Що чекає на українські шахти?

Коли в Польщі вугільні шахти стали нерентабельними, обладнання – застаріле, а працівників – забагато, там вдалися до реформування. В результаті неефективні шахти довелося закрити та оптимізувати штат, що викликало обурення серед працівників. Втім, в Польщі знайшли вихід, як не скорочувати персонал – кожному шахтарю, який відпрацював 25 років вирішили надавати відпустку на 5 років. Закриті шахти теж вирішили використовувати із користю і перетворили їх на музеї.

В Україні зараз подібна історія із шахтами – із 33-х шахт, які контролює держава на сьогодні, лише 4 працюють з прибутком. Та поки що чітких виходів із цієї проблеми не видно.

Така ситуація характерна лише для державних підприємств, приватні вугледобувні підприємства працюють із прибутком. Держава є неефективним власником, її шахти постійно відчувають брак фінансування та інвестицій, зазначає державний секретар Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Максим Немчинов .

«Приватний власник має змогу залучати інвестиції, вкладати кошти. Державні шахти такої можливості не мають. Протягом останніх років майже нічого інвестовано не було. Були певні кредитні кошти, але вони були настільки незначні, що не дозволяли покращити суттєво ситуацію. Тому зараз найголовніша проблема, яка потребує вирішення, – це знайти кошти на модернізацію державних вугледобувних підприємств», – пояснює він.

Якісь шахти доведеться закрити (які саме Максим Немчинов поки що не каже), але більшість зможуть бути рентабельними і ефективно працювати, зазначає держаний секретар Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

«Більшість шахт, які є у державній власності, можуть бути рентабельними, для цього просто треба зробити певні речі. І в першу чергу – треба вкладати кошти в модернізацію, оновлення обладнання, проведення виробок», – додає він.

Є шахти, де запаси майже вичерпані й подальший їхній розвиток не має сенсу, зауважує Немчинов.

«Переважна більшість шахт можуть працювати рентабельно. Можливо, не по всіх шахтах держава це може зробити, по деяких шахтах, можливо, приватний власник краще це зможе зробити. Шанс маємо надати кожній шахті, якщо там є запаси», – наголошує він.

Свою допомогу в частині, що стосується закриття небезпечних відпрацьованих шахт, запропонували в Євросоюзі.

Максим Немчинов каже, що від допомоги відмовлятися не планують, але мають намір наголошувати на необхідності допомоги щодо розвитку наявних шахт.

«На мою думку, було б набагато краще, якби наші партнери з Європейського союзу допомогли не тільки в ліквідації, у закритті шахт, але і в їхньому розвитку. Навіть за планами по Енергетичній стратегії до 2035 року, ми не відмовляємося від споживання вугілля, воно в нас залишається майже на тому рівні, навіть трохи буде збільшуватися стосовно того, яке саме вугілля буде споживатися», – зазначає він.

Вугледобувна галузь тривалий період була чи не найбільш дотованою, мільярди гривень з бюджету спрямовувались на підтримку вугледобувних підприємств.

Максим Немчинов пояснює, що впродовж останніх років, з початком військових дій на сході України, дотацій на вугільні підприємства не було.

«За останні роки, з моменту початку агресії проти нашої держави, кошти на модернізацію не виділялися зовсім. Був лише один кредит у 300 мільйонів, але цього замало для такої кількості шахт і значного покращення ситуації в галузі», – зазначає він.

А щодо вливань з державного бюджету попередніх років, то каже, що ці кошти не могли суттєво покращити ситуацію на державних шахтах.

«Всі кошти, які отримували від дотацій, вони йшли на погашення різниці між собівартістю готової продукції і ціною реалізації, і цей розрив був дуже великий. На сьогодні ми маємо ціну на вугілля досить прийнятну, вона відповідає світовим цінам. Але і собівартість вугілля підвищилась, за рахунок того, що роками не вкладалися кошти в модернізацію», – зазначає державний секретар Міненерговугілля.

І державні, і приватні шахти щорічно видобувають приблизно однаковий обсяг вугілля, але на державних шахтах видобуток трохи зменшився, зазначає Максим Немчинов.

«Причини – відсутність достатнього фінансування для заміни обладнання, яке необхідне для більш ефективного видобутку. Це має відбуватися постійно. Тож видобуток на державних шахтах трохи впав, на незначну кількість, але все ж таки. Якщо нам вдасться знайти кошти оперативно і купити обладнання, то ситуація протягом 6 місяців покращиться», – наголошує він.

100% вугілля, що видобувається на державних шахтах, споживається в Україні. Переважна більшість – це енергетичне вугілля, в невеликому обсязі є і коксівне. Основні споживачі – це енергетичні компанії.

За 5 місяців поточного року обсяг видобутку склав 1 852,9 тисячі тонн. Це на 3,6 % менше від запланованого і на 7,6 % менше від відповідного періоду 2017 року. Разом з тим вартість продукції зросла на понад 30,5 %, порівняно з минулим роком, за даними Кабінету міністрів .

