Як відрізнити депресію від поганого настрою, що можна і не можна казати людині в депресії, чи може вона допомогти собі сама і скільки коштує допомога спеціаліста? Відповідає психотерапевт Наталя Бень.
Гість: Наталя Бень, психотерапевт
Дата публікації: 17.07.2019
Стани, коли в людини просто пригнічений настрій, люди схильні називати депресіями. Але якщо не говорити про такі стани, то це психіатричний розлад, тобто розлад настрою.
Ознаки:
- пригнічений настрій впродовж двох тижнів
- помітне зниження інтересу або задоволення від життя
- коливання ваги: у чоловіків радше зниження ваги, у жінок – може бути і так, і так
- сумні думки і негативізм у висловлюваннях
- думки про суїцид (не просто аби комусь щось довести, а про те, щоби припинити існування, тому що і так все погано і немає звідки чекати допомоги).
Якщо людина часто скаржиться на поганий настрій, не хоче виходити з дому, має зміни в поведінці в плані усамітнення (вдома), тоді варто звернути на це увагу, проявити турботу, побути з нею, розпитати, намагатися розважити.
Причини депресії: біологічна схильність (коли є родичі, які страждали на депресію, і генетично це передалося) та стрес (може бути невеликої інтенсивності, але довготривалий у часі – надмірне навантаження, неуспіхи в професійній чи особистій сфері, неінтегрована травматична пам’ять).
Дуже важливо усвідомити, що проблема є. Коли людина розуміє, що з нею відбувається, то вона може бути сама собі психотерапевтом.
Одна з мислиневих звичок – це коли ти порівнюєш себе з іншими людьми, своє життя з життям інших людей і від цієї звички треба відмовлятися. Коли ти знаєш, що таке існує, то можеш відслідкувати: де ти перебільшуєш, де катастрофізуєш, а де знову порівнюєш себе з іншими людьми. І таке усвідомлення допомагає зупинитися.
Щоб не було депресії, потрібно більше відпочивати, вести здоровий спосіб життя, мати гарний раціон і вчасно їсти – це впливає на наше психологічне здоров’я.
Медикаментозна терапія – це лише підтримуючий фон, ніби гіпс або милиці для хворої людини. Ліки потрібні для того, щоб можна було зробити психотерапію, аби людина знайшла в собі ресурси, щоб її пройти.
Психотерапевт одразу не призначає ліків, для цього потрібно кілька сеансів, щоб з’ясувати ступінь важкості депресії.
Можна запропонувати допомогу обережно, не наполягаючи на своєму, витягувати людину з дому, пропонувати йти кудись погуляти, або спілкуватися. Просто бути поруч, робити щось таке, що раніше приносило задоволення цій людині. Дуже допомагає проводити час із тваринами – пестити їх, годувати.
Якщо це ваша подруга чи друг, то ви знаєте його звички – можливо вона (він) любить тортики чи дивитися пригодницькі фільми. Можна влаштовувати сюрпризи і людина це сприйме позитивно.
Можна ділитися своїм досвідом, але внутрішній світ людини дуже індивідуальний і те, що спрацювало в одному випадку, може не спрацювати в іншому, і навпаки. Краще все ж таки спробувати зрозуміти людину і дуже обережно і тактовно, розуміючи, що це розлад, намагатися їй допомогти.
Лишаються такі міфи про депресивний розлад, що людина просто лінива, що треба їй лопату в руки – хай чимось займеться. Це від незнання і це не працює.
Як не працює і те, якщо сказати людині – візьми себе в руки, зберися духом, ти ж сильний (-а), або порадити не думати про це, чи сперечатися, нав’язувати свою точку зору, чи примушувати зробити щось.
Зосередитися на роботі – теж не завжди є ліками від депресії.
Це така уникаюча стратегія, точніше може бути нею. Якщо людина отримує величезне задоволення від того, що вона робить, то, звісно, це є ліки. А якщо вона «тягне лямку», ніби ховається за роботу.
Бути в депресії – це ніби упертися в тупик. Наче ти їдеш на автомобілі і впираєшся в тупик, не маєш далі куди їхати і намагаєшся зробити більш комфортним своє життя. І в тому тупику вже і живеш, ніби там і диванчик стоїть, і квіточки... І це неусвідомлений такий процес.
Буває так, що одна консультація у психолога може багато чого вирішити.
Так доволі часто буває.
Це така уникаюча поведінка з боку людини, вона ніби сама себе розганяє, ніби рятується від негативних думок. В даному випадку близькі люди можуть розпізнати зміни в поведінці і допомогти.
Проблему треба вирішувати – не тікати від неї, а все ж таки вирішувати.
Немає якихось апаратів, які б могли виявити депресію, тому ми використовуємо опитувальники: опитувальник депресії Аарона Бека і опитувальник здоров’я.
В психотерапії ми починаємо з того, що знаходимо речі, які подобалися. Переглядаємо її день і складаємо список приємних і корисних активностей.
Наше завдання номер один: виявити негативні думки і далі з ними працювати – зупиняти їх та замінювати.
Наприклад, номер 1 в рейтингу: навіщо це робити, якщо це нічого не змінить, я невдаха, мені нічого не вдається, всі люди – злі…
Ознакою депресії є також те, що людина має негативні думки про себе, про людей навколо і не має позитивних очікувань від майбутнього.
Найголовніше, що ці думки стають усвідомленими, і людина вже знає, що з ними робити, вона вже може їх помічати сама в себе і робити когнітивну роботу.
Сила волі потрібна для того, щоб зробити перший крок, аби вийти з дому, вийти із своєї кімнати, почати робити домашні завдання, тому що когнітивна поведінкова терапія – це домашні завдання і справжня робота між сесіями.
Консультація (ми називаємо її сесією) триває 50-60 хвилин. Ми чітко плануємо нашу сесію, людина знає що ми робимо, з якою метою, що буде далі. План терапії ми вже складаємо разом після 1-3 діагностичних сесії, знаходимо цикли, які утримують людину в депресії.
Вартість однієї консультації (ціни по Києву) коливається від 500 до 1000 гривень за годинну консультацію.
Може бути від 10 до 25 сеансів, в залежності від розладу і супутніх проблем.
Залежить від ступеню важкості: легка депресія, середня чи важка. Якщо говоримо про середню і важку депресію, то вона потребує і медикаментозного лікування.