Львів – Занести в середу, 12 січня, книжки українських письменників у Лук’янівське СІЗО закликав учасник акції «Україна без Кучми» Микола Ляхович. Його засудили до 5 років позбавлення волі –найбільший термін серед 18 учасників подій 9 березня 2001 року. Тоді біля Адміністрації Президента відбулися зіткнення між опозиціонерами та міліцією.
Майже 10 років тому книжки у Лук’янівське СІЗО Миколі Ляховичу та ще 17 унсовцям приносив екс-міністр Юрій Луценко. Нині українських політв’язнів ставатиме дедалі більше, наголосив у розмові для Радіо Свобода Микола Ляхович.
«Коли я перебував із 9 березня 2001 року в Лук’янівському СІЗО, там на вікнах були так звані «баяни», металеві жалюзі, що було видно лише трішки неба, спека, не було чим дихати, – пригадав Ляхович. – Немає досі бібліотеки, щоб читати гарні книжки. Тому ми завтра принесемо «Холодний яр» і книжки Івана Багряного «Сад Гетсиманський».
Україна не визнала учасників акції українськими політв’язнями
Микола Ляхович повідомив, що троє учасників акції громадянської непокори, які були затримані 9 березня 2001 року в Києві, сьогодні уже покійні. Саме нелюдські умови утримання в камері, нерви ( «у справі 9 березня» відбулось 150 судових засідань), численні травми через побої і скоротили вік трьом активістам акції «Україна без Кучми», зазначив Микола Ляхович.
Із п’яти років, які він отримав згідно з рішенням суду, за ґратами провів половину терміну. У жовтні 2003 року Микола Ляхович повернувся на волю завдяки клопотанням парламентарів. Нині він інвалід другої групи, із судимістю, позапартійний. Він не був ані у владі, ані у великій політиці.
Україна, на відміну від Парламентської асамблеї Ради Європи, так і не визнала учасників акції «Україна без Кучми» українськими політв’язнями. Верховний Суд не зняв із них судимості. Оскільки МВС, яке очолював тоді Юрій Луценко, не надало суду матеріалів про додаткові обставини «справи 9 березня». Через судимість Микола Ляхович не міг брати участі у місцевих виборах.
«Я міг погасити судимість, як це зробив побратим Бойко, але подумав, чому я повинен проходити через усі ці наші суди знімати судимість, моя справа була шита білими нитками, – каже він. – Засудили також і мого брата, щоб чинити на мене тиск. Думав, що прийшла помаранчева влада і совість заговорить».
«Кучмівська влада у порівнянні з донецьким кланом виглядає дитячим сміхом»
Те, що Генпрокуратура наприкінці грудня минулого року поновила розслідування справи організаторів акції громадянської непокори «Україна без Кучми», за словами Миколи Ляховича, є намаганням чинної влади чинити тиск на б'ютівця Андрія Шкіля, який у 2001 році 13 місяців провів у СІЗО. Щодо Миколи Ляховича, то його батьків упродовж двох тижнів тероризували невідомі особи по телефону, вимагаючи повідомити місце проживання сина, а також він зазнавав тиску, як підприємець, і з боку податківців.
«Ця кучмівська влада у порівнянні з донецьким кланом виглядає дитячим сміхом», – зазначає Микола Ляхович.
Чи не шкодує Микола Ляхович, що брав участь в акції «Україна без Кучми», яка для нього та інших молодих людей закінчилось судимістю, хворобами, а для трьох смертю?
«Якби я не мав родини, дружини та дитини, за яких несу відповідальність перед Богом, то був би у перших рядах проти цієї влади, голодував би як перед 9 березня 2001 року», – відповів Радіо Свобода Микола Ляхович.
«Коли я перебував із 9 березня 2001 року в Лук’янівському СІЗО, там на вікнах були так звані «баяни», металеві жалюзі, що було видно лише трішки неба, спека, не було чим дихати, – пригадав Ляхович. – Немає досі бібліотеки, щоб читати гарні книжки. Тому ми завтра принесемо «Холодний яр» і книжки Івана Багряного «Сад Гетсиманський».
Україна не визнала учасників акції українськими політв’язнями
Микола Ляхович повідомив, що троє учасників акції громадянської непокори, які були затримані 9 березня 2001 року в Києві, сьогодні уже покійні. Саме нелюдські умови утримання в камері, нерви ( «у справі 9 березня» відбулось 150 судових засідань), численні травми через побої і скоротили вік трьом активістам акції «Україна без Кучми», зазначив Микола Ляхович.
Із п’яти років, які він отримав згідно з рішенням суду, за ґратами провів половину терміну. У жовтні 2003 року Микола Ляхович повернувся на волю завдяки клопотанням парламентарів. Нині він інвалід другої групи, із судимістю, позапартійний. Він не був ані у владі, ані у великій політиці.
Україна, на відміну від Парламентської асамблеї Ради Європи, так і не визнала учасників акції «Україна без Кучми» українськими політв’язнями. Верховний Суд не зняв із них судимості. Оскільки МВС, яке очолював тоді Юрій Луценко, не надало суду матеріалів про додаткові обставини «справи 9 березня». Через судимість Микола Ляхович не міг брати участі у місцевих виборах.
«Я міг погасити судимість, як це зробив побратим Бойко, але подумав, чому я повинен проходити через усі ці наші суди знімати судимість, моя справа була шита білими нитками, – каже він. – Засудили також і мого брата, щоб чинити на мене тиск. Думав, що прийшла помаранчева влада і совість заговорить».
«Кучмівська влада у порівнянні з донецьким кланом виглядає дитячим сміхом»
Те, що Генпрокуратура наприкінці грудня минулого року поновила розслідування справи організаторів акції громадянської непокори «Україна без Кучми», за словами Миколи Ляховича, є намаганням чинної влади чинити тиск на б'ютівця Андрія Шкіля, який у 2001 році 13 місяців провів у СІЗО. Щодо Миколи Ляховича, то його батьків упродовж двох тижнів тероризували невідомі особи по телефону, вимагаючи повідомити місце проживання сина, а також він зазнавав тиску, як підприємець, і з боку податківців.
«Ця кучмівська влада у порівнянні з донецьким кланом виглядає дитячим сміхом», – зазначає Микола Ляхович.
Чи не шкодує Микола Ляхович, що брав участь в акції «Україна без Кучми», яка для нього та інших молодих людей закінчилось судимістю, хворобами, а для трьох смертю?
«Якби я не мав родини, дружини та дитини, за яких несу відповідальність перед Богом, то був би у перших рядах проти цієї влади, голодував би як перед 9 березня 2001 року», – відповів Радіо Свобода Микола Ляхович.