Нафта і мафія в погонах. Розслідування Радіо Свобода
Щорічно мільйони тонн нафти в Росії розкрадають при перевезенні або через врізки в трубопроводи. Нафтові компанії отримують спотворені дані з видобутку, бюджет не дораховує мільярди рублів. Боротися з розкрадачами було б не так складно, якщо б вони не працювали під заступництвом правоохоронних органів.
Радіо Свобода провело розслідування системи розкрадань нафти в Ханти-Мансійському автономному окрузі (ХМАО) – Югрі, регіоні, де видобувається 40% російської нафти. Ми поговорили з колишніми і чинними співробітниками правоохоронних органів, співробітниками служб безпеки нафтових компаній у Нижньовартовську, Сургуті і Москві, і навіть із людьми, близькими до злочинних угруповань. Усі вони просили не згадувати їхніх імен, побоюючись мафії з покровителями в найвищих кабінетах. Ми ознайомилися з внутрішніми документами МВС і кримінальними справами, які порушували проти тих, хто опинявся на шляху нафтової мафії. Ми також вивчили архів «Громадського телебачення Югри» («ГТ Югри») – ЗМІ, знищеного ФСБ і МВС після арешту його головного редактора Едуарда Шмоніна. Ці матеріали були вилучені під час обшуків і згодом загубилися під час слідства, але ми їх знайшли.
Історія 1. Поліцейський проти ФСБ (рос.)
Докази залученості ФСБ у розкрадання нафти містяться в кримінальних справах тих, хто став на шляху розкрадачів. Колишній начальник ВМВС Нижньовартовського району Сергій Зінченко оголосив війну «врізникам» і був звільнений після порушення проти нього кримінальної справи.
На підставі отриманої інформації можна з упевненістю стверджувати: за останні роки основною структурою, яка контролює розкрадання нафти, стала Федеральна служба безпеки Росії (ФСБ). Утім, МВС, ДАІ, ОМОН і навіть Слідчий комітет і судді теж мають свою частку, так само як і служби безпеки нафтових компаній і ПП (приватні охоронні підприємства), що охороняють родовища. Змінюються начальники і співробітники, дехто навіть сідає на лаву підсудних, але система промислової крадіжки продовжує функціонувати. При спробах боротися з розкраданнями нафтові компанії зустрічають опір у правоохоронних органах – справи проти розкрадачів порушують насилу, а якщо їх і вдається довести до суду, більшість обвинувачуваних отримує невеликі або взагалі умовні терміни.
Матеріали, зібрані Радіо Свобода, переважно стосуються ХМАО, але система розкрадань влаштована так само і в інших нафтовидобувних регіонах Росії.
Золоті шланги
Як розповіли співрозмовники Радіо Свобода і як випливає з вивчених матеріалів, нафту крадуть у промислових масштабах на всіх етапах транспортування і переробки, але грубо можна виділити дві групи способів розкрадання: врізки в трубопроводи і розкрадання при видобутку й перевезенні нафти.
Схеми викрадення нафти
Нафту видобувають зі свердловин на так званих кущових майданчиках, які називають «кущами». Зі свердловини виходить емульсія, що складається з нафти, води і природного газу.
Воду і газ відокремлюють, відповідно до вимог, товарну нафту відправляють у магістральний трубопровід «Транснафти», по якому доставляють споживачам. При відсутності трубопроводів на «кущі» нафту можна перевозити автотранспортом, у тому числі і до пункту прийому «Транснафти». У разі невідповідності якості продукту вимогам «Транснафти» очищену нафту можна доставляти до кінцевих споживачів у Росії автомобільним або залізничним транспортом.
Врізки в нафтопроводах з’являються на всіх етапах, їхніх видів розроблено безліч:
- Протягнути шланг від труби до бази, сараю або ангара, куди бензовози можуть заїжджати та заправлятися без сторонніх очей. Такі шланги можуть тягнутися кілька кілометрів, на іншому кінці може стояти навіть невеликий нафтопереробний завод (НПЗ), в народі названий «самоваром». Будівництво «самоварів» цілком легальне: підприємства мають право переробляти нафту на паливо для своїх цілей, утім, їхня легальна експлуатація складна, тож навіть нафтокомпанії часто будують подібні НПЗ без офіційних дозволів, переробляючи на них частину нафти, яку вони не вносять до цифр офіційного видобутку.
