«Найгірше, що може статися, – це перемога у неправедній війні. Якщо зло переможе, то воно не зупиниться, а піде далі». Це слова публіциста та філософа Ігоря Чубайса. На відміну від свого брата, ексспецпредставника президента Путіна з питань сталого розвитку Анатолія Чубайса, він залишається жити в Росії. Публіцист розповів проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я», що його країна потребує дерадянізації, та відповів, як запобігти подальшому реваншу Росії.
«Найстрашніша перспектива – перемога у неправедній війні»
Якщо переможе неправедний учасник війни, то просто може життя закінчитися
– Дуже часто наші (російські федеральні – ред.) телеканали розказують, що ця війна не з Україною, що ця війна з НАТО. А якщо ця війна з НАТО, а військовий бюджет США у кілька разів вищий (здається, у 20 разів), ніж військовий бюджет Росії. А, крім США, у НАТО входять ще кілька десятків держав. Як можна протистояти такій силі? Таких же сил немає (у Росії – ред.). У цій ситуації треба думати про згортання бойових дій, а не про їх розгортання. Найстрашніша перспектива (сподіваюся, вона не реалізується) – це перемога у неправедній війні. Бо якщо переможе неправедний учасник війни, то просто може життя закінчитися.
Про кінець війни та дерадянизацію Росії
Зло не може зупинитися – воно піде далі. Цього не можна допустити. Життя на Землі має залишитися
– Малоймовірний та найгірший варіант, якщо переможе зло. Тому що зло не може зупинитися – воно піде далі. Цього не можна допустити. Життя на Землі має залишитися. У цій війні не можна перемогти – Росія не має перемогти у цій війні. Поступово люди (росіяни – ред.) це усвідомлять, люди це зрозуміють.
Наша катастрофа, наша біда почалася після більшовицького перевороту, після жовтня 1917 року
– Щодо оптимального варіанту: особисто я виступаю проти розпаду країни (Росії – ред.). Багато людей кажуть, що вона має розвалитися, розсипатися. От СРСР розсипався – що далі? Задача полягає не в тому, щоб країна розвалилася. Задача – у тому, щоб змінилася політична система.
Наша катастрофа, наша біда почалася після більшовицького перевороту, після жовтня 1917 року. Нам потрібна глибинна модернізація. Нам потрібен суд над СРСР, правова оцінка радянської системи, і тоді ми повернемося до норми. Якщо сьогодні розпустити Нацгвардію, ФСБ, ОМОН, ФСО, ви що, гадаєте, що ця система процвітатиме далі? Скоріш за все, ні.
Як перемогти «рашизм»?
Ми 105 років перебуваємо під контролем цензури, комуністичної ідеології та відсутності свободи слова
– Я жодним чином не можу сказати, що тут немає прибічників війні в Україні. Вони є. Я їх бачу – я з ними спілкуюся. Але теж варто розуміти, що наша ситуація (якось про це ніхто не замислюється) особлива: адже ми 105 років перебуваємо під контролем цензури, комуністичної ідеології та відсутності свободи слова.
Якби американців 105 років таскали по ГУЛАГу, по депортаціях, виганяли б з роботи за пікети, штрафували б на 20-30-50 тисяч рублів, щоб там відбувалося?! Напевно вони б були трішки іншими. Дивно не те, що хтось виступає за війну. Дивно те, що велика кількість людей проти: вони виходять на вулицю, вони виходять на площі. І влада постійно закручує гайки. Тут найбільша у світі кількість силових структур, які гарантують політичний контроль. Що робити? Усі канали висловлення громадської думки перекриті. От ситуація така, що весь тягар лежить на Україні, на ЗСУ – вони все вирішують.
Як запобігти реваншу Росії у випадку її розгрому?
Коли переможеному заламують руки, затикають рота, то це дуже небезпечно
– Вільні народи роблять висновки з уроків історії. Коли закінчилася Друга світова війна, були різні проєкти. Був проєкт одного американського політика – стерти Німеччину з обличчя землі та все скопати й перетворити на сільгоспугіддя («План Моргентау» передбачав перетворення Німеччини на сільськогосподарську країну – ред.). Але перемогла інша ідея – «План Маршалла». Він призвів до того, що на сьогодні Німеччина – одна з найдемократичніших країн. А от «Версаль» (система угод після Першої світової війни – ред.) – сумний досвід. Коли переможеному заламують руки, затикають рота, то це дуже небезпечно. Тому треба буде знайти якесь рішення, яке збереже перспективи для самої країни (Росії – ред.), але яке зробить неможливим тоталітарний режим.
Про майбутнє стосунків між Україною та Росією
– Мені дуже важко це зараз вимовити, але все ж таки: східні слов’яни – це українці, білоруси та росіяни. От етнічно та історично це так. Знаєте, у нас під час війни писали: «Тато, убий німця», а не «Тато, убий нациста». Але згодом люди відновлюють зв’язки. Майбутнє, я вважаю, цілком можливе, але для цього треба дуже багато працювати. Воно само собою не настане.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
