На початку 1990-х Володимира Путіна уперше звинуватили у серйозному посадовому злочині. Його, на той час чиновника петербурзької мерії, у корупції під час укладання бартерних договорів звинуватила членкиня Петроради Марина Сальє.
Сальє, геологиня за освітою, наприкінці 1980-х стала послідовницею Андрія Сахарова та була серед лідерів демократичного руху в Ленінграді, а потім увійшла до Ленінградської міської ради. 1992 року вона очолила спеціальну комісію, яка розслідувала роботу комітету зовнішніх зв’язків мерії Петербурга. Комітет лише за кілька місяців до початку цього розслідування очолив 40-річний колишній співробітник КДБ Володимир Путін, і його діяльність уже тоді багатьом здавалася підозрілою.
Комісія Сальє з’ясувала, що путінський комітет підписав контракти на суму понад 100 мільйонів доларів на експорт товарів та сировини, зокрема рідкісноземельних металів та нафтопродуктів. В обмін п’ятимільйонний Петербург мав отримати продовольство, якого місто дуже потребувало. Продовольство в Петербург так і не надійшло, а нікому невідомі фірми, які отримали експертні ліцензії, випарувалися.
«Договори були укладені бозна з якими фірмами. Фірми були абсолютно явно підставні, одноденки», – розповідала Марина Сальє в інтерв’ю Радіо Свобода у 2010 році.
Багато документів комісії Сальє опублікував Хавіґхесторзький центр російських і пострадянських досліджень університету Маямі. Центр розмістив їх на своєму сайті, щоб «запобігти видаленню документів з інтернету».
У підсумковій доповіді доповіді комісії немає прямих звинувачень у корупції на адресу Путіна та його заступника Олександра Анікіна, вказано лише на недостатній нагляд із їхнього боку. Тим не менше, комісія закликала мера Анатолія Собчака відправити обох чиновників у відставку. Петрорада спрямувала доповідь до прокуратури.
Відомство так і не провело перевірку ані на міському, ані федеральному рівні; справу тихо владнали без наслідків для Путіна. У біографії «Від першої особи», опублікованій до президентської кампанії в 2000 році, Путін наполягав, що його дії були законними, а відповідальність за провал бартерної програми 1992 року лежить на фірмах, що брали у ній участь.
Марина Сальє продовжила політичну діяльність у Петербурзі і після переїзду Путіна до Москви у 1996 році. Вона публічно виступила проти його кандидатури на президентських виборах у 2000 році, підтримавши губернатора Самарської області Костянтина Тітова.
Після того, як Путін обійняв посаду президента, Сальє практично повністю пішла з публічної політики. Вона переїхала в село у Псковській області та зрідка відвідувала Петербург.
Розмова з кореспондентом Радіо Свобода у 2010 році виявилася її останнім інтерв'ю. Ось що Сальє сказала про своє рішення піти із публічного поля:
«Ми домовилися з [політиком, лідером партії «Ліберальна Росія» Сергієм] Юшенковим про зустріч, це було на початку 2000 року. Ми, «Вільні демократи», хотіли обֹ’єднуватися з ним. У нас були завжди дуже добрі стосунки із Сергієм Миколайовичем. І я побачила в його кабінеті людину, яку я не хотіла бачити ніколи, ніде, за жодних обставин. Я не назву вам цього прізвища. І тоді я зрозуміла, що краще поїхати».
«Із 2000 року я не давала інтерв’ю або попереджала журналістів: про Путіна – жодного слова», – додала Марина Сальє.
Сергія Юшенкова у квітні 2006 року застрелили в Москві. Це сталося лише через кілька годин після того, як він подав документи про реєстрацію своєї партії на парламентських виборах, які були заплановані на грудень. На тих виборах партія «Єдина Росія», яка мала підтримку Путіна, вперше отримала більшість місць у думі, яку вона зберігає донині.
У 2010 році Марина Сальє підписала онлайн-петицію із закликом до Путіна піти у відставку – він на той момент обіймав посаду прем’єр-міністра. У лютому 2012 року Сальє виступила на мітингу «За чесні вибори» у Петербурзі. Вона оголосила, що збирається вступити в партію «Громадянська платформа» Михайла Прохорова – одного з суперників Путіна на президентських виборах того року.
Марина Сальє померла 21 березня 2012 року у своєму будинку в Псковській області від інфаркту. Їй було 77 років.
У некролозі, опублікованому в газеті New York Times, давня подруга Сальє Тетяна Дорутіна написала, що піднесення Путіна стало для Сальє великим розчаруванням.
«Коли Путін прийшов до влади, вона сказала: «Це надовго, це не закінчиться», – згадувала Дорутіна. «Я сказала: «Це ж лише на чотири роки». На що вона відповіла: «Ні, це дуже надовго. Більше немає сенсу займатися політикою. Путінський режим нікуди не дінеться».