- Протягнути шланг від труби до водойми: збоку здаватиметься, що машина закачує воду.
- Протягнути шланг від труби до дороги: бензовоз зупиниться на узбіччі і буде непомітно заправлятися.
- У порушення екологічного законодавства нафтові компанії часто-густо вже не витягують і не утилізують старі труби, просто кладуть нові поруч, тож на одній гілці можуть лежати й 10-15 трубопроводів, із яких функціонувати буде лише один. На вилучення та утилізацію решти власник трубопроводу може укласти договір із підрядниками, які насправді займаються не утилізацією, а розкраданням нафти: перекачують нафту з діючого трубопроводу в недіючий, який служить резервуаром, а потім викачують звідти нафту у бензовози. При цьому їм навіть не потрібно підробляти накладні: вони роками можуть вивозити «залишки» нафти зі списаного трубопроводу.
- Шланг від врізки може виводитися до річки, нафту в такому випадку зливають у нафтоналивні баржі і доставляють до пунктів перекачування по воді.
Втім, наскільки можна судити, найчастіше качають нафту просто з труби або трохи віддалік: боятися «врізникам» особливо нічого.
Незаконна врізка в газопровід. Матеріали Едуарда Шмоніна для фільму «Кримінальна нафта». Існування такої врізки – привід для порушення кримінальної справи, але справу за матеріалами фільму порушили проти самого журналіста.
За словами джерел Радіо Свобода, при автомобільних перевезеннях може розкрадатися до половини видобутої нафти: оператори на «кущах» входять у змову зі злочинними групами, які купують частину видобутої нафти, власники нафтокомпаній отримують спотворену статистику з видобутку (зокрема, джерела Радіо Свобода в ХМАО окремо згадують компанію «Роснафта» Михайла Гуцерієва, називаючи її «дірою, з якої крадуть постійно»). Радіо Свобода відправило запити до компаній «Роснафта», «Лукойл» і «Транснафта», відповідей ми не отримали.
При цьому розкрадається як товарна нафта, так і сира: як пояснив Радіо Свобода директор невеликої нафтової компанії в ХМАО, вся таємниця полягає в тому, що температура емульсії, яка виходить зі свердловини, – близько 100-120 градусів, тож навіть узимку емульсія в нафтовозі «відбивається», тобто самостійно під дією гравітаційних сил розділюється на нафту, воду і газ (вода важча від нафти і газу). Коли машина доїде до пункту призначення, воду можна злити, а нафту переробити на солярку або дизельне паливо. Згодом це паливо можна навіть продавати тій же нафтокомпанії, у якої була викрадена нафта, наприклад, для електрогенераторів.
Друга субстанція, яку розкрадають, – газовий конденсат, або газолін, який утворюється в газопроводах. Газолін – це фактично готовий продукт, який зазвичай перемішують із бензином і продають на заправках в регіоні. Якість газоліну різниться: якщо його додавання до бензину не змінює або підвищує октанове число, споживач не помітить різниці.
Колишній співробітник «РН-Охорона-Нижньовартовськ» показує головному редактору «ГТ Югри» Едуарду Шмоніну незаконну врізку в нафтопровід.
Як розповів Радіо Свобода співробітник служби безпеки великої нафтової компанії, врізки можуть робитися на етапі закладки трубопроводу. Обирається місце зі зручними під’їзними шляхами, географічні координати продаються. Джерела в одній із приватних фірм, які обслуговують велике родовище в ХМАО, розповіли Радіо Свобода, що розкрадачі платять за інформацію про врізки 200-250 тисяч рублів (приблизно до 3 тисяч доларів у перерахунку). На зручне місце для врізки може також вказати начальник ділянки трубопроводу, оператор ДНС (дотискна насосна станція), які також закривають очі на падіння тиску в трубі. Всі вони так чи інакше пов’язані зі службою безпеки нафтових компаній або з правоохоронними органами.
Нафту часто крадуть уночі, в процесі можуть брати участь від семи до 15 осіб: окрім водіїв бензовозів, це люди, які спостерігають за під’їзними шляхами і трасами поруч. На врізках зазвичай встановлені камери, що реагують на рух: зображення з них відправляють співробітникам ФСБ або МВС, які контролюють врізку і можуть рахувати кількість машин, що заправляються, а також стежити, щоб на врізці не з’явилися сторонні.
