Луганськ – За 15 кілометрів від Луганська розташоване містечко Щастя. Воно має свого мера, міську раду, бюджет, однак адміністративно належить одному з районів Луганська. Під час місцевих виборів мешканці Щастя заповнюють рекордну кількість бюлетенів. Адже «галочки» доводиться ставити і за щастинських, і за луганських кандидатів.
Містечко Щастя розкинулося неподалік річки Сіверський Донець. У 17 столітті тут шукали і знаходили своє щастя у вигляді вільного життя селяни, тікаючи від панського свавілля із Правобережної України. Вони якраз і дали назву тутешньому поселенню. От тільки містом Щастя стало лише у 1963 році, коли поблизу побудували теплоелектростанцію.
Щастя – місто з іншої епохи. Нині це в основному дво-триповерхові будиночки, довгі, широкі вулиці, на деяких будинках і досі видно таблички з написами: «Вулиця зразкового утримання». Вивіски нечисленних магазинів так і залишилися з радянських часів. Ось зовсім поряд із міською радою магазин «Овочі». Щоправда, картоплі чи моркви тут не знайдеш. Втім, перехилити чарчину оковитої – без проблем. Ознаки нового часу у Щасті видають хіба що металопластикові вікна, супутникові антени та заґратовані кондиціонери на будівлі мерії – щоб не вкрали.
Щастя – місто депресивне. Вулицею Леніна потрапляєш на центральну площу. Обшарпаний з високими колонами будинок культури. Поряд пам’ятник Леніну: головний революціонер з кепкою в руках суворо вдивляється вдалину, ніби намагаючись віднайти омріяне щастя. На відміну від пам’ятника, люди не стоять на місці. За останні 20 років з міста поїхали шукати кращої долі чимало щастинців, каже місцева жителька Людмила Гризодубова.
«У кого є можливість, всі намагаються поїхати. Залишаються люди старшого віку. Пам’ятаю, раніше у нас було п’ять дитячих садочків, а зараз лише два», – згадує мешканка.
Відпочинок у Щасті
Щастя – місто енергетиків і дачників. Місцева теплоелектростанція – єдине тут підприємство. Труби димлять і вдень, і вночі. Щастинська ТЕС – це ще й найбільший забруднювач навколишнього середовища в Луганській області. Попри це, Щастя є улюбленим місцем відпочинку луганців. Влітку за рахунок дачників чотирнадцятитисячне населення міста збільшується удвічі. Тих, хто відпочиває, приваблює краса місцевих річок та лісів. Не дивно, що подекуди вже виросли розкішні маєтки. Більшість жителів Щастя, з ким спілкувався, говорили, що кращі часи міста позаду. Вони з ностальгією згадували ошатність вулиць та море квітів на клумбах у роки «розвинутого соціалізму». Однак місто своє вони люблять. Наталя Жучкова торгує пиріжками на автостанції. Мешкає тут із 1963 року, і переконує, що кращого для неї міста не існує.
«Я їздила на БАМ, їздила в Сургут. Бачила дуже красиві місця, але красивішого і кращого міста не існує. Мій чоловік приїхав в Україну після 15 років, він упав і плакав, і цілував рідну землю», – каже жінка.
За рік містечку Щастя виповниться півстоліття. Мер пообіцяв до ювілею обов’язково змінити на краще вигляд населеного пункту. Серед інших обіцянок мера – 1 вересня наступного року відкрити новий дитячий садок. Кількість дітей у місті зростає. Цього року побільшало на півтори сотні малюків, що може зробити щасливішими мешканців Щастя.
Містечко Щастя розкинулося неподалік річки Сіверський Донець. У 17 столітті тут шукали і знаходили своє щастя у вигляді вільного життя селяни, тікаючи від панського свавілля із Правобережної України. Вони якраз і дали назву тутешньому поселенню. От тільки містом Щастя стало лише у 1963 році, коли поблизу побудували теплоелектростанцію.
Щастя – місто з іншої епохи. Нині це в основному дво-триповерхові будиночки, довгі, широкі вулиці, на деяких будинках і досі видно таблички з написами: «Вулиця зразкового утримання». Вивіски нечисленних магазинів так і залишилися з радянських часів. Ось зовсім поряд із міською радою магазин «Овочі». Щоправда, картоплі чи моркви тут не знайдеш. Втім, перехилити чарчину оковитої – без проблем. Ознаки нового часу у Щасті видають хіба що металопластикові вікна, супутникові антени та заґратовані кондиціонери на будівлі мерії – щоб не вкрали.
Місто Щастя
Щастя – місто депресивне. Вулицею Леніна потрапляєш на центральну площу. Обшарпаний з високими колонами будинок культури. Поряд пам’ятник Леніну: головний революціонер з кепкою в руках суворо вдивляється вдалину, ніби намагаючись віднайти омріяне щастя. На відміну від пам’ятника, люди не стоять на місці. За останні 20 років з міста поїхали шукати кращої долі чимало щастинців, каже місцева жителька Людмила Гризодубова.
«У кого є можливість, всі намагаються поїхати. Залишаються люди старшого віку. Пам’ятаю, раніше у нас було п’ять дитячих садочків, а зараз лише два», – згадує мешканка.
Відпочинок у Щасті
Щастя – місто енергетиків і дачників. Місцева теплоелектростанція – єдине тут підприємство. Труби димлять і вдень, і вночі. Щастинська ТЕС – це ще й найбільший забруднювач навколишнього середовища в Луганській області. Попри це, Щастя є улюбленим місцем відпочинку луганців. Влітку за рахунок дачників чотирнадцятитисячне населення міста збільшується удвічі. Тих, хто відпочиває, приваблює краса місцевих річок та лісів. Не дивно, що подекуди вже виросли розкішні маєтки. Більшість жителів Щастя, з ким спілкувався, говорили, що кращі часи міста позаду. Вони з ностальгією згадували ошатність вулиць та море квітів на клумбах у роки «розвинутого соціалізму». Однак місто своє вони люблять. Наталя Жучкова торгує пиріжками на автостанції. Мешкає тут із 1963 року, і переконує, що кращого для неї міста не існує.
«Я їздила на БАМ, їздила в Сургут. Бачила дуже красиві місця, але красивішого і кращого міста не існує. Мій чоловік приїхав в Україну після 15 років, він упав і плакав, і цілував рідну землю», – каже жінка.
За рік містечку Щастя виповниться півстоліття. Мер пообіцяв до ювілею обов’язково змінити на краще вигляд населеного пункту. Серед інших обіцянок мера – 1 вересня наступного року відкрити новий дитячий садок. Кількість дітей у місті зростає. Цього року побільшало на півтори сотні малюків, що може зробити щасливішими мешканців Щастя.