Інклюзивна освіта в Україні: пояснює перша леді

Інклюзивна освіта – це забезпечення рівного доступу до навчання у загальноосвітніх закладах. Це не лише інтеграція дітей з особливими освітніми потребами в освітнє середовище, а й організація спільного навчання, яке охоплює всіх дітей.

Інклюзивне навчання означає, що всі учні можуть навчатися в школах за місцем проживання, в загальноосвітніх класах, в яких в разі необхідності їм буде надаватися підтримка як у навчальному процесі, так і з перепланування школи, класів, програм і діяльності з тим, щоб всі учні без винятку навчалися і проводили час разом.

У провідних країнах світу особливі учні навчаються у звичайних школах, і це є звичайною практикою.

«Дуже часто, коли приїжджаєш до іншої країни і розпитуєш про досвід інклюзивної освіти в їхніх школах, вони навіть не відразу реагують і розуміють, про що я їх запитую. Для них це стало нормою життя, вони навіть перестали називати школи інклюзивними», – розповідає Марина Порошенко.

Для того, аби на прикладі показати, як працює інклюзивна освіта, кореспонденти Радіо Свобода відправилися до Італії. Там немає спеціальних інтернатів для дітей з інвалідністю. Вони навчаються у звичайних школах разом зі своїми здоровими однолітками. Утім, за кожним особливим учнем закріплений спеціальний педагог, який допомагає йому в навчанні та спілкуванні з іншими учнями.

На сьогодні вже кожна четверта школа стала інклюзивною, зазначає Марина Порошенко.

«Я дуже пишаюся, що в Україні існує така норма, коли кожна дитина з особливими освітніми потребами може прийти до звичайної школи, її зобов’язані взяти до школи, створити для неї всі умови, щоб вона відчувала там себе захищеною, щоб їй було зручно навчатися, і адаптувати програму саме під її освітні потреби», – зазначає перша леді.

Школа повинна стати інклюзивною, коли до неї звернулися батьки дитини, яка має особливі освітні проблеми. В школі мають облаштувати всі необхідні умови, аби дитина там навчалася: архітектурну безбар’єрність, розумне пристосування класних приміщень і адаптацію навчальної програми, пояснює Марина Порошенко.

Згідно із законом, відмовляти не мають права, але на практиці є випадки, коли батьків «особливого учня» вмовляють віддати дитину в спеціалізований навчальний заклад. Такі пропозиції лунають як від працівників шкіл, так і від батьків інших дітей.

Зараз таких випадків стає менше, ніж на початку впровадження реформи, зазначає Марина Порошенко. І причина – у стереотипах радянського часу, коли «особливу дитину» сприймали як хвору і якщо вона потрапляла до звичайної школи, то мала адаптуватися під загальну програму.

«Зараз зовсім інший підхід, коли ми на перший план ставимо саму дитину, її сильні сторони, намагаємося їх розвивати, звертати на них увагу. Це соціальна модель, коли адаптується навчальна програма під дитину. Думаю, що у майбутньому взагалі забудемо, що суспільство не сприймає інклюзію, бо це буде нормою соціального і освітнього простору», – вважає перша леді.

Насправді, ні. У дитини з особливими потребами має бути своя програма. В інклюзивному класі у вчителя є асистент, який допомагає втілювати цю програму. До того ж, такий вчитель отримує доплату до зарплати у 20%, а асистент отримує повну ставку.

«Ми розширили штатний розклад школи, коли школа може взяти на роботу фахівців, які будуть входити в склад шкільної команди психолого-педагогічного супроводу дитини. Раніше асистент вчителя в інклюзивному класі отримував 0,5 ставки і мало хто хотів працювати на таких умовах. З 2017 року ми добилися, щоб ввели повну ставку асистента вчителя», – розповідає Марина Порошенко.

До того ж, у «особливого учня» може бути свій персональний асистент.

«Дітям, які не можуть себе обслуговувати і потребують допомоги під час навчань в школі, мають бути виділений асистент дитини, який в побуті має допомагати, щоб батьки не були приковані до дитини 24\7, а могли працювати і відчувати себе повноцінними членами суспільства», – зауважує перша леді.

Кількість учнів, залучених до інклюзивної освіти, за два роки зросла втричі, повідомила Марина Порошенко.

За її словами, загалом у країні є близько 47 тисяч дітей із особливими освітніми потребами.

«На початок 2016 року, коли ми тільки почали впроваджувати інклюзивну форму освіти, було залучено в звичайні школи близько 4 тисяч особливих учнів, а через два роки, на початок 2018-2019 навчального року, ця кількість вже досягла майже 12 тисяч дітей», – повідомила перша леді, яка була ініціатором впровадження інклюзивної освіти.

За 2017-2018 роки вдалося відкрити 516 інклюзивно-ресурсних центрів, які прийшли на заміну старих психолого-медико-педагогічних консультацій (ПМПК).

Існує декілька моделей в світі, пояснює Марина Порошенко. Є змішані системи, коли працюють і інклюзивна освіта в звичайних школах, і спеціальні заклади для людей з важкими нозологіями. І така модель найбільш реальна для України, вважає вона.

Зараз вихователь в дитячому садочку і вчитель в школі мають бути універсальними: мають знати основні підходи до такої дитини, як її навчати, і мати навіть базові знання щодо жестової мови, сурдоперекладу, і це абсолютно нормально для будь-якої європейської школи, говорить Марина Порошенко.

Студентів планують вчити вже за новими програмами, а для вчителів, які працюють сьогодні, передбачили курси в Інституті післядипломної освіти, розповідає перша леді.

«На базі нашої пілотної Запорізької області ми почали проводити безкоштовні тренінги для освітян, охопили на сьогодні більш ніж 3 тисячі вчителів. Надали їм базові знання щодо підходів і принципів навчання дітей з особливими освітніми потребами і будемо це продовжувати надалі», – зауважує Марина Порошенко.

Крім того, планують розвивати далі мережу інклюзивно-ресурсних центрів.

Інклюзивно-ресурсний центр – це установа, яка допомагає дітям з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років забезпечити свої права на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. В установі проводять комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, надають психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги, а також забезпечують дітей кваліфікованим супроводом.

Центри повинні мати приміщення, пристосовані для дітей з особливими освітніми потребами.

Там має бути і зона відпочинку, і зона для дозвілля, і зона, де вони оволодівають повсякденними побутовими навичками, щоб дитина могла сама себе обслуговувати, сама собі дати ради. Щоб там можна було проводити індивідуальні заняття за індивідуальним планом, які складаються для кожної дитини, щоб вона не заважала всьому класу і не відчувала, що вона не встигає. Всі ці моменти передбачаються інклюзивною формою освіти.

Перші інклюзивно-ресурсні центри обладнали за кошти Благодійного фонду Порошенка, як розповідає перша леді, для того, аби запустити процес, задати стандарт і показати, з чого він має складатися.

«В Запорізькій, Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Хмельницькій областях ресурсні кімнати і медіатеки були побудовані як зразок, якими вони мають бути. Дуже важливо донести, що має бути певний стандарт, від якого не можна відхилятися і який треба виконувати, тому що там закладені всі норми, які необхідні для того, щоб діти почували комфортно».

Після прорахунку кошторису щодо інклюзивно-ресурсних центрів держава виділила цільову субвенцію для реалізації проекту в межах всієї країни, зауважує Марина Порошенко.

В подальших планах першої леді та її команди – допомогти у впровадженні інклюзії на всіх рівнях освіти, в тому числі й у професійно-технічних освітніх закладах.