Львів – Львів охопила писанкоманія. У місті триває фестиваль, головною ідеєю якого є передусім популяризація великодніх традицій. Місто прикрашають писанками, що є невід’ємним символом Великодня. Усі писанки, створені учасниками фестивалю, будуть виставлені на аукціон, а кошти скерують на благодійність.
У передвеликодній і великодній час Львів нагадуватиме музей писанки просто неба. Цьогоріч львів’яни дивують своїми витворами, деякі з писанок сягають метра у висоту.
Львівські художники та співаки розмалювали і тематичну писанку – під назвою «Червона рута», на пісню Володимира Івасюка. Цю писанку виставлять на аукціон, а гроші скерують на придбання медичного обладнання для львівської дитячої лікарні.
У фестивалі беруть участь як майстри писанкарства, так і новачки.
На деревах розвішали писанки
Аби подарувати львів’янам і туристам святковий настрій, на одному з центральних проспектів школярі прикрасили дерева писанками, які виготовили власноруч або ж разом з батьками, розписували на склі, дереві, тканині, застосовуючи різну техніку. Писанки вийшли досить сучасними.
«– Коли малюєш писанку, настрій має бути радісний.
– Переважно робили на дерев’яних дошках, є з глини. Кожен символ щось втілює, наприклад символ води.
– Якщо проходиш алеєю, побачиш, що у писанках є присутня сучасність.
– Писанка – християнський символ. Зараз це дуже модно писати писанки і потрібно старатись передавати з покоління в покоління», – розповіли школярі, які прикрашали своїми писанками дерева у місті.
Комерціалізація шкодить автентиці
Навіть за радянської влади у Львові, як і в багатьох містах і селах Західної України, люди зуміли зберегти давні традиції писанкарства, а сьогодні воно стало дуже популярним серед людей різного віку. До того ж, писанкарство є у шкільній програмі, і саме у школі дітлахи вперше беруть до рук писачки. Для львівської писанки характерне особливе поєднання кольорів, говорить художник Ольга Баклан.
«Писанка або на білому фоні або темному і є графічні знаки жовтого, червоного, білого кольорів. Берегли у Львові символи інших регіонів. Перед тим, як займатись писанням писанки, люди готувались. Вставали рано, збирались жінки і діти, спершу вимовляли молитву і все це робилось у тиші, у цьому не було суєти, чого так багато сьогодні», – каже Ольга Баклан.
Митець побоюється, щоб писанка не втратила своєї автентичності в умовах комерціалізації Великодніх свят і щоби її не «осучаснили» аж до несмаку, щоб через бажання заробітку українці не втратили давні символи, притаманні саме українській писанці. До слова, зауважила, що гуцули продають у Львові писанки дерев’яні або ж розписані курячі яйця, але покриті лаком, традиційно протирається олією. Дуже важливо відродити саме забуті техніки українського писанкарства, кажуть майстри. Адже кожен українських регіон має власну традицію. Галичани у писанках використовують християнські символи і геометричні знаки; гуцули – рослинні пейзажі, образи тварин, давні знаки; у буковинській писанці зустрічається зображення змія, стародавнього божества підземного світу.
У передвеликодній і великодній час Львів нагадуватиме музей писанки просто неба. Цьогоріч львів’яни дивують своїми витворами, деякі з писанок сягають метра у висоту.
Львівські художники та співаки розмалювали і тематичну писанку – під назвою «Червона рута», на пісню Володимира Івасюка. Цю писанку виставлять на аукціон, а гроші скерують на придбання медичного обладнання для львівської дитячої лікарні.
У фестивалі беруть участь як майстри писанкарства, так і новачки.
На деревах розвішали писанки
Аби подарувати львів’янам і туристам святковий настрій, на одному з центральних проспектів школярі прикрасили дерева писанками, які виготовили власноруч або ж разом з батьками, розписували на склі, дереві, тканині, застосовуючи різну техніку. Писанки вийшли досить сучасними.
«– Коли малюєш писанку, настрій має бути радісний.
– Переважно робили на дерев’яних дошках, є з глини. Кожен символ щось втілює, наприклад символ води.
– Якщо проходиш алеєю, побачиш, що у писанках є присутня сучасність.
– Писанка – християнський символ. Зараз це дуже модно писати писанки і потрібно старатись передавати з покоління в покоління», – розповіли школярі, які прикрашали своїми писанками дерева у місті.
Комерціалізація шкодить автентиці
Навіть за радянської влади у Львові, як і в багатьох містах і селах Західної України, люди зуміли зберегти давні традиції писанкарства, а сьогодні воно стало дуже популярним серед людей різного віку. До того ж, писанкарство є у шкільній програмі, і саме у школі дітлахи вперше беруть до рук писачки. Для львівської писанки характерне особливе поєднання кольорів, говорить художник Ольга Баклан.
«Писанка або на білому фоні або темному і є графічні знаки жовтого, червоного, білого кольорів. Берегли у Львові символи інших регіонів. Перед тим, як займатись писанням писанки, люди готувались. Вставали рано, збирались жінки і діти, спершу вимовляли молитву і все це робилось у тиші, у цьому не було суєти, чого так багато сьогодні», – каже Ольга Баклан.
Митець побоюється, щоб писанка не втратила своєї автентичності в умовах комерціалізації Великодніх свят і щоби її не «осучаснили» аж до несмаку, щоб через бажання заробітку українці не втратили давні символи, притаманні саме українській писанці. До слова, зауважила, що гуцули продають у Львові писанки дерев’яні або ж розписані курячі яйця, але покриті лаком, традиційно протирається олією. Дуже важливо відродити саме забуті техніки українського писанкарства, кажуть майстри. Адже кожен українських регіон має власну традицію. Галичани у писанках використовують християнські символи і геометричні знаки; гуцули – рослинні пейзажі, образи тварин, давні знаки; у буковинській писанці зустрічається зображення змія, стародавнього божества підземного світу.