Яке майбутнє у гарячого водопостачання?

Індивідуальне квартирне опалення: газовий або електричний нагрівач, тепловий насос та геліосистема (сонячні панелі).

Централізована подача гарячої води використовується в багатьох містах по всьому світі, нічого специфічно українського тут немає.

Частіше стали використовувати сонячні панелі для нагрівання води. Зокрема, в місті Рівному такі панелі, разом із тепловими насосами, використовують на даху багатоквартирного будинку як альтернативу газовій котельні. Така система дорога, більшу її частину оплатили в рамках міської програми за бюджетні кошти, а також за допомогою «теплого кредиту».

«Залежність від сонця та вітру дала нам можливість зійти з голки залежності від «Нафтогазу», від їхніх умов, тобто на 100% на сьогодні ми можемо відмовитись від споживання природного газу. Розмір внеску за підігрів води складає в нас 55 гривень, але в цьому внеску вже є сума, яка в нас накопичується для обслуговування дахової котельні, і, крім того, ми ще виплачуємо теплий кредит. Якби не ці додаткові витрати, то внесок за підігрів води був би 25–35 гривень», – каже голова ОСББ «Мій дім» міста Рівного Роман Алексійчук .

Мережі зношені, тож є великі втрати тепла. Взимку ці втрати компенсуються за рахунок тарифу на опалення. Влітку не такі високі відбори тепла від теплоносія, в нього величезні втрати, які не окупаються просто тарифом на гарячу воду. Таким чином собівартість гарячої води виростає в багато разів.

«Комунальникам не вигідно надавати влітку гарячу воду, і вони під будь-якими приводами намагаються влітку закрити вентиль: або порив, і вони розрили і до вересня забули, або випробування якісь. За такого стану мереж, який є сьогодні в Україні, вони зазнають збитків», – зазначає директор аналітично-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко .

Якби мережі були в належному стані і не було таких втрат, тоді б було економічно доцільно цілий рік надавати гарячу воду, бо це джерело грошових надходжень.

«Житлово-комунальна галузь – одна з небагатьох, яка має дуже стійкі доходи. До минулого року рівень платежів населення складав 94–96%», – додає гість програми «Свобода в деталях».

Якщо виходити з правил обрахунку цих тарифів, вони не можуть бути нижчі від економічно обґрунтованого рівня. На думку експерта, тарифи в більшості випадків завищені, бо методика їхнього формування має затратний характер.

«Усі валові витрати підприємства закладаються в тариф. За монопольного становища теплопостачальників у кожному місті маємо парадоксальну ситуацію: замість зниження собівартості виробник тепла зацікавлений збільшувати собівартість, тоді зростають його прибутки. Оце нонсенс, який лежить в основі всіх наших негараздів: підприємство завжди зацікавлене завищувати тариф, антимонопольного контролю держави немає і триває постійне зростання тарифів, яке набагато випереджає зростання доходів населення», – каже Олександр Сергієнко.

Держава не може відмовитися. Це питання вирішують на рівні міст.

В Україні багато міст, які вже багато років не постачають гарячу воду централізовано. В основному, це малі і середні міста. Централізованим гарячим водопостачанням в Україні забезпечена приблизно половина населення, зауважує гість програми.

Для великих міст економічно більш обґрунтоване і доцільне централізоване опалення.

«У великих містах: Львові, Одесі, Харкові, Дніпрі, Донецьку, Києві – треба кардинально оновлювати теплові мережі, бо відмовлятися від центрального гарячого водопостачання – не вихід, це економічно не обґрунтовано», – кажн Сергієнко.

Існує проблема соціальної справедливості: у разі, коли місто відмовляється від централізованого гарячого водопостачання, є люди, які не в змозі поставити собі електричний нагрівач, тож залишаються позбавленими послуги. Якщо ж комусь поставлять бойлер за кошти міського бюджету, то це не означає, що за нього ніхто не заплатив, бо це навантаження ляже на інших людей.

Це лише альтернатива до системи гарячого водопостачання. Як тільки зросте споживання електроенергії через бойлери, виробники електроенергії почнуть лобіювати підвищення тарифів, аргументуючи тим, що мережі не витримують, потрібні нові трансформатори, нові лінії. Тоді вже вартість гарячої води стане такою, що вигідніше стане отримувати гарячу воду централізовано.

«Для цього на місцях слід починати кардинально відновлювати тепломережі. Щороку треба ремонтувати кілька десятків кілометрів, і за два роки ми нормально без втрат отримаємо систему», – каже директор аналітично-дослідницького центру «Інститут міста».

У той же час масовий перехід на бойлери може призвести до зростання собівартості централізованої гарячої води, бо стане менше споживачів при великих витратах.

На сьогодні електричний водонагрівач – це економічно вигідніше.

У всіх районах по-різному. Багато чого залежить від місцевої влади і її співпраці із компаніями, які надають електропостачання.

До того ж, всі на бойлери не перейдуть. У багатьох людей немає коштів для того, щоб купити електронагрівачі. Це кілька тисяч гривень плюс установка, що не так доступно для частини людей.

Такі проекти неможливо реалізувати в масштабах усієї країни. Немає коштів, щоб дати такі «теплі кредити» в кожний будинок, немає 100% ОСББ в Україні.

Гість програми вважає, що навколо альтернативних джерел енергії багато міфів і хибних уявлень.

«Для вітрових та сонячних станцій встановлено «зелений тариф». Вони виробляють певний обсяг, а споживають частину, іншу частину продають у загальну мережу. Продають її по 5–6 гривень за кіловат. Уся ця енергія вливається в єдиний енергоринок і продається іншим споживачам. Але цю різницю між вартістю 1,69 гривень і 5 гривень хто покриває? Ми з вами, ті, хто не має цих сонячних батарей. В Україні найбільший «зелений тариф» у Європі, це спосіб заробляння грошей», – каже Сергієнко.

Щодо екологічної складової, то в сонячних батареях використовують шкідливі хімічні речовини, які забруднюють довкілля при виробництві та при утилізації, зауважує експерт.

«Тут питання складне і проти спекуляції на тему альтернативних джерел. Піч із дровами на дачі чи в селі – це альтернативне джерело, хоча і тут – порахуйте, скільки лісу вирубають через те, що люди відмовляються від газу і переходять на дрова, ми недоотримуємо кисень, і пішло-поїхало, цілий ланцюжок», – каже Олександр Сергієнко.