Скандал спалахнув цього тижня, коли стало відомо, що поліція підслуховувала розмову депутата Садика Хана з одним із виборців його виборчого округу, котрий перебуває в ув''язненні. Цього в''язня Бабара Ахмада Сполучені Штати звинувачують у тероризмі і вимагають його екстрадиції.
Міністр юстиції Джек Стро, виступаючи в парламенті, заявив, що поліція діяла без відома уряду. Він оголосив про початок розслідування цієї справи.
«Головний комісар з нагляду за дотриманням законності спостережних операцій Кристофер Роуз погодився провести розслідування з такими завданнями: з''ясувати обставини відвідин Барбара Ахмада у в''язниці депутатом Садиком Ханом у травні 2005-го і червні 2006 року, встановити, чи були ці візити предметом будь-якої форми стеження. Якщо так, то за чиїм наказом і з чийого відома. Результати він доповість прем''єр-міністрові, міністрові внутрішніх справ і мені, як міністрові юстиції», – зазначив Джек Стро.
Британія стає державою тотального стеження?
Ця справа обурила депутатів британського парламенту. Якщо стежать навіть за ними, то що тоді робить поліція стосовно «простих смертних»? Опозиція звинувачує уряд у тому, що він перетворює Британію на державу тотального стеження, «орвеллівську країну Великого брата». Консервативна партія звинуватила Джека Стро в некомпетентності, в тому, що він втратив контроль за власним міністерством.
«Торі» також звинувачують уряд у тому, що він порушив давню конвенцію, що забороняє таємний нагляд за діяльністю депутатів парламенту. Йдеться про так звану «доктрину Вілсона», і фахівці розходяться в оцінці того, чи справді її було порушено. Річ у тім, що вона забороняла прослуховувати телефонні розмови депутатів, а не підслуховувати взагалі, скажімо, за допомогою жучків.
Певні верстви суспільства співчутливо сприймають аргумент, що подібні операції стеження просто необхідні в умовах боротьби з тероризмом. З іншого боку, правозахисні організації вже давно б''ють на сполох: стеження поступово просочується в кожну клітину британського суспільства так, що це становить справжню небезпеку для громадянських свобод. Зокрема, це стосується використання в країні камер спостереження. Вважається, що цих приладів у Британії більше, ніж ще будь-де у країнах вільного світу.
Не лише поліція чи розвідка вдається до підслуховування
Згідно з нещодавнім звітом, не лише поліція чи розвідка вдається до підслуховування. Як з''ясувалося, по перехоплену інформацію з використанням жучків, записаних телефонних розмов та електронних листів можуть звертатися податкова й митна служби і навіть агенція зі стандартів продуктів харчування. Лише за перші 9 місяців 2006 року міністр внутрішніх справ підписав близько півтори тисячі ордерів на прослуховування.
Все це відбувається в той час, коли в країні точаться гострі політичні дебати щодо потреби запровадження обов''язкових посвідчень особи з біометричними даними людини. Опоненти кажуть, що це призвело б до ще більшого контролю держави над громадянами.
Міністр юстиції Джек Стро, виступаючи в парламенті, заявив, що поліція діяла без відома уряду. Він оголосив про початок розслідування цієї справи.
«Головний комісар з нагляду за дотриманням законності спостережних операцій Кристофер Роуз погодився провести розслідування з такими завданнями: з''ясувати обставини відвідин Барбара Ахмада у в''язниці депутатом Садиком Ханом у травні 2005-го і червні 2006 року, встановити, чи були ці візити предметом будь-якої форми стеження. Якщо так, то за чиїм наказом і з чийого відома. Результати він доповість прем''єр-міністрові, міністрові внутрішніх справ і мені, як міністрові юстиції», – зазначив Джек Стро.
Британія стає державою тотального стеження?
Ця справа обурила депутатів британського парламенту. Якщо стежать навіть за ними, то що тоді робить поліція стосовно «простих смертних»? Опозиція звинувачує уряд у тому, що він перетворює Британію на державу тотального стеження, «орвеллівську країну Великого брата». Консервативна партія звинуватила Джека Стро в некомпетентності, в тому, що він втратив контроль за власним міністерством.
«Торі» також звинувачують уряд у тому, що він порушив давню конвенцію, що забороняє таємний нагляд за діяльністю депутатів парламенту. Йдеться про так звану «доктрину Вілсона», і фахівці розходяться в оцінці того, чи справді її було порушено. Річ у тім, що вона забороняла прослуховувати телефонні розмови депутатів, а не підслуховувати взагалі, скажімо, за допомогою жучків.
Певні верстви суспільства співчутливо сприймають аргумент, що подібні операції стеження просто необхідні в умовах боротьби з тероризмом. З іншого боку, правозахисні організації вже давно б''ють на сполох: стеження поступово просочується в кожну клітину британського суспільства так, що це становить справжню небезпеку для громадянських свобод. Зокрема, це стосується використання в країні камер спостереження. Вважається, що цих приладів у Британії більше, ніж ще будь-де у країнах вільного світу.
Не лише поліція чи розвідка вдається до підслуховування
Згідно з нещодавнім звітом, не лише поліція чи розвідка вдається до підслуховування. Як з''ясувалося, по перехоплену інформацію з використанням жучків, записаних телефонних розмов та електронних листів можуть звертатися податкова й митна служби і навіть агенція зі стандартів продуктів харчування. Лише за перші 9 місяців 2006 року міністр внутрішніх справ підписав близько півтори тисячі ордерів на прослуховування.
Все це відбувається в той час, коли в країні точаться гострі політичні дебати щодо потреби запровадження обов''язкових посвідчень особи з біометричними даними людини. Опоненти кажуть, що це призвело б до ще більшого контролю держави над громадянами.