Відомі українці долучилися до акції та написали листа українським політв'язням у Росії.
344082, Ростовская обл, Ростов-на-Дону
ул. Большая Садовая, 31
ФКУ СИЗО-4 ФСИН России
Павлу Грибу
вул. Басейна, 9 Г,
офіс 25, м. Київ, 01004
через Центр громадянських свобод
ФКУ ИК-11 УФСИН России по Кировской области,
пос. Утробино, Кировская обл.,
Россия, 613040
Валентину Вигівському
Відомі українці долучилися до акції та написали листа українським політв'язням у Росії.
Ви також можете написати їм слова підтримки. Адреса, на яку можна надсилати листи ви знайдете на сторінці цього проекту.
Автори проекту: Сабіна Пухка, Віталій Панасюк, Анжеліка Руденко, Владислав Закревський
Павло Гриб перебуває в ув'язненні:
745
днів
14
годин
29
хвилин
15
секунд
Валентин Вигівський перебуває в ув'язненні:
745
днів
14
годин
29
хвилин
15
секунд
Бекір Дегерменджі перебуває в ув'язненні:
745
днів
14
годин
29
хвилин
15
секунд
Олександр Костенко був звільнений 3 серпня 2018 року після того, як закінчився його термін ув'язнення.
Дорогой Павел, привет!
Ты меня, скорее всего, не знаешь. Меня зовут Сергей Жадан, я писатель, живу в городе Харькове. Друзья сказали, что есть возможность написать тебе письмо, поэтому очень надеюсь, что ты его прочтешь и, если у тебя будет желание и возможность, напишешь в ответ.
Понимаю, что ты находишься сейчас в непростой ситуации, но позволь передать тебе слова поддержки. Уверен, ты сам понимаешь, что в Украине есть очень много людей, которые переживают за тебя, беспокоятся, поддерживают тебя, не забывают, а главное – ждут твоего скорейшего возвращения домой, в Украину. Уверен, что именно так все и произойдет и ты в скором времени вернешься на Родину. И, не смотря на всю ситуацию, постарайся не забывать о том, насколько важно человеку оставаться самим собой, не отказываться от важных для себя вещей.
Буду ждать твоего ответа. Пиши в принципе обо всем, что тебя волнует и интересует. Все будет хорошо. Держись за людей, поддерживающих тебя.
С огромным приветом,
Сергей Жадан, 9 марта 2018 года, город Киев.
19-річний Павло Гриб зник 24 серпня 2017 року в білоруському Гомелі. За словами його батька, хлопець виїхав до Гомеля на зустріч із дівчиною, з якою познайомився і спілкувався в соцмережах.
Пізніше його знайшли в СІЗО у російському Краснодарі. Йому інкримінують залучення іншої особи до терористичної діяльності. За версією російського слідства, українець Павло Гриб нібито планував підірвати бомбу на шкільній лінійці в російському місті Сочі.
Наразі, Павла етапували до слідчого ізолятора ФСБ у Ростові-на-Дону. В ексклюзивному інтерв'ю Радіо Свобода адвокат Марина Дубровіна розповіла, що за словами Павла Гриба, його побили під час етапування між 9 та 12 червня. «Павло сказав, по-перше, що це був сам конвой, що його відвели у те місце, де не було відеокамер і побили», – розповідає захисниця.
1 липня Павло Гриб зустрів у слідчому ізоляторі свій 20-й день народження.
3 липня Північно-Кавказький окружний військовий суд залишив українця під вартою до 20 грудня та призначив попередні слухання.
Новий поворот у справі ув’язненого в Росії українця Павла Гриба: через помилку прокурора російський військовий суд повернув справу на доопрацювання. Суддя звернув увагу, що інкримінована Грибові стаття Кримінального кодексу Росії наведена в обвинувальному висновку в іншій редакції, ніж діяла на момент нібито дій українця. При цьому, як говорили учасники процесу, «правильна» редакція передбачає покарання на два роки довше – до 10 років позбавлення волі – замість до 8. Гриб тим часом залишається під арештом – суд продовжив його.
Про «критичні помилки» з боку обвинувачення говорив і сам Павло Гриб – українською мовою, через перекладача. Як заявив він у суді, ці помилки не дають можливості обґрунтувати його нібито провину. За словами українця, він із обвинуваченням повністю не згоден і винним себе не визнає.
У свою чергу, батько затриманого Ігор Гриб розповів, що донедавна листи Павлу не передавали взагалі. Окрім того, він додає, що його син не має ні засобів гігієни, ні змінної білизни.
У Павла Гриба портальна гіпертензія – синдром підвищеного тиску в системі ворітної вени, який супроводжується збільшенням селезінки, варикозним розширенням вен стравоходу і шлунка, асцитом, печінковою недостатністю. Адвокат Павла Гриба в Україні Євгенія Закревська повідомила, що Європейський суд з прав людини вимагає від Росії доступу українських лікарів до хлопця, щоб оцінити стан його здоров’я. За повідомленням батьків, Павло Гриб через інвалідність має постійно вживати підтримувальні препарати.
344082, Ростовская обл, Ростов-на-Дону
ул. Большая Садовая, 31
ФКУ СИЗО-4 ФСИН Росии
Павлу Грибу
Дорогой Валентин!
Извините, что вторгаюсь в Вашу жизнь, но я сейчас в Вашем родном городе и хочется с этих красивых холмов передать Вам привет. В этом году весна поздняя, город все еще в снегу, но все равно он, как всегда, красив и уютен. И ждет Вас. Я сейчас работаю проректором Украинского католического университета во Львове, хотя в свое время окончил местный политехнический университет. Но, собственно, никогда не работал по специальности. Жизнь часто складывается не так, как планируешь в своих юношеских мечтах. Вот и у меня был поворот судьбы, похожий на Ваш, только чуть подальше – в Пермской области, а потом еще три года в Казахстане. Как я шучу, этот опыт и стал моей докторской диссертацией.
С тех пор я выработал в себе особое отношение к страданиям. С одной стороны, конечно же лучше, чтоб их не было вообще. Это так естественно. Но с другой стороны, как вспомню себя прежнем, еще совсем «зеленым», то сразу появляется чувство, что свой жизненный опыт я никому не хотел бы отдать. Он уже часть меня. Мало того, я подозреваю, что это лучшая часть меня. Многие мои друзья по той жизни тоже так думали. Но были и те, кто восставал против своей судьбы. И оказывалось, что для них, страдания были более тяжелым испытанием. Не знаю, что думаете об этом всем Вы. И не знаю, верующий ли Вы. Но если да, то Вам легко будет принять мысль, что Бог никогда не отбирает у человека чего-то, не давая чего-то значительно больше взамен. Я убедился в этом на все 100%. Просто сумейте увидеть это своими духовными глазами. Еще мне становилось легче, когда я делил свои годы на отрезки. Конечно же это самообман. И я это четко понимал.
Но мне нравилась эта игра. И я ей благодарен за психологическую разрядку. Правда сейчас мне уже почти 70 лет, и уже нечего в моем будущем делить на отрезки. Но что это я все о себе и о себе? Как ни странно, я довольно хорошо представляю себе Вас в эти минуты, когда Вы читаете это письмо. И даже если это еще один самообман, все равно так лучше. Вижу Вас здоровым – значит, так обязательно будет. Чувствую в вас надежду – значит, так и надо, она справедлива. Сквозь время и пространство подаю Вам свою руку – и пусть она станет важной для Вас опорой.
Да хранит Вас Бог! Обнимаю, Мирослав.
Валентина Вигівського затримали у вересні 2014 року під час приватного візиту до окупованого Сімферополя, його затримала так звана «Кримська самооборона» і доправила до колишньої будівлі СБУ в Сімферополі. Пізніше його утримували в московському Лефортові, де інкримінували «комерційне шпигунство». Згодом звинувачення було перекваліфіковане за статтею «шпигунство».
У грудні 2015 року Валентин Вигівський був засуджений в Росії до 11 років позбавлення волі за залучення через інтернет «працівників організацій російського оборонно-промислового комплексу авіаційно-космічного профілю до збирання та надання йому за грошову винагороду закритої технічної документації щодо поточних перспективних розробок».
Справу українця засекретили, з адвоката Іллі Новікова, який представляє його інтереси, взяли підписку про нерозголошення. Валентин Виговський відбуває покарання в колонії загального режиму в Кірово-Чепецьку (Кіровська область Росії).
Родичам затриманого не повідомили про його затримання. Про те, що сталося, вони дізналися від знайомих. Незалежних адвокатів не допускали до справи. Українському консулу відмовляли у візиті до Валентина протягом майже 9 місяців. Відповідно до заяв Вигівського, при затриманні до нього застосовувалася груба фізична сила: його роздягали і били з надітим на голову мішком.
У грудні 2016 року українська сторона заявила про рішення прийняти засудженого в Росії Валентина Виговського для подальшого відбування терміну покарання. Рішення ухвалили на підставі Конвенції про передачу засуджених осіб від 1983 року.
У Міністерстві юстиції зазначили, що 4 квітня 2016 року до них звернувся батько засудженого – Петро Вигівський із проханням вирішити питання про передачу Валентина Вигівського українській стороні.
Міністерство закордонних справ України висловлювало Росії протест щодо вироку. В МЗС зазначили, що судові слухання у справі Вигівського проходили в закритому режимі, що є, на думку міністерства, «свідченням необ'єктивності і упередженості розгляду справи».
У зовнішньополітичному відомстві України називали інкриміновані Виговському злочини безпідставними, рішення Московського обласного суду – політизованим та наполягали на негайному звільненні українця і його повернення в Україну.
ФКУ ИК-11 УФСИН России по Кировской области,
пос. Утробино, Кировская обл.,
Россия, 613040
Валентину Вигівському
Салям алейкум, Бекир-ага!
Меня зовут Ахтем Сеитаблаев, я режиссер и актер. Мне очень трудно на самом деле представить, как вам сложно и через какие трудности вам приходится проходить…
Мне говорили и я вижу это в ваших глазах, что вы человек слова и настоящий мужчина.
И, конечно, вашим родным и близким очень нужно, чтоб Вы вернулись, и вернулись живым, здоровым, с чувством собственного достоинства. Нужно это и всем нам, крымским татарам, и не только, нужно всем, кому не все равно, что происходит у него на Родине.
Молюсь за вас Всевышнему.
С уважением, Ахтем Сейтаблаев.
57-річного Бекіра Дегерменджі затримали і помістили під варту 23 листопада 2017 року разом із трьома іншими кримськими татарами.
Затримання проходило в рамках спецоперації російських силовиків і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх у кафе «Медобори» в Сімферополі. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка.
Чотирьох тоді затриманих – Асана Чапуха, Бекіра Дегерменджі, Руслана Трубача, Кязима Аметова – російські силовики звинуватили у вимаганні грошей від громадянина Туреччини.
Активіст кримськотатарського національного руху Наріман Джелял стверджує, що громадянин Туреччини, в зв'язку з яким затримали групу активістів, вкрав гроші у сім'ї Веджіє Кашки.
14 грудня 2017 року о третій годині ночі кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який перебуває в Сімферопольському СІЗО, відвезли в реанімацію. Дегерменджі має 3-ю групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В активіста діагностували набряк легень і серцеву недостатність. Він перебував у медикаментозному сні в 7-й міській лікарні Сімферополя на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, Бекіра Дегерменджі в непритомному стані тримали в кайданках.
Після реанімації Дегерменджі тримали в коридорі пульмонологічного відділу.
Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат Едем Семедляєв вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте суд відхилив клопотання захисника.
6 грудня 2017 року суд відхилив апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, йому викликали «швидку», але арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був у кисневій масці.
2 січня 2018 року Бекіра Дегерменджі знову відправили в СІЗО.
22 серпня адвокат Микола Полозов подав запит у посольство Туреччини в Україні з проханням надати інформацію про особу громадянина Туреччини Юсуфа Айтана, який проходить «потерпілим» у справі про вимагання.
Полозов підозрює, що російські спецслужби в Криму могли використовувати Юсуфа Айтана як провокатора.
30 серпня уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денисова попросила російську колегу Тетяну Москалькову поінформувати її про стан здоров'я українських політв'язнів із наданням підтверджуючих медичних документів.
Також омбудсмен попросила сприяти терміновому забезпеченню політв'язнів кваліфікованою медичною допомогою.
Проте, вже 19 вересня у Бекіра Дегерменджі погіршився стан здоров’я.
Про це Крим.Реалії повідомив адвокат затриманого Едем Семедляєв. Він розповів, що у Дегерменджі почалося сезонне загострення астми. Того ж дня слідчий оголосив про закінчення попереднього слідства у кримінальній справі. У зв'язку з цим Дегерменджі пред'явили остаточне звинувачення і ще раз допитали.
Надіслати лист Бекіру Дегерменджі можна через Центр громадянських свобод:
вул. Басейна, 9 Г, офіс 25, м. Київ, 01004
Привет, Брат!
Пишу тебе и знаю, что ты будешь рад, будешь удивлен и будешь согрет моими словами. Ты должен знать, что тебе пишет девушка, которая полностью разделяет твою позицию, твои принципы, твою силу духа, твою любовь к людям! Ты особенный и мы, все украинцы, очень ждем тебя! Такие, как ты, дадут нам силы жить правильно дальше и создавать то, о чем мы так мечтаем – лучшую жизнь.
Я мечтаю этим письмом вызвать на твоем лице просто улыбку, обычную человеческую радость, что кто-то, кроме твоих близких, родных и твоих друзей, просто ждет тебя, искренне уважает и любит. Это Руслана. И когда ты вернешься, а я буду молиться за тебя все это время, нам будет о чем поговорить. Я не устану говорить тебе, что ты особенный, твоя семья должна гордиться тобой. Когда в мире снимают фильмы о таких, как ты, и актеры пытаются вжиться в роль героя – ты, наверное, знаешь цену каждому героическому поступку и чего тебе это стоило. Я очень часто тоже была в те дни рядом с опасностью, но ни разу не дрогнула, не засомневалась, не остановилась. Потому что верила в мечту, в свою страну и в справедливость.
Ты настоящий герой. Мой герой. И мне не нужно смотреть фильмы о героях, потому что я теперь знаю тебя. И очень жду, когда ты вернешься. Я согреваю тебя своей любовью и верю, что наша встреча будет очень скоро.
С любовью, твоя Руслана.
Олександра Костенка затримали 5 лютого 2015 року у під’їзді власного будинку в окупованому Сімферополі. Під час затримання Олександру зламали руку. Адвокат Костенка Дмитро Сотников повідомив, що його підзахисному належної медичної допомоги так і не надали, а зламана ще під час арешту рука зрослася неправильно.
В