ДАІ забезпечує «зелену дорогу» нафтовозам із краденою нафтою, частину її доставляють на «самовари» в регіоні, частину – в залізничні глухі гілки, де перекачують у цистерни, частину відправляють кінцевим споживачам автотранспортом. Нафту офіційно купує одна компанія-одноденка в іншої такої ж компанії (тож на руках у водія нафтовоза завжди є правильно оформлена накладна), а потім нафту продають кінцевому споживачеві. При цьому крадена нафта не обкладається ПВКК (податок на видобуток корисних копалин), тільки ПДВ, але основна маса розрахунків проводиться готівкою, компанії-одноденки накопичують борги за податками і регулярно банкрутують.
Покупці – як великі нафтопереробні заводи, так і невеликі приватні підприємства по всій країні. Крадена нафта може бути на 30-50% дешевшою від ринкової, тож навіть підприємства ЖКГ, навчальні заклади, регіональні лікарні можуть придбати її для котелень: згідно з договором, оплачується ринкова вартість нафтопродуктів, різниця повертається готівкою корумпованим співробітникам держустанов. Як розповів Радіо Свобода співробітник служби безпеки великої нафтової компанії, серед покупців бувають навіть нафтовики, у яких є ліцензія на видобуток нафти, але немає, власне, видобутку: вони просто здають у систему «Транснафти» крадену нафту під виглядом видобутої, заробляючи на різниці в ціні.
Співробітники «РН-Охорона-Нижньовартовськ» розповіли журналісту Шмоніну, що через цю залізничну глуху гілку транспортується крадена нафта. Залізничні глухі гілки постійно продають і здають в оренду, з’ясувати, яка організація працює там зараз, можуть тільки правоохоронні органи. На відео ми бачимо міні-НПЗ, «самовар», від якого тягнуться труби до РВС (резервуар вертикальний сталевий), де зберігаються нафтопродукти. Навпроти – станція «Нижньовартовськ-2».
Окрема проблема, пов’язана з врізками, – екологія. У «врізників» немає резону піклуватися про природу, врізки часто-густо роблять неякісно, використовуючи пластикові шланги, все це призводить до розливів нафти, які, згідно з законом, повинні ліквідувати власники ліцензійних ділянок. У більшості випадків розливів не бачать ні місцеві жителі, ні тим більше інспектори «Росприроднагляду», реальної рекультивації не проводять.
Під надійним «дахом» ФСБ
Як розповіли Радіо Свобода джерела в правоохоронних органах ХМАО, узвичаєна система розкрадань нафти з’явилася в регіоні на початку 2000-х: «Уся система була побудована співробітниками ФСБ. Один – пенсіонер, а інший – чинний. Вони прилетіли з Москви і запропонували угоду моєму знайомому, він був у ТНК-BP з безпеки. Вони кажуть: «Зведи нас зі «смотрящим», ми хочемо організувати таку штуку, що ми будемо забезпечувати дах».
Згідно з внутрішніми документами МВС, із якими вдалося ознайомитися Радіо Свобода, основними лідерами ОЗГ (організована злочинна група) з розкрадання нафти в регіоні стали Рінат Мансуров і колишній оператор нафтопроводу Станіслав Сухов. Протягом 15 років вони працювали в ХМАО, але потім перебралися в інші регіони, де у них не було таких зв’язків у правоохоронних органах. Мансуров у грудні минулого року був засуджений на чотири роки за розкрадання нафти в Челябінській області, а Сухов був затриманий у листопаді 2018 року в Республіці Комі, його справу розглядає Усинський міський суд. Сухова звинувачують в організації злочинної групи, крадіжці (судячи з усього, нафти), відмиванні незаконно отриманих грошей.
Масштабні розкрадання нафти були б неможливі без участі ФСБ, яка нарівні з поліцією розслідує злочини в галузі паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) – цим займається Служба економічної безпеки (СЕБ). Однак, як випливає з вивчених Радіо Свобода документів, на ділі співробітники ФСБ є тими, хто має найбільший зиск від розкрадань нафти, ба більше – вони стали основною силою, яка організовує весь процес.
