Прага –Правила доброго тону чехи називають правилами поведінки в суспільстві, дослівно – правила громадської поведінки. За таким визначенням стоїть цілком конкретна потреба наблизити усталений протягом століть кодекс поведінки до потреб людини початку 21-го століття. Так у нормах «bonetone», дослівно «доброго тону», чехи, як на загал і європейці, залишили обов’язковими ті правила, без яких просто не вижити, тому що з ними легше і приємніше жити.
Кожен, хто побуває у Чехії – у столиці чи в меншому місті, зверне увагу на певні загальні правила, з допомогою яких між собою спілкуються чехи. Наприклад, на загал у міському транспорті старшим особам місце для сидіння звільнять молодші, інвалідам допоможуть зійти сходами, а звертаються тут обов’язково з врахуванням здобутих наукових чи інших титулів, наприклад, «пане міністре» чи «пане докторе», або ж за прізвищем: «пане Дворжаку» чи «пане Новаку», і в жодному випадку не за іменем, «пане Вацлаве» допускається тільки між ближчими особами.
Так само загально прийнятою нормою є стояти в черзі, відступивши один від одного хоча б на півметра, а не бути затиснутим між чужими людьми без права поворухнутись, в театрі чи кіно у всіх мобільні телефони вимкнуті, а в крамницях обов’язково вас привітає продавець.
Ввічливість – це підтримка громадянського суспільства
Чисті сквери і під’їзди, місця загального користування також свідчать, що в цій країні дотримуються головних принципів громадської поведінки. Звичайно, що в такому суспільстві жити краще, ось чому так важливо їх дотримуватися, вважає професор Інституту гуманітарних студій Карлового університету в Празі Ян Сокол.
«Адже є велика різниця між тим, чи будуть на концерті люди битись, прямуючи до дверей, чи спокійно стануть у чергу, – каже він. – Добре середовище для життя вам сформує саме ця друга група людей, ті, які вміють стримуватись. І це правило стосується всіх сторін громадського життя, ви завжди побачите тих, хто не вміє себе зупинити».
Ввічливе середовище підтримує розвиток громадянського суспільства, зазначає Ян Сокол.
«Можуть сказати, що ввічлива поведінка – це поверхова річ, що це не все, адже ввічливим може бути і якийсь негідник. Та все ж загальна ввічливість формує атмосферу довіри між людьми. Такою поведінкою люди подають сигнал, що один одного визнають, а це означає, що в такому середовищі можна діяти, домовлятися, а не відразу брати в руки «калашнікови», – зауважує професор Інституту гуманітарних студій Карлового університету.
Без рідної мови немає громадянина
На думку чеського вченого, до правил ввічливості обов’язково належить і бездоганне володіння рідною мовою.
«Особисто я вважаю, що це є необхідною умовою для того, щоб отримати громадянство в країні: там, де громадяни не зможуть між собою домовитись, як там може існувати демократія? Може статись, що людина живе в країні, історії якої не знає. Але якщо ви хочете з цими людьми спілкуватись, то дуже великою вигодою є, коли ви знаєте і ці речі», – наголошує Ян Сокол.
Визнаючи, що у ввічливому суспільстві жити краще, чеська держава активно підтримує виховання правил поведінки у суспільстві. Цим активно займається школа, програми громадського телебачення, до найулюбленішої літератури чехів належать книжки з правил доброго тону, дрес-коду, дипломатичного протоколу.
