Тридцять років тому – 4 червня 1989 року – військові розстріляли мирні протести студентів на площі Тяньаньмень у Пекіні. Скільки людей загинули і постраждали, невідомо досі – влада Китаю не розкриває цифри. За різними оцінками, в усьому Китаї було вбито від 300 до кількох тисяч людей. Те, що відбулося, досі залишається темою, табуйованою в публічному просторі, а в китайському сегменті інтернету майже не знайти інформації, відмінної від позиції влади. Згадаймо ці трагічні події 1989 року.
Студенти почали збиратися на площі і розбивати наметові містечка ще в квітні. До них приєднувалися робітники і звичайні жителі Пекіна. У пікові дні на площу виходили до мільйона осіб. Ще кілька сотень там жили постійно.
Незабаром мирні протести перекинулися і на кілька сотень інших міст. Як мовиться в партійних документах, які потрапили в пресу, протести торкнулися 341 міста, а між 5 і 8 червня – після розстрілу на площі Тяньаньмень – люди вийшли на вулиці в 181 місті.
Серед головних вимог протестувальників у Пекіні була боротьба з корупцією серед чиновників і з авторитарними методами правління компартії Китаю. Студенти також висловлювали невдоволення зростанням рівня інфляції і безробіття.
Але самі мітинги спровокувала смерть колишнього генерального секретаря ЦК Комуністичної партії Китаю (КПК) Ху Яобана. У Китаї він користувався великою популярністю як один із головних і найбільш ліберальних реформаторів, але до весни 1989-го вже більше року був усунений від партійної діяльності. Його звинуватили в «буржуазній лібералізації» і змусили піти у відставку.
До кінця травня влада ввела в країні воєнний стан, а в ЗМІ просочувалися повідомлення про те, що готується військове придушення протестів. Над площею неодноразово з'являлися вертольоти, з яких скидали листівки: КПК вимагала від тих, хто вийшов на протести на площу, розійтися.
У ніч проти 4 червня – через два місяці життя в наметах на Тяньаньмень – на проспекті, який веде до площі, з'явилися танки і військові, які стріляли і в повітря, і в людей.
Як розповіла Цзян Лі, котра під час придушення протестів була штатним журналістом у китайській армії, одні командири замість відповідальності за розстріл брали лікарняні, інші писали відкриті листи начальству.
У ніч на 4 червня, розповідала Цзян Лі, вона вирушила на площу, переодягнувшись у цивільний одяг. Тоді військові її побили. Цзян потрапила до лікарні і спостерігала, як туди звозили десятки поранених і вбитих.
За спогадами свідків, люди гинули не тільки на площі і в лікарнях. Деякі не витримували тортур у поліцейських дільницях.
Силове придушення протестів спровокувало хвилю насильства і щодо поліцейських – протягом наступних днів надходило кілька повідомлень про вбивства співробітників. Один і фотографів агентства AFP зобразив обвуглені тіла в залишках форми, які були повішені на згорілих автобусах.
В'язниці Китаю швидко заповнилися тими, хто вижив і не зміг утекти. Одних заарештованих після нетривалих судів стратили. Інших – відправляли відбувати терміни покарання в трудові табори політичного перевиховання.
Нинішня влада КНР досі не розкриває масштабів того, що сталося. Про протести мовчать і державні ЗМІ, і підручники з історії. як повідомляло агентство Reuters з посиланням на джерела в кінці травня 2019 року, напередодні 30-ї річниці почалися масові блокування згадок подій 1989 року і будь-яких, пов'язаних з ними, публікацій. На початку травня Пекін заблокував доступ до онлайн-бібліотеки «Вікіпедія» усіма мовами.
За два дні до річниці міністр внутрішніх справ Китаю Вей Фенхе заявив, що розстріл протестувальників був «виправданий» і що жорсткий розгін дозволив встановити в Китаї «стабільність».
«Протести на площі Тяньаньмень були політичними заворушеннями, які центральний уряд повинен був придушити. Уряд зробив усе, щоб зупинити турбулентність, – заявив він. – Те, як Китай розвивався з 1989 року, показує, що уряд вчинив правильно».
Оригінал – на сайті проекту Радіо Свобода за участі «Голосу Америки» «Настоящее время»