При цьому ФСБ постійно звітує про затримання і кримінальні справи стосовно «врізників». Врізки можуть служити роками, але якщо врізка «засвітилася», її «зливають». Затримують зазвичай водія бензовоза і групу підтримки, ставлять у провину тільки ту нафту, яку встигли закачати у бензовоз, глибше ці справи не розслідують, реальне керівництво ОЗГ до відповідальності не притягують. Апаратна впливовість ФСБ дозволяє чинити тиск на суддів і Слідчий комітет. За словами джерел Радіо Свобода, низові члени ОЗГ усвідомлюють ризики, але вони в курсі, що великі терміни за цими статтями призначають рідко, а ОЗГ може підтримати сім’ю ув’язненого. Крім того, в останні роки серед засуджених «врізників» досить багато мігрантів, переважно з Середньої Азії.
Іноді в самій ФСБ виникає непорозуміння між відділами або співробітниками, а це призводить до того, що на лаві підсудних опиняються і співробітники служби. У ХМАО, наприклад, на початку 2020 року засудили оперуповноваженого ФСБ капітана Володимира Чернакова, який працював в управлінні ПЕК в Нижньовартовську. За розкрадання нафти і перевищення службових повноважень він був засуджений до шести років загального режиму.
За словами джерел Радіо Свобода, найбільш рясно розкрадання нафти розквітло при Вадимі П’ятилетові (керівник УФСБ у Тюменській області в 2011-2017 роках). До Тюмені він служив заступником начальників ФСБ в Самарській області та в Красноярському краї. Самарська область при П’ятилетові стала одним із лідерів з розкрадання нафти, крім того, кілька його підлеглих офіцерів ФСБ створили цілу банду, яку звинувачували у вбивствах і викраденнях людей. Самому П’ятилетову звинувачення висунуті не були, але своєї посади він позбувся і відправився працювати... в охоронне агентство «Лукойлу». При його наступниках ситуація не змінилася. За словами джерела Радіо Свобода в Нижньовартовську, при кожному призначенні нового начальника ФСБ в Тюмені розкрадання затихали приблизно на пів року, але потім поновлювалися з новою силою.
Цікаво, що два незалежних джерела підтвердили Радіо Свобода, що, незважаючи на те, що в ХМАО існує свій керівник ФСБ, Нижньовартовське управління вирішує нафтові питання безпосередньо з Тюменню.
Як основні контакти з розкрадання нафти джерела Радіо Свобода називають старшого оперуповноваженого ФСБ Євгена Жиліна (зараз працює в управлінні ФСБ в ХМАО в Ханти-Мансійську) та оперуповноваженого Олексія Теренічева (за неперевіреною інформацією, зараз працює в УФСБ у Тюменській області в столиці регіону). Ці прізвища називають і джерела журналіста Шмоніна в «РН-Охорона-Нижньовартовськ».
Управління ФСБ у Тюменській області та в ХМАО не відповіли на запити Радіо Свобода.
Історія 2. Еколог проти ФСБ (рос.)
Докази залученості ФСБ у розкрадання нафти містяться в кримінальних справах тих, хто став на шляху розкрадачів. Еколог із Нижньовартовська Михайло Каратеєв займався екологічною зачисткою тундри, але сів на чотири роки.
Поліція на «підхваті»
В цілому схема співпраці між ОЗГ і поліцією схожа на співпрацю між ОЗГ і ФСБ. За словами декількох джерел (із правоохоронних органів, зі служби безпеки нафтокомпанії, джерело, близьке до кримінальних структур), за кожну врізку співробітники РВВС отримують платню, якою діляться з керівництвом. Ба більше, за словами одного з колишніх співробітників поліції, в ХМАО є план щодо хабарів, який повинні виконувати начальники райвідділів. План із розкриття злочинів також є, тому поліція, як і ФСБ, час від часу «ловить врізників».
За словами джерел Радіо Свобода, з боку МВС системі нафтоврізок сприяв генерал Василь Романиця. У 2002-2007 роках він очолював лінійне управління МВС в аеропорту «Домодєдово». Після того, як у 2004 році терористки-смертниці підірвали два літаки, Романицю призначили заступником начальника департаменту забезпечення правопорядку на транспорті МВС, але звільнили в 2011 році після теракту в тому ж аеропорту.
