Вплив фейків на вибори в Україні
Вплив фейків на вибори в Україні

Свобода в деталях

Вплив фейків на вибори в Україні

«Стосовно Володимира Зеленського не пригадую якихось відкритих брутальних фейків з боку російських ЗМІ» – представник ресурсу StopFake

Читати

Фейки, або неправдива інформація – технологія, яка допомагає роздмухувати конфлікти та розпочинати гібридні війні. Тож не дивно, що її активно використовують і у виборчих кампаніях. Чому в таку інформацію легше повірити та як на неї реагувати, розповідає заступник головного редактора сайту StopFake Вікторія Романюк.

Гість: Вікторія Романюк, заступник головного редактора сайту StopFake

Дата публікації: 18.04.2019

Фейки – це проблема України?

Це не лише проблема України, з цим стикається весь світ, зауважує Вікторія Романюк:

«Це новий тренд, який з’явився у 2016 році. Ми бачили передвиборчу кампанію в Америці Дональда Трампа, де були задіяні соціальні медіа, технології таргетування цільових аудиторій».

Нинішня передвиборча кампанія в Україні характеризується тим, що максимально задіяні нові технології, соціальні мережі і всі максимально інтегровані в цей онлайновий простір комунікацій, додає вона.

«Ця виборча кампанія брудна з точки зору роботи із соціальними мережами, брудна з точки зору роботи телевізійних компаній. Те, як вони спрацювали не лише протягом останніх місяців, а й більш тривалого часу. В комплексі це дало ті результати, які ми маємо», – пояснює заступник головного редактора сайту StopFake.

Чи можливо переконати людину, яка повірила фейкам?

Вся інформація, яка розповсюджується в контексті пропаганди, має дуже сильне емоційне забарвлення. І з цим дуже важко працювати, бо людину, яка піддалася емоції, вже дуже важко переконувати, вгамовувати.

«У комунікації є певне правило: коли включається емоційна частина, то раціональна повністю відключається. Це фізіологічна особливість мозку. На цьому і побудована вся пропаганда, вона є надзвичайно емоційною, і це створює ефект того, що раціональна частина вимикається, критична частина мислення починає зникати. І це відбувається навіть з людьми, які мали б стримувати себе і не піддаватися на ці речі», – зазначає гостя програми.

Про що фейки?

Проект StopFake працює в першу чергу із міфами російської пропаганди, і тут є надзвичайно цікаві спостереження.

«Протягом останніх 4-5 років ми спостерігали певні пропагандистські наративи. Їх приблизно 19, починаючи від того, що «Україна – фашистська держава», « В Україні незаконно в 2014 році захопили владу», нібито до України мають територіальні претензії інші сусідні країни», – розповідає Вікторія Романюк.

Вона додає, що під час передвиборчої кампанії вектор російської пропаганди сфокусувався на наступних темах:

– внутрішня економічна і соціальна ситуація;

«Бачимо купу фейків, пов’язаних із тим, що в Україні біда бідозна, що в Україні всі голодують, економіка провальна. Бачимо фейки, пов’язані із тим, що немає опалення», – пояснює експерт.

– чинна влада і безпосередньо чинний президент Петро Порошенко;

«У своєму виступі на ICTV він (Петро Порошенко – ред.) сказав, що російські ЗМІ розповсюджують фейки про те, що він нібито страждає від алкогольної залежності. І це правда – протягом останніх п’яти років його змальовували як людину, яка має таку проблему», – додає вона.

– відносини з Євросоюзом і НАТО;

«Що українці не хочуть, вони втомились, що не виправдовувала себе євроінтеграція. Пам’ятаємо безглузді фейки про те, що безвіз може закінчитися для України», – розповідає заступник головного редактора сайту StopFake.

– медична реформа.

«З наших внутрішніх тематик – це топ, вершина, на яку була створена надзвичайна купа фейків. Про те, що через кір Європа хоче заборонити безвіз, негативно позначали в.о. міністра охорони здоров’я Уляну Супрун, говорили про те, що вона «доктор смерть», говорили, що в неї немає медичної освіти і диплома», – згадує Романюк.

