15 серпня, 2018
П’ятдесят років тому СРСР і його союзники вторглися до Чехословаччини, щоб придушити спробу реформування комуністичного режиму. У перебігу сутичок загинуло більш ніж 100 людей. Ми відвідали місця, де були зроблені найвідоміші фотографії тих літніх днів, що сколихнули світ.
Натисніть двічі або використовуйте слайдер, щоб показати інше фото.
Комуністичний мітинг на Староміській площі в Празі на честь 20-річчя приходу до влади комуністів. Лютий 1968 року.
Після комуністичного путчу 1948 року, організованого з участю СРСР, Чехословаччина стала соціалістичною республікою. Економічне становище в країні було відносно стабільним, але політично вона цілком залежала від СРСР.
Величезний гранітний пам’ятник Сталіну та соціалізму височів над Прагою до 1962 року, коли він був знесений в ході десталінізації.
За перше десятиліття комуністичного режиму були репресовані тисячі громадян Чехословаччини. Деякі з них після показових процесів були засуджені до смертної кари, довічного ув’язнення або менших термінів позбавлення волі. Країна жила у страху і за часів Сталіна, і за часів його наступників Микити Хрущова та Леоніда Брежнєва.
Очільник Комуністичної партії Чехословаччини Александр Дубчек прибуває на сесію парламенту, на який було заднім числом санкціоновано введення в Чехословаччину військ Варшавського договору через кілька місяців після придушення «Празької весни».
У січні 1968 року очільником Комуністичної партії Чехословаччини став Александр Дубчек (у центрі). Усміхнений словак заявив, що збирається пом’якшити цензуру та обмежити владу ненависної таємної поліції. Кінцева мета реформ – збудувати «соціалізм із людським обличчям».
Жінка на Вацлавській площі у Празі слухає новини під час вторгнення. В руках у неї місцева газета з заголовком «Чому?» чеською та російською.
Після скасування цензури в чехословацькій пресі стали з’являтися гучні матеріали про корупцію, вбивства та інші злочини у владі. Здобувши свободу слова, чехи й словаки зажадали провести масштабні політичні реформи.
Леонід Брежнєв і керівництво радянської комуністичної партії з тривогою стежили за тим, як у Чехословаччині комуністичний режим тане під час «Празької весни». Коли студенти у Варшаві вийшли на вулиці на підтримку чехословацьких реформ, стало ясно, що демократична хвиля може захлеснути й інші країни.
Радянський танк перед Празьким Градом. Дуло направлено на Матіашові ворота – головний урочистий вхід до Граду.
Вранці 21 серпня 1968 року близько 250 000 солдатів, 2000 танків і сотні літаків із СРСР, Болгарії, Угорщини та Польщі перетнули чехословацький кордон. Через 29 років після вторгнення нацистів жителі країни знову прокинулися під гуркіт іноземних танків.
Війська Варшавського договору оточили будівлю ЦК КПЧ у центрі Праги в перший день вторгнення.
Через кілька годин Дубчек був схоплений у своєму кабінеті в будівлі ЦК компартії Чехословаччини (будівля на задньому плані) і переправлений на літаку в Москву на допит.
Жителі Праги обурені появою радянських військ на Вацлавській площі.
Щоб зрозуміти, що відбувається, громадяни вийшли на вулиці, але солдати знали про це не більше за них.
Війська, що зайняли місто, стріляють у повітря, щоб громадяни пішли з вулиць.
Інтервенти зустрілися з лютим опором жителів. Майже всі країни світу засудили дії Кремля.
Чехословацькі війська залишалися в місцях дислокації, але громадяни зводили барикади, переплутували дорожні знаки і навіть закидували війська пляшками із запалювальною сумішшю. Але сили були нерівними, і єдиною реальною надією жителів був рішучий світовий осуд.
Жителі будують огорожі та атакують танки перед будівлею Чеського радіо у Празі.
Найвідоміший бій відбувся перед будівлею Чехословацького радіо в центрі Праги. Жителі намагалися не дати військовим захопити радіомовлення. У цих сутичках загинуло 15 людей.
Демонстрант розмахує заляпаним кров’ю чехословацьким прапором перед радянським БМП у Празі.
У перебігу вторгнення загинуло не менш як 137 людей. Війська придушили незалежні медіа та почали «нормалізацію» ситуації в Чехословаччині.
Чоловік дивиться на завали у Празі 31 серпня, тобто через 10 днів після вступу танків у місто.
Поки жителі Чехословаччини очищували вулиці від крові та уламків, Брежнєв заявив, що готовий до нового воєнного втручання, якщо яка-небудь інша комуністична країна відійде від лінії партії. Як назвав цю доктрину один письменник: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся, або розстріляю».