Про мету російського президента Володимира Путіна у війні в Україні, можливість завдання Росією ядерного удару, відкриття другого російського фронту в Придністров’ї, про воєнні злочини країни-агресора, в чому Росію прямо звинувачує Україна і низка західних країн, проблеми з мобілізацією до російської армії, повернення Криму та поразку Путіна проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я» поговорив з публіцистом та оглядачем Deutsche Welle Костянтином Еггертом.
- Президент Росії Володимир Путін заявив, що якщо хтось «зі сторони» втрутиться у ситуацію в Україні і створить для Росії неприйнятні загрози стратегічного характеру, то Москва завдасть «блискавичних ударів».
- Путін зазначив, що всі рішення щодо «блискавичних ударів» у разі стратегічної загрози ухвалені.
- Президент РФ назвав удари «відповідно-зустрічними». Цей термін вживається у воєнних доктринах у зв’язку із застосуванням ядерної зброї. Відповідно-зустрічним називається такий удар, який завдається в умовах, коли напад з боку противника є підтвердженим фактом, але ще не завдав істотних збитків стороні, яка захищається (тобто, наприклад, після запуску противником стратегічних ракет, але ще до того моменту, як вони вразили свої цілі).
«Це провал. Подарунку росіянам на 9 травня немає»
«Кінця та краю військовій кампанії Росії в Україні не видно» – плани Кремля – швидко взяти під контроль принаймні лівобережну частину країни провалилися, каже Костянтин Еггерт. У російській армії «дуже серйозні втрати», а економічний тиск на Росію лише зростатиме, зауважує він.
Збитки України, людські жертви гігантські, але країна вистояла
– Матеріальні збитки України, людські жертви гігантські, але країна вистояла. Враховуючи наближення 9 травня, перетвореного Путіним на головну дату всієї російської історії, поки що Кремлю немає що представити як певну вирішальну перемогу, яку можна було б відзначити на Красній площі на День перемоги, тому успіхів небагато.
«Росіян готують до завдання ядерного удару по Україні чи країні Заходу»
Гадаю, що такий удар можна буде представити як перемогу, якщо негайно капітулює Україна
– Численні заяви Путіна, Лаврова та крики телевізійних пропагандистів, що «ядерна війна – це зовсім не страшно» – не лише спроба залякати, але й спроба продемонструвати, що це (ймовірність ядерного удару – ред.) насправді серйозно. Ми ж знаємо, як Путін любить говорити: «Але ж я вас попереджав, просто ви мене уважно не слухали». Це його типова тактика. Тому, так, я цього моменту не виключаю. Але гадаю, що такий удар можна буде представити як перемогу, якщо негайно капітулює Україна або її змусять капітулювати. Інакше розвиток подій буде просто непередбачуваним.
«Росія не переможе в ядерній Третій світовій війні»
У цій війні багато хто постраждає, але Росія точно не переможе в ній – тут сумнівів немає
– Наразі вважатимемо це резервним варіантом. Бо, по-перше, ухвалення рішення про ядерний удар вимагає проходження певних ступенів. Питання полягає в тому, наскільки Путін отримає підтримку близького кола. Люди звідти мають розуміти, які будуть наслідки, хоча гарантій, що вони розуміють, немає. По-друге, сам Путін має розуміти, що він ступає на слизьку доріжку, яка може означати Третю світову війну. У цій війні багато хто постраждає, але Росія точно не переможе в ній – тут сумнівів немає.
Підштовхнути Кремль до застосування ядерної зброї може провал мобілізації та саботаж у лавах російської армії, а саме: відмова служивих їхати на війну в Україну, каже журналіст.
Путін може піти на застосування зброї «судного дня» – на якісь ядерні удари
– Якщо до Путіна докотиться, якщо йому донесуть, що його власна російська армія виходить з-під контролю, то тут він може піти на застосування зброї «судного дня» – на якісь ядерні удари. Тому що за багато років спостереження за Путіним ми зрозуміли: у його «автомобілі» просто немає передачі заднього ходу, він не «їздить» назад (не відступає від своїх рішень – ред). У цьому сенсі ми стоїмо на порозі подій, які ще більш ризиковані та страшні, ніж були до того. Це той випадок, коли я хотів би помилитися.