Частково ці та інші тези ретранслювали українські політики, деякі українські телеканали, певні блогери, а відповідно, і частина українського суспільства.

То всі фейки про Порошенка?

Російська пропаганда торкалася переважно чинної влади, але були фейки і про Юлію Тимошенко, зазначає гостя програми «Свобода в деталях»:

«Стосовно Юлії Тимошенко також були фейки, але там є еволюція фейків. Стосовно Володимира Зеленського не пригадую якихось відкритих брутальних фейків з боку російських ЗМІ, але в останні дні тема цього кандидата активно обговорюється в російських медіа».

Стосовно Зеленського останнім часом багато фейків, як каже фахівець, в українському просторі, зокрема спекуляції на темі наркозалежності, навіть був змонтований відеоролик, який спотворює реальність.

Ще щодо внутрішньої кухні: Інститут масової інформації (ІМІ)провів власне дослідження українських новинних сайтів. Моніторинг показав, що в новинних стрічках найпопулярніших новинних сайтів не так багато негативу, порівнюючи із загальною кількістю новин.

«Проте розподіл таких текстів за сайтами є досить показовим, як і розподіл негативу проти кандидатів: 77,7% з усіх текстів були проти Петра Порошенка і 22,3% – проти Володимира Зеленського», – йдеться в дослідженні ІМІ.

Як не повестися на фейк?

Правило 1. Дочитати до кінця. Не залишатися на заголовку.

Правило 2. Подивитися, хто є автором матеріалу і «загуглити», перевірити, які ще він публікував матеріали, у яких виданнях, або подивитися його загальний контент і зміст у Фейсбуці.

Правило 3. Якщо автор не зазначений, подивитися на загальний контент сайту: що ще публікується, які автори ще є, який зміст у сайту, крім цього матеріалу.

«В кризових ситуаціях і в стані надмірних емоцій, ми цього не робимо. Ми шеримо просто по заголовку, не читаємо до кінця», – радить заступник головного редактора сайту «StopFake».

Маніпуляція із заголовком – одна із найтиповіших маніпуляцій.

«В матеріалі треба подивитися на посилання, перевірити, чи є якась офіційна інформація. Варто перейти за посиланням і подивитися, на кого воно веде. Бо часто такі ресурси або посилаються самі на себе, або взагалі ні на кого не посилаються», – додає Вікторія Романюк.

А якщо вже попався на фальшивку?

«Маємо нести відповідальність. Якщо я бачу, що я поширила фейк, треба його самій і спростувати, сказати: «Друзі, вибачте, я помилилася, не поширюйте це». На сьогодні я бачу, що поважні люди так і роблять», – зауважує гостя програми.

Це етика віртуального спілкування, якщо вже так сталося – не варто боятися промовити до людей і десь навіть вибачитися, додає вона.

«Дуже важливо не лише для журналістів зберігати довіру, але й для звичайного користувача, який вже став маленьким медіа», – вважає Вікторія Романюк.

Хіба розумні люди можуть піддатися впливу фейків?

Всі можуть зреагувати на фальшиву інформацію. Залежить від стану людини і багатьох обставин.

Поширити неправдиву інформацію можуть і професіонали, і люди із високим рівнем інтелекту. Тому що цієї інформації дуже багато; по-друге, настільки перемішуються всі факти у потоці, що важко зрозуміти, що мається на увазі; і третє – бувають дуже якісні фейки.

«Так працює російська пропаганда. Коли ми кажемо про стандарти журналістики і збалансованість, то в них на перший погляд все є: і посилання, і декілька точок зору, і якісна картинка, але десь присутня якась маніпуляція, якийсь підступ. Дуже важко навіть фахівцеві розібратися. Кожен може потрапити в пастку дезінформації», – наголошує заступник головного редактора сайту StopFake.

Якщо ж говорити про інформацію з сайтів-інформаційних смітників, то обізнана людина менше ризикує потрапити в таку пастку, резюмує Вікторія Романюк.