Румунське село, що тоне
Джамена, що колись була в глибині родючої долини, сьогодні спочиває під 90-метровим шаром промислових відходів. Через сорок років після евакуації мешканців цього села фотокореспондент Радіо Свобода / Радіо Вільна Європа Еймос Чаппл зустрівся з тими, хто тут залишився, і виявив, що твань поглинула не лише їхні домівки.
Джамена на початку 1970-х років. Шпиль церкви був найвищою точкою у селі. На момент, коли зробили цей знімок, плани видобутку міді з сусідньої гори вже були на шляху до втілення.
Сьогодні той самий шпиль є чимось на зразок пам’ятника селу, зануреному в озеро пульпи.
Навесні 1977 року геологи, які представляли уряд комуністичного диктатора Ніколає Чаушеску, прибули в Джамену попередити місцевих, щоб ті готувалися до переїзду. Їм запропонували суму приблизно в дві тисячі доларів компенсації за їхні домівки – і понад триста сімей роз’їхалися по різних куточках Румунії.
Після цього розпочалася серйозна робота на руднику «Рошіа-Поєні». Тепер на цьому місці розташований другий найбільший кар’єр мідних руд у Європі. Тут працює близько півтисячі людей. Зверніть увагу на стічне озеро на задньому плані: там колись було село.
Те саме озеро з іншого боку; кар’єр на цьому знімку згори праворуч. Після того, як комуністична влада побудувала греблю, щоб перекрити долину Джамени, вулиці села заполонила мулиста сіра рідина.
Пульпа, якою і сьогодні наповнюється долина, є результатом «пінної флотації» – промислового процесу, який є складовою діяльності «Рошіа-Поєні» і більшості інших родовищ мідних руд.
Збагачену міддю породу подрібнюють на порошок, а потім занурюють у контейнер з водою, через яку продувають повітря. Гідрофобні мідні часточки чіпляються до бульбашок повітря, створюючи піну, яку потім знімають із поверхні.
Залишки суспензії зливають. Саме в цих відходах і потонула Джамена. Рівень озера продовжує підійматися стінами долини – щороку майже на метр.
Через дренаж кислот із рудника деякі ділянки озера набули червоного забарвлення.
Насичена кислотою червона вода виникає через те, що дощова і джерельна вода просочуються крізь мінерали, які відкриваються при роботі рудника.
І хоч цей процес стається і природним чином, видобуток руд значно посилює його ефект.
Незважаючи на затоплення, не всі покинули долину Джамени.
Марія Праца – одна з приблизно 20 мешканців села, які змушені були перебратися вище до ще не затоплених території. 70-річна жінка каже, що вона провела своє дитинство в Джамені, ночуючи у хліві «поруч із коровами».
Це Марія й її покійний чоловік за кілька років до того, як прибули геологи. Вона оцінює діяльність рудника з оптимізмом: «Що зробили, те зробили. Село нині зруйноване. Але у людей принаймні є робота». Але, як і решта мешканців села, які залишилися тут, вона ображена на комуністичну владу за те, що та не дотрималася однієї обіцянки.
Селян запевнили, що могили їхніх предків перемістять. Але цього так і не сталося.
Цей цвинтар затопило лише кілька років тому. Багато інших могил уже поховані під шарами пульпи, і їх практично неможливо врятувати.
Ана Праца доглядає за могилою, в якій вона ляже поруч зі своїм чоловіком, похованим у 2012 році. Цю могилу завбачливо розмістили на високому пагорбі над озером. Могили батьків, бабусь і дідусів жінки зникли під товстим шаром пульпи.
Ніколає Турдян, генеральний директор компанії-оператора рудника «Рошіа-Поєні», спілкується із пресою біля стічного озера. Він сказав Радіо Свобода / Радіо Вільна Європа, що не знав про затоплені могили, але запевнив, що церкву поблизу цих могил перенесуть.
Турдян розповів Радіо Свобода / Радіо Вільна Європа, що селяни, які залишилися в долині після того, як отримали компенсацію за переїзд, живуть у будинках, що стали власністю рудника: «Але ми толеруємо ситуацію і толеруватимемо доти, доки вони не втручаються у роботу, яка тут ведеться».
Популярність цього місця як туристичного об’єкта зростає. Але державний рудник волів би цієї уваги уникнути.
Корнел Холхоря, який раніше жив у Джамені, повідомив Радіо Свобода / Радіо Вільна Європа, що десь із п’ять років тому «Рошіа-Поєні» планувала знести шпиль цієї церкви. Рішення скасували через потужний опір із боку мешканців Джамени. Але стічне озеро продовжує підійматися, тож незабаром те, що лишилося від села, зникне назавжди.