«Другий російський фронт у Придністров’ї»
За словами Еггерта, Росія планувала окупувати південь України, утворивши коридор до Придністров’я ще 2014 року. Тоді цей план провалився. Оглядач і тепер скептичний, що Росія може реалізувати задум.
– Якщо виходити з логіки звичайної, конвенційної війни – це буде надзвичайно важка операція. Я не дуже певен, що Росії вдасться її здійснити, а якщо вдасться, то жертви будуть абсолютно неприйнятними для Росії.
«Мета Росії – перетворити Україну на пустелю, завалену сміттям»
На думку оглядача, справжньою ціллю Путіна у війні «є послаблення України, завдання їй максимальної шкоди та знищення інфраструктури».
– Вбивство максимальної кількості українців та перетворення максимально більшої території України на пустелю, завалену сміттям. Думаю, що це завдання буде виконуватися стільки, скільки триватиме ця так звана «спецоперація». Бо жодних конкретних воєнних цілей у нинішніх умовах ставити неможливо. І міжнародна атмосфера навколо Росії така, що цілком у стилі Путіна сказати: «Та мені абсолютно байдуже, що ви з цього приводу думаєте».
Геноцид чи воєнні злочини?
Еггерт зазначає, що воєнні злочини, які російські окупаційні війська чинять в Україні, перевершили за масштабами злочини під час воєн Сербії з Хорватією та Боснією в середині 1990-х років. (Офіс генпрокурора України наразі повідомляє про 9602 зафіксованих злочини агресії та воєнних злочинів. Україна і деякі представники Заходу вимагають притягнути Росію до відповідальності. Кремль «категорично відкидає будь-які звинувачення у вбивствах цивільних», навіть попри те, що факти вбивств цивільних у період російської окупації були підтверджені супутниковими знімками.)
Скоюються абсолютно жахливі злочини, які не чинилися в Європі з 1945 року
– Те, що робиться, – це безглузде знищення населення. Це дає можливість дуже серйозно обговорити тему геноциду тим, хто компетентний суто юридично це кваліфікувати. Скоюються абсолютно жахливі злочини, які не чинилися в Європі з 1945 року, а я висвітлював балканські війни 1990-х років. Те, що відбувається сьогодні в Україні, вже давно перекрило те, що було десь у Боснії чи у Хорватії.
(14 квітня Верховна Рада визнала дії російських військ в Україні від 24 лютого геноцидом українського народу. Тоді народні депутати звернулися до урядів та парламентів іноземних держав щодо визнання дій російських військових в Україні геноцидом українського народу.
Естонія та Латвія також визнали дії російських збройних сил геноцидом українського народу. Визнання агресію Росії проти України геноцидом підтримав парламент Канади.)
Російська армія: «ні боєздатності, ні моралі»
На думку оглядача Deutsche Welle, моральний дух російських військових не покращуватиметься під час війни. Він прогнозує майбутні труднощі з мобілізацією до російської армії.
Армія, що мародерствує, буде й гірше воювати, і швидше тікати
– Йдеться про неформальний дозвіл грабувати та вбивати мирне населення. Це, як відомо, бойовий дух не підвищує. Це стандартна річ, яка відома будь-якій людині, знайомій з історією воєн. Армія, що мародерствує, буде й гірше воювати, і швидше тікати. У російських регіонах, де вербують людей для війни, настає поступове розуміння того, що таке війна в Україні. Жодним чином не каяття, а саме розуміння: що виїхати (на війну – ред.) можна з обіцянками про зарплату у дві тисячі доларів та різноманітні пільги, а повернутися можна в цинковому купе (у труні або пластиковому мішку – ред.).
«Війна вже йде на території Росії»
«Новини Приазов’я» запитали Костянтина Еггерта, якою є вірогідність того, що ЗСУ бомбардуватимуть Москву та, можливо, бункер Путіна неподалік Уфи, про який розповідають у медіа? Він відповів, що не обізнаний у планах українського командування. Але припустив, що вибух на складі боєприпасів поблизу українсько-російського кордону й пожежі на нафтобазах у Бєлгороді та Брянську пов’язані з діями України.
Існують якісь побоювання у Москві, що вони не потягнуть
– Путін поважає тільки силу, тому цікаво, що досі жоден із цих інцидентів не був використаний як великий привід для килимових бомбардувань, для переведення війни на принципово інший рівень російським командуванням. Це означає, що існують якісь побоювання у Москві, що вони не потягнуть. Але я кожного разу думав: «Ну от воно. Зараз вони направлять ескадрилью ТУ-95 кидати мегатонні бомби на Харків чи Київ». – Але ні, цього не сталося. Тут є елемент стримування та елемент небажання визнавати, що на російській території вже йде війна. Чому? Тому що ідея мобілізації буде вкрай непопулярною. А якщо по вас б'ють: б'ють по Брянську, то, значить, іде війна. Що у таких випадках робиться? Тоді вам доведеться викликати призовників та людей із запасу. Це те, чого Путін не хоче. Можливо, у такий спосіб Зеленський підштовхує його до якихось рішень.
Антикризовий радник голови Офісу президента та член делегації України на переговорах з Росією Михайло Подоляк заявив наприкінці квітня в інтерв'ю Радіо Свобода, що на території Росії «однозначно перенесуться» бойові дії.
При цьому, за словами Подоляка, «неважливо, хто там буде воювати», бо «можливо, вони будуть там провокації свої створювати, вони будуть підривати».
Про «зрив загальної мобілізації»
За зрив мобілізації полетять голови, але річ у тому, що цю мобілізацію ніхто не зможе організувати
– Мобілізація буде вкрай непопулярною у Росії та може зірватися. Візьмемо Північний Кавказ, де родинні зв'язки дуже сильні. Там ми можемо зіткнутися з масовими заворушеннями. У цей момент назовні вилізе стільки проблем, які Путіну вдалося зберігати у «скороварці» під назвою «російська політична система» протягом багатьох років, що мало нікому не здаватиметься. Це також розуміють генерали, це має усвідомлювати умовний Герасимов (начальник Генштабу Росії – ред.). За зрив мобілізації полетять голови, але річ у тому, що цю мобілізацію ніхто не зможе організувати.
Мобілізація може підштовхнути такі кризові явища всередині Росії, про які ми зараз навіть не здогадуємося.
Повернення окупованих Криму та частини Донбасу Україні
Еггерт наголошує, що після зустрічі на американській авіабазі «Рамштайн» США виділяють Україні вдесятеро більше грошей, ніж своєму провідному партнерові Ізраїлю. Йдеться про 33 мільярди доларів.
США та їхні союзники вважають за необхідне допомогти Україні у відновленні контролю над Кримом
– Російське керівництво судомно вирішує, що йому робити. Мені не здаються фантастичними ті чутки, що циркулюють після «Рамштайну», що Сполучені Штати та їхні союзники вважають за необхідне допомогти Україні у відновленні контролю над Кримом та всією територією (контрольованою Києвом – ред.) на початок березня 2014 року. Така допомога надається не тоді, коли очікуються мирні домовленості.
Військова поразка в Україні – кінець правління Путіна?
Поразка в Україні жахливим чином вдарить по Путіну
– Для мене цілком очевидно, що визнана всіма та навіть зрозуміла простим російським громадянам поразка в Україні жахливим чином вдарить по Путіну. Цією війною він уже дуже сильно скоротив свій час при владі та ні до якого 2036 року не досидить. Але коли та як його правління закінчиться – мені важко говорити. Повертаючись до головної теми останніх днів, якщо він дійсно вирішить застосувати тактичну ядерну зброю – це дуже сильно змішає всі карти й може як наблизити, так і віддалити його кінець.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