Після цього йому вдалося влаштуватися на посаду керівника МВС в ХМАО, де він пропрацював майже 9 років. Наступного року Романиці виповниться 60, але в жовтні 2020-го, під час підготовки цього матеріалу, замість пенсії його перевели на посаду заступника начальника Головного управління на транспорті МВС РФ. Новим начальником поліції Югри став Дамір Сатретдінов, який раніше служив заступником міністра МВС Хакасії. Ми відправили запити і Василю Романиці, і його наступнику Даміру Сатретдінову, але відповідей не отримали.
Окрему роль у сприянні розкраданням відіграє ДАІ. У розпорядженні РС є рапорти рядових інспекторів ДПС про те, що керівництво змушує їх відпускати підозрілі нафтовози без документів. Один із колишніх співробітників нижньовартовського ДАІ в розмові з Радіо Свобода підтвердив формат «зеленої вулиці», за яким працюють розкрадачі нафти. За словами іншого співрозмовника Радіо Свобода, гроші за це отримує керівництво відомства, а не постові, причому плата становить по 5 тисяч рублів з машини на тиждень, «бігун» від злочинної групи щотижня заносить гроші і списки з номерами нафтовозів.
ДАІ в ХМАО на запит Радіо Свобода не відповіла.
Економіка круглих столів
На основі розмов Радіо Свобода з різними джерелами в ХМАО, економіка врізки виглядає приблизно наступним чином: тонна очищеної нафти на пунктах прийому коштує 17-20 тисяч рублів (приблизно 250 доларів у перерахунку). За один нафтовоз об’ємом у 30 кубів (25,5 тонн) можна отримати близько 450 тисяч рублів (5700 доларів). За одну ніч із врізки вивозять 4-6 машин, тобто дохід становить від 1,8 мільйона до 2,7 мільйона рублів (від 23 до 34,5 тисячі доларів) за ніч із врізки.
Історія 3. Журналіст проти ФСБ (рос.)
Докази залученості ФСБ у розкрадання нафти містяться в кримінальних справах тих, хто став на шляху розкрадачів. Проти автора фільму «Кримінальна нафта», головного редактора «Громадського телебачення Югри» Едуарда Шмоніна порушили 12 кримінальних справ. Суд триває вже два роки.
Корупційні виплати становлять близько 2 мільйонів рублів (25,5 тисячі доларів) на тиждень: 300 тисяч (3,8 тисячі доларів) місцевим співробітникам ФСБ, 300 тисяч у ФСБ в Тюмені, 300 тисяч ОПЧ (оперативно-пошукова частина), 300 тисяч начальникові відділу ВС міста або району, 300 тисяч в управління МВС в Ханти-Мансійську, 300 тисяч – службі безпеки нафтокомпанії, на ліцензійній ділянці якої розташована врізка. Плюс оплата ДАІ і співробітникам охоронних підприємств. Жоден співрозмовник Радіо Свобода не зміг навіть приблизно визначити обсяг нафти, що розкрадається, бодай на території одного району, втім, зрозуміло, що на рівні країни мова може йти про мільярди рублів щорічно.
Читати далі
Історія 1. Поліцейський проти ФСБ (рос.)
Докази залученості ФСБ у розкрадання нафти містяться в кримінальних справах тих, хто став на шляху розкрадачів. Колишній начальник ВМВС Нижньовартовського району Сергій Зінченко оголосив війну «врізникам» і був звільнений після порушення проти нього кримінальної справи.
Історія 2. Еколог проти ФСБ (рос.)
Докази залученості ФСБ у розкрадання нафти містяться в кримінальних справах тих, хто став на шляху розкрадачів. Еколог із Нижньовартовська Михайло Каратеєв займався екологічною зачисткою тундри, але сів на чотири роки.
Історія 3. Журналіст проти ФСБ (рос.)
Докази залученості ФСБ у розкрадання нафти містяться в кримінальних справах тих, хто став на шляху розкрадачів. Проти автора фільму «Кримінальна нафта», головного редактора «Громадського телебачення Югри» Едуарда Шмоніна порушили 12 кримінальних справ. Суд триває вже два роки.