Віталій Портников: Путіну потрібна брехня про війну

(Рубрика «Точка зору»)

У повідомленні про телефонну розмову президентів України і Росії, яке було оприлюднене пресслужбою Кремля, особливий інтерес викликає абзац, який взагалі не має ніякого стосунку ані до теми врегулювання ситуації на Донбасі, ані до питання підготовки «нормандського саміту».

Однак він має стосунок до того, що дійсно цікавить Володимира Путіна – 75-річчя закінчення Другої світової війни. «З російського боку підкреслили внесок всіх народів СРСР у розгром нацистської Німеччини та вказали на неприпустимість спотворення історичної правди про події Другої світової війни» – вказується у повідомленні пресслужби президента Росії.

Військовослужбовці нацистської Німеччини і СРСР віддають честь німецькому прапорові зі свастикою під час урочистостей у рамках військового параду з нагоди поділу земель, що належали до того Польщі. Брест-Литовський, 22 вересня 1939 року

Побєдобєсіє

Ювілей Перемоги для Путіна – особлива дата. У будівництві авторитарного режиму, яким Путін займається всі останні десятиліття, міф про «Велику вітчизняну війну» – це фундамент ідеології режиму. Адже, по суті, російський президент будує новий Радянський Союз, тільки без Комуністичної партії. А як такій державі без ідеології? І ідеологія була знайдена – побєдобєсіє.

Саме тому недавній виступ президента України в Польщі викликав таке роздратування у російських політичних колах. З української точки зору, як і просто з точки зору здорового глузду, Володимир Зеленський не сказав у цьому виступі нічого особливого. Просто сказав правду про війну, нагадав про справжню роль в її розв’язанні нацистської Німеччини і сталінського Радянського Союзу. Але в Кремлі саме правду і не хочуть чути.

Спільний парад Вермахту і Червоної армії у Бресті 22 вересня 1939 року. На трибуні (зліва направо): генерал-лейтенант Моріц фон Вікторин, генерал танкових військ Гейнц Гудеріан і комбриг Семен Мойсейович Кривошеїн

У Кремлі не хочуть чути про співпрацю Сталіна і Гітлера

Співпраця Йосипа Сталіна і Адольфа Гітлера, секретні протоколи до пакту Молотова-Ріббентропа, напад СРСР на Фінляндію, участь в знищенні Польщі, окупація країн Балтії – про все в Москві вважають за краще зараз не згадувати. Як і про те, що Радянський Союз почав боротьбу проти нацизму тільки через майже два роки після початку Другої світової війни, після нападу Гітлера. А до цього Кремль не тільки допомагав Гітлеру встановити контроль над Європою, а й свідомо утримував комуністів у всіх окупованих нацистами країнах континенту від участі в русі Опору агресору. Про це теж не варто забувати.

Справа наліво: міністр закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов, генсекретар ЦК ВКП(б) Йосиф Сталін, міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп і представник МЗС Німеччини Фрідріх Гаус після підписання Пакту Молотова-Ріббентропа. Москва, 23 серпня 1939 року

Секретний додатковий протокол до Договору про ненапад між СРСР і Німеччиною. 23 серпня 1939 року. Радянський оригінал російською мовою

Путін зараз буде намагатися змусити усіх забути правду. І Зеленського – у першу чергу. Слова про «неприпустимість спотворення правди» – це пряма загроза російського президента. Якщо Зеленський буде продовжувати говорити правду про війну, якщо в Києві не погодяться повернутися до наративу «Великої вітчизняної» і забути – хоча б до 9 травня – про Другу світову – не буде ніякого прогресу в переговорах по Донбасу, підготовці нового саміту в «нормандському форматі», обміну полоненими.

Зеленському вже пропонували путінські правила обміну. То обміняти українських заручників на можливого учасника знищення малайзійського «Боїнга» Володимира Цемаха. То обміняти українських заручників на бійців «Беркуту», можливих учасників бійні на Майдані.

А тепер можуть запропонувати обміняти українців на згоду з путінською брехнею про війну. Або хоча б на мовчання.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

Політична карикатура художника Олексія Кустовського