
 Станіслав, монтажник:- Я в супермаркети більше люблю заходити. Стихійні ринки потрібно викорінювати, тому що там повна антисанітарія. |
 Наталя, студентка:- Фрукти іноді купую, а от м''ясо й молоко - ні. Люди на цьому можуть заробити хоч трохи, коли немає постійної роботи. Кожен займається тим, чим може. |
 Василь Васильович, громадський діяч:- Кому вони треба? Ми ж люди, а не звірі. Ніколи я не купував і купувати не буду. Тому що якось одна жінка купила м''ясо і кинула котові, а той їсти не захотів. Що то за м''ясо? І я не знаю. |
 |
| Лише у Києві функціонує 120 нелегальних базарчиків |
Вздовж тротуару на землі лежать яблука, яйця, консервовані огірки, гриби на різний самк, горішки та мандарини. Продавці стихійного ринку з самого рання на роботі. Наперебій просять скуштувати їхній товар та запевняють, що якіснішого навіть у магазині не знайти. Та ще ціни привабливі називають.
Валентина Петрівна потирає руки та притупцьовує на місці, каже, сьогодні дуже холодно. Додатковий приробіток до своєї пенсії вона має на яблуках. Запевняє, нормальних умов торгівлі їй не треба, аби тут не чіпала міліція.
«Нам і тут добре, а міліція кожен день, по декілька разів. Але хлопці не грублять, просто підходять і просять звільнити дорогу. Ми також їх розуміємо – це їхня робота».
На відсутність покупців Валентина Петрівна не скаржиться - поряд інститут, лікарня і студентське містечко, та й самі правоохоронці частенько купують у неї продукти.
Тут завжди можна вибрати гарні яйця, і дешевше, ніж у магазині, говорить вчителька Валерія. Вона переконує, деякі харчі на стихійних ринках цілком безпечні:
«Сама виросла в селі і можу відрізнити, де свіже, а де ні».
На м’ясо також попит величезний, кажуть продавці. Правда, міліція вже не просто розганяє, а ще й штрафує, хоча хабарів не беруть, ділиться Наталія, пропонуючи купити телячої вирізки:
«І штрафи, і до суду, і так кожного дня, але ж нам треба за щось жити. А хабарі не беруть, все через суд».
На декілька хвилин ринок раптом оживився, всі почали ховати клунки, на переходити дорогу на іншу сторону – хтось сказав, що йде міліція. Трохи постоявши в напіврозібраному стані, продавці пересвідчились – тривога безпідставна. Торгівля відновилась.
Що робить влада?
Нелегальним торговцям київська влада наказала забиратися геть з центральних вулиць і підземних переходів. На думку столичних чиновників, несанкціоновані точки продажу харчових продуктів псують благоустрій міста і поширюють антисанітарію. Останню спробу подолати стихійну торгівлю столичні чиновники зробили 1,5 року тому. З міського бюджету було виділено 23 тис. грн. на соціальну рекламу. Плакати із зображенням неякісних продуктів мали переконати киян не купувати м’ясо, солодощі, молоко чи фрукти на несанкціонованих ринках.
Кількість стихійних ринків у місті-мільйоннику Дніпропетровську
Саморобні прилавки, м’ясо поруч з одягом, бруд - так виглядають стихійні ринки у Дніпропетровську. Дешевизна - чи не єдина їхня перевага. Проте спокусившись недорогим товаром, покупець ризикує не лише підчепити кишкову інфекцію, а й взагалі отримати не те, за що він заплатив гроші. Розповідає далі місцева кореспондентка Радіо Свобода Юлія Рацибарська.
«Одного разу моя знайома купила на такому ринку 1 літр сметани. Принесла додому, а то вапно, розведене водою. Дніпропетровські правоохоронці чи не щомісяця оголошують війну стихійній торгівлі. Розпочинають із показових рейдів. Як не дивно, але торгівці знають про ці перевірки заздалегідь і того дня їх у місті значно менше. Отож протоколи складають на одиниці затриманих порушників. Ще рідше справи передають до суду. Міська влада проблему стихійної торгівлі розв’язувати не поспішає. Навести лад обіцяли аж до Євро-2012, щоб не було соромно перед іноземцями».
Масштаби несанкціонованої торгівлі у Львові
 |
| Люди воліють торгувати «з землі», так, мовляв, швидше, продадуть |
«У самому центрі Львова нерідко можна бачити, як правоохоронці відганяють таких продавців, здається, вже немає масової стихійної торгівлі, але вона існує у кожному новому районі міста. Галина Заєць, начальник відділу Львівської міської ради, зауважила:
«Ми самі деколи спричиняємо цю стихійну торгівлю, тому що ми не маємо часу забігти на базар».
Другий у Львові рік борються з людьми, які незаконно встановили стихійні ятки. 98 із них попри протести вдалося ліквідувати».
Стихійними торговцями має опікуватися міліція
Стихійними торговцями має опікуватися міліція, зазначає заступник головного державного санітарного лікаря України Людмила Мухарська. У сфері їхньої компетенції легальні базари:
«Не можна регулювати те, чого не має бути. Міліція має розганяти такі ринки в плані безпеки харчування. Легалізованими ринками опікуються ветеринарна служба».
А міліція й штрафує, однак...
Від одного до п’яти неоподаткованих мінімумів - такий штраф має заплатити нелегальний торговець, розповідає речник столичної міліції Володимир Поліщук. Але штрафи не найкращий спосіб зменшити масштаби вуличної нелегальної торгівлі.
«Буває дуже багато випадків, коли міліція затримує. Складається адміністративний протокол, і людину привозять до суду. А суддя, дивлячись на таку стару жінку, вважає, що вона таким чином підтримує свій матеріальний статок, і дуже лояльно ставиться до таких продавців. І бувають випадки, що вони знову з’являються на вулицях і їх знову везуть до судів».
80% українців хоч раз на тиждень, але купують продукти на стихійних базарах, кажуть у Товаристві захисту прав споживачів. Попит породжує пропозицію, і міліцейські рейди у цих випадках безсилі. Лише усвідомлення небезпеки і відповідальність за здоров’я власне та своїх близьких змінить ситуацію.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: