Дауд Хаттак
На тлі мільярдних інвестицій у Пакистан та зростаючого занепокоєння нестабільністю в Афганістані, яким керує «Талібан», Китай активізував дипломатичні зусилля, намагаючись переконати Кабул та Ісламабад вирішувати суперечки шляхом діалогу.
Спеціальний представник Китаю у справах Афганістану Юе Сяоюн минулого місяця відвідав Кабул, Доху та Ісламабад, щоб просунути переговори, які розпочалися в Урумчі, столиці китайського Сіньцзяну, між представниками Пакистану та талібів на початку квітня.
Спеціальний представник Пакистану з питань Афганістану Мохаммад Садік повідомив, що він привітав Юе в Ісламабаді і що сторони обговорили регіональну безпеку та загрози з боку угруповання «Техрік-е Талібан Пакистан» (ТТП) і «Ісламського руху Східного Туркестану» (ІРСТ), які, за наявною інформацією, діють з території Афганістану.
Минулого року напруженість між Пакистаном і афганськими талібами ледь не переросла у повномасштабну війну після того, як Пакистан завдав авіаударів по території Афганістану. Аналітики зазначають, що нестабільність уздовж афгансько-пакистанського кордону загрожує довгостроковим інтересам Китаю, насамперед інвестиціям у межах Китайсько-пакистанського економічного коридору (CPEC), а також створює можливості для діяльності угруповань, ворожих до Пекіна.
«Безпека є ключовим питанням для китайських інвесторів, а тривалий конфлікт у регіоні серйозно ускладнює реалізацію проєктів у Пакистані», – сказав Рамін Мансурі, запрошений науковий співробітник Університету Піттсбурга.
Він додав, що присутність уйгурських бойовиків у складі ІРСТ є серйозним приводом для занепокоєння Китаю: тривалий конфлікт може дозволити антикитайським угрупованням поставити під загрозу контроль Пекіна над Сіньцзяном. За словами Мансурі, вибір Урумчі як місця для квітневих переговорів був навмисним сигналом про те, що китайське посередництво продиктоване насамперед стратегічними інтересами.
«На цьому тлі Китай демонструє щире бажання виступити посередником між Афганістаном і Пакистаном», – сказав Мансурі, додавши, що вибір Урумчі, столиці Сіньцзяну, для проведення переговорів між представниками «Талібану» та Пакистану у квітні був свідомим сигналом з боку Китаю про те, що «його посередницькі зусилля зумовлені насамперед власними стратегічними інтересами в регіоні».
Китай запросив представників Пакистану та талібів до Урумчі для особистих переговорів, які тривали з 1 до 7 квітня. Урумчі залишається чутливим місцем після етнічних заворушень 2009 року та тривалого невдоволення уйгурів. Вважається, що бойовики ІРСТ переховуються в Афганістані.
Економічні інтереси Китаю включають багатомільярдний Китайсько-пакистанський економічний коридор у Пакистані та мінеральні ресурси Афганістану – нікель, нафту, золото та рідкісноземельні елементи, зокрема літій. Експерти кажуть, що Пекін прагне стабільності для захисту своїх інвестицій і доступу до ресурсів.
Історик Університету Пенсильванії Аарон Глассерман зазначає, що нестабільність в Афганістані дала змогу таким угрупованням, як ІРСТ та «Ісламська держава – провінція Хорасан» (ІД-ХП), атакувати китайські інтереси та посилювати напруженість у Сіньцзяні.
У січні 2026 року внаслідок вибуху смертника в китайському кафе в Кабулі загинули шестеро людей, серед яких був один громадянин Китаю. Відповідальність за напад взяла на себе ІД-ХП.
Напади ІД-ХП на китайських громадян частково є реакцією на політику Пекіна щодо уйгурів та його зв’язки з афганськими талібами.
«Пекін не хоче бачити свої інвестиції під загрозою і прагне скористатися можливостями, які відкриває стабільний Афганістан і Пакистан», – сказав Глассерман, назвавши напади на громадян Китаю «червоною лінією для Пекіна».
Дипломатичний вплив
Спостерігачі вважають, що активне посередництво Китаю продиктоване як бажанням захистити свої інтереси, так і прагненням зміцнити міжнародний авторитет.
Аналітик Елданіз Гусейнов, який працює в Європі, назвав конфлікт між Пакистаном і талібами випробуванням дипломатичних можливостей Китаю – успішне врегулювання продемонструє здатність Пекіна виступати посередником у складних регіональних конфліктах.
Водночас він попередив, що безпека китайських працівників навряд чи буде гарантована, поки зберігатиметься напруженість на афгансько-пакистанському кордоні. Після нападів на китайських громадян на північному заході Пакистану китайські компанії вже призупинили деякі проєкти та скоротили персонал.
Професор Афганської академії наук Масом Джан Масомі вважає, що провідна роль Китаю зміцнює його позиції в регіоні та допомагає захищати національні інтереси.
