Чи потрібна Україні легалізація канабісу?

Ні. Це так само, як зерно і хліб – різні речі.

«Коли ми кажемо, що їмо житній хліб, то ми їмо не жито і не житню солому», – пояснює президент Євразійського інституту наркополітики Володимир Тимошенко.

Латиною рослина називається Cannabis, українською – конопля.

Продукти коноплярства використовуються у багатьох сферах – у промисловості, сільському господарстві, навіть корпуси літаків «Боїнг» зроблені з використанням коноплі, і перші долари друкували на папері з коноплі, розповідає колишній голова Державної служби України з контролю за наркотиками.

«Заборонена марихуана. Це суцвіття коноплі, верхня частина. Саме там міститься тетрагідроканабінол», – каже професор Тимошенко.

У рослині багато канабіноїдів – близько 40. Але лише один – тетрагідроканабінол – має психоактивну дію. Цей канабінол концентрується у верхній частині суцвіття коноплі і в її пилку.

У господарстві й інших сферах багато застосовуються інші компоненти рослини, і завдяки генній модифікації навчились вирощувати коноплі без вмісту тетрагідроканабінолу, зауважує Володимир Тимошенко.

«Вся проблема в тому, що марихуана внесена Конвенцією ООН 1961 року в перелік наркотичних речовин, навіть сильнодіючих. Із цього і випливають обмеження на коноплі. Коноплі використовуються в Україні, але раніше вони були такі, як росли, тобто генетично не змінені», – додає він.

На сьогодні вирощування, зберігання, транспортування, реалізація марихуани – це все складові злочину.

Легалізація – це не вільний обіг, а радше встановлення правил.

«У тих країнах, про які ми сьогодні кажемо, що в них відбулася легалізація, не відбувалось того, що хто захотів, купував, скільки захотів», – наголошує колишній голова Державної служби України з контролю за наркотиками.

Мова йде лише про тих, кому це потрібно – це раз, а друге – про зменшення покарання за вживання в малих дозах тими людьми, які мають пристрасть до цієї справи, про те, щоб їх за кримінальним правом не карати. Таким чином, відбувається декриміналізація споживання, тобто споживач не вважається злочинцем, роз’яснює Володимир Тимошенко.

У кожній із країн, що їх наводять у приклад як ті, що здійснили легалізацію, ввели чіткі правила, за порушення яких настає відповідальність: зокрема, ухвалено, хто може купувати і що, в якій кількості, а також встановлені правила та обмеження щодо реалізаторів.

Прибічники легалізації часто замовчують регуляторні моменти, лобіюючи більш вільний обіг, зазначає гість програми «Свобода в деталях».

Суспільство все одно до цього прийде, вважає гість програми «Свобода в деталях».

Медичні дослідження показують, що тетрагідроканабінол може використовуватися в лікувальних цілях, та й інші канабіноїди в коноплях мають лікувальні властивості.

«Ми ж не дивуємося, коли лягаємо на операцію, що нам вводять морфін для того, щоб знеболити? Це ж наркотик. Біда в тому, що суспільство промовляє шаблонами, використовує страшилки: марихуана – наркотик. Але в цього є завжди біла і чорна сторона», – каже він.

У світі є медичні протоколи, які підтверджують ефективність ліків на основі канабісу, в Україні – немає.

Дослідження кажуть, що залежність від алкоголю та тютюну формується не менша, ніж від марихуани. Дається взнаки, звісно, те, що марихуана на свідомість діє інакше, ніж тютюн, хоча від алкоголю теж відбувається помутніння свідомості.

«Практика в тих країнах, які мають дозвільну систему щодо марихуани, свідчить про те, що хто не вживав, той вживати не піде. Ті ж люди, які скуштували марихуану в підлітковому віці, – від 2 до 4 людей із 10 мають подальшу практику вживання», – каже Володимир Тимошенко.

Марихуана здебільшого не викликає фізіологічної залежності, радше психологічну. Втім, це залежить від типу психіки та фізіології, в декого залежність може зовсім не сформуватися, на відміну від таких наркотиків, як героїн, які мають швидке формування залежності, зазначає гість програми.

Було б найкраще, щоб лікарі та науковці, які доведуть медичну ефективність буд-якого препарату для збереження здоров’я, знеболення людини, могли вільно його використовувати, вважає президент Євразійського Інституту наркополітики.

Відповідні органи мають здійснювати контроль, щоб ці речовини застосовувались за призначенням.

«Ніж на кухні – звичайний інструмент у господарстві, але він може бути засобом злочину, то й що, ми вилучимо всі ножі з кухні? Тобто регуляторна політика повинна виходити із заборонної», – зазначає Володимир Тимошенко.

Має бути баланс між забороною і контролем і розумним доступом, не мають потерпати ні в чому не винні люди через боротьбу зі зловживанням.

«Кожен рік винаходять і дозволяють до використання величезну кількість психоактивних ліків: ті ж снодійні є психоактивними ліками, антидепресанти – в них одна суть: впливати на психіку людини. Скільки речовин беруть сьогодні не за призначенням?» – додає він.

Кримінальне переслідування має концентруватись тільки на наркодилерах, тобто тих, хто має вигоду з продажу наркотиків. Споживачами мають займатися всі, крім репресивного апарату: і медики, і педагоги, і сім’я, і суспільство та держава.

«Бо це людина, яка потребує певної допомоги. Коли ми сприймаємо наркоспоживача як злочинця, ми вже програємо боротьбу. Практики новітньої наркополітики, тієї ж Чехії, Португалії, свідчать про те, що якщо демократичним шляхом залучати всі важелі, які є в державі – соціальні, медичні, педагогічні, – вони дають значно більший ефект, ніж репресивні наркополітики», – переконаний колишній голова Державної служби України з контролю за наркотиками.

Кажуть, що наркотики забрали багато життів, але погана наркополітика – ще більше, резюмує Володимир Тимошенко.