Усі шахти, які видобували вугілля марки «А», тобто антрацитове вугілля, всі залишилися на непідконтрольній території. Тож в Україні – стовідсотковий дефіцит антрацитового вугілля, пояснює держсекретар Міненерговугілля.

«Що відбувається з цими шахтами – на жаль, в нас інформації немає. По перше, є заборона СБУ стосовно контактів з так званими «органами влади» на тій території, тож жодних контактів не відбувається. Але можемо припустити, що нічого доброго там не відбувається, виходячи з того, що основні споживачі перебувають на підконтрольній Україні території. Не видобуваючи, шахта не може працювати. Через те, що доступ до цього вугілля суттєво обмежений (можливо, якась його частка потрапляє до інших країн), можу припустити, що шахти там перебувають у досить поганому стані», – зазначає гість програми «Свобода в деталях».

На думку Максима Немчинова, вугілля з окупованої частини Донбасу не потрапляє на підконтрольну українському уряду територію.

В Міненерговугілля вважають, що гострої необхідності в цьому немає.

«У нас на певних шахтах відчувається навіть брак людей, особливо підземників. Скаржаться керівники, директори шахт і керівники об’єднань – не вистачає саме людей підземних професій. Навіть по тих шахтах, які можливо доведеться закрити, працевлаштувати тих людей, за умови, що вони погодяться переїхати, не думаю, що це буде велика проблема», – зазначає Максим Немчинов.

Водночас по зарплатах шахтарів постійно виникають заборгованості. Максим Немчинов запевняє, що їх поступово гасять, в тому числі з державного бюджету, в міністерстві відшуковують шляхи для цього.

«Зарплата шахтаря – не найгірша, повірте мені. Вони можуть бути різними, в залежності від підприємства. Нещодавно спілкувався з генеральним директором одного з державних підприємств і він сказав, що зарплата по підземних робітниках в них навіть трохи більша, ніж на приватних. Але проблема в тому, що ця зарплата виплачується не стабільно», – пояснює держсекретар.

Обсяг бюджетної підтримки шахт щороку перевищує 1 мільярд гривень. В середині липня Верховна Рада України схвалила зміни до державного бюджету і дозволила додатково виділити ще 1,4 мільярда гривень на потреби шахтарів, передусім в частині погашення зарплатних боргів, за даними Кабінету міністрів .

6 грудня 2017 року уряд створив державне підприємство «Національна вугільна компанія», яке покликане стати центром реорганізації державних вугільних активів. Компанії мали передати 33 шахти, які б припинили існувати як окремі юридичні особи.

Наступним кроком повинно було стати створення єдиного проектно-наукового і сервісно-технічного центрів, ліквідація непрофільних активів із передачею об'єктів соціальної сфери на баланс місцевих бюджетів. Така адміністративна оптимізація , за очікуваннями урядовців, дозволила б заощадити 1,5 мільярда гривень.

Втім, «Національна вугільна компанія» поки що не запрацювала, як було заплановано.

«Іноді ухвалити рішення про створення і створити – це різні речі. Це процес. І коли починаєш цим займатись, то виникають проблеми, які спочатку здавались не такими серйозними. Процес триває. «Національна вугільна компанія» створена, ухвалено статут, створюється її структура», – пояснює Максим Немчинов.

Проблеми виникли на етапі передачі вугледобувних підприємств до цієї компанії, за його словами.

«Одна з проблем – майже все майно цих підприємств арештоване і перебуває в податковій заставі. Аби передати це майно, треба погодження ДФС, для цього треба пройти певні процедури. Таких моментів дуже багато. Ми цими питаннями займаємося», – зазначає Немчинов.

У Міненерго вважають, що є. Максим Немчинов розповідає, що над проблемами вугільної галузі в міністерстві наполегливо працюють, і перші результати можна буде побачити за два роки.

При цьому шукають кошти для модернізації шахт серед інвесторів. Держсекретар міністерства каже, що є певні перспективи, розкривати які він не готовий, доки ці наміри не підтвердяться.

«Міністерство над цим працює, представили свою програму в Кабміні, джерел фінансування на сьогодні ще не визначено, але є певні оптимістичні напрацювання, про які не готові говорити наперед, поки не отримали остаточне погодження з банками», – зауважує Немчинов.

Для здійснення модернізації шахт точну суму Максим Немчинов не називає, але зазначає, що йдеться не про десятки, але про мільярди гривень.

Зрештою, для переобладнаних шахт є всі перспективи вийти на самоокупність, вважає держсекретар Міненерговугілля, бо споживання їхньої продукції буде лише зростати.

«Потреби у вугіллі в нас значні, і вони зростають, саме у тому вугіллі, яке видобувається на підконтрольній території. Тому що електростанції переобладнуються і переходять з антрацитового на газове вугілля, тобто, попит підвищується і буде далі підвищуватися. У шахт є можливість продавати більше вугілля і отримувати більше прибутку. Чим більше вугілля видобуває шахта, тим менша його собівартість», – наголошує він.