Напередодні переговорів в Урумчі Міністерство закордонних справ Китаю пообіцяло підтримувати комунікацію між сторонами, надавати платформу для діалогу та відігравати конструктивну роль у покращенні відносин між Афганістаном і Пакистаном.
Пакистан і афганський «Талібан» тривалий час залишалися союзниками різною мірою, однак у жовтні минулого року між ними спалахнули зіткнення після нападів на пакистанські сили безпеки. Пакистан завдав авіаударів по кількох афганських містах, зокрема Кабулу, а таліби відповіли атаками на пакистанські прикордонні пости вздовж лінії Дюранда – кордону між Афганістаном і Пакистаном.
Ісламабад звинувачує афганський «Талібан» у наданні притулку бойовикам ТТП. Таліби ж стверджують, що не дозволять використовувати територію Афганістану проти будь-якої країни.
Бойові дії змусили обидві країни закрити кордони, що зупинило офіційну та неофіційну торгівлю й порушило транскордонне пересування, завдавши шкоди пуштунським громадам, які проживають по обидва боки приблизно 2600-кілометрового пористого кордону.
До втручання Китаю посередниками у припиненні вогню виступали Катар і Туреччина. На початку року вони організували переговори в Досі та Стамбулі, однак досягнуті домовленості не втрималися. Режим припинення вогню діє з 7 квітня – після переговорів в Урумчі за посередництва Китаю.
Економіст із Лахора Шакіл Рамай висловив оптимізм щодо того, що вплив Китаю і зацікавленість талібів у китайських інвестиціях допоможуть зберегти перемир’я довше, ніж попередні домовленості.
«Я оптимістично налаштований щодо того, що припинення вогню, досягнуте за посередництва Китаю, збережеться насамперед завдяки впливу Китаю на обидві сторони. Крім того, «Талібан» зацікавлений у китайських інвестиціях», – додав Рамай.
Китай інвестував близько 65 мільярдів доларів у Пакистан у межах Китайсько-пакистанського економічного коридору та дедалі більше цікавиться афганськими корисними копалинами після виведення військ США з Афганістану у 2021 році.
Аналітики зазначають, що Пекін змушений виступати посередником, оскільки нестабільність у регіоні сприяє діяльності антикитайських угруповань, як-от ІД-ХП та ІРСТ.
«Те, що ми чуємо від китайців, – це прагнення до регіональної стабільності», – сказав Рамай.
Окрім ІРСТ та ІД-ХП, китайських громадян у Пакистані атакують і белуджські сепаратисти з Армії визволення Белуджистану (BLA), які звинувачують Пекін в експлуатації місцевих ресурсів.
У жовтні 2025 року смертник атакував китайських громадян поблизу міжнародного аеропорту Джинна в Карачі. Відповідальність за напад взяла на себе BLA. Белуджські бойовики ведуть низькоінтенсивне повстання в південно-західній провінції Белуджистан, де Китай розбудував порт Гвадар на узбережжі Аравійського моря.
ТТП прагне повалити нинішній державний лад Пакистану та запровадити шаріат, поділяючи ідеологію афганських талібів. Белуджські ж угруповання домагаються незалежності регіону.
«Головна проблема Пакистану – це ТТП в Афганістані, а головна проблема Китаю – ІРСТ», – сказав колишній спеціальний представник Пакистану з питань Афганістану Асіф Хан Дуррані.
За його словами, географічна близькість Китаю до обох країн робить цей конфлікт питанням безпосереднього стратегічного значення для Пекіна.
Що поставлено на карту?
Довгострокові транспортні амбіції Китаю в Євразії та плани зі створення залізничного сполучення через Центральну Азію до пакистанського порту Гвадар залежать від стабільності в регіоні. За повідомленнями, Пекін обговорює залізничні та транспортні проєкти з Киргизстаном та Узбекистаном, які в майбутньому можуть бути продовжені через Афганістан до Гвадара.
Тривала напруженість між Пакистаном і Афганістаном зміцнює позиції бойових угруповань, зокрема антикитайських ІРСТ та ІД-ХП, і ставить під загрозу ці інфраструктурні плани.
Китайське посередництво допомогло знизити рівень насильства у квітні: попри те, що пакистанські посадовці описували ситуацію як «відкриту війну» з афганськими талібами, після 1 квітня не було зафіксовано нових пакистанських авіаударів чи ударів безпілотниками.
Масомі попереджає, що Китай робитиме все можливе, аби не допустити тривалого конфлікту, який може зашкодити китайсько-пакистанським інтересам.
Глассерман вважає, що посередництво є головним інструментом Пекіна – Китай усвідомлює безпекові виклики, але не готовий до прямого військового втручання, оскільки це може лише погіршити ситуацію.
«Виконувати роль посередника – це фактично максимум того, на що готовий Пекін», – сказав він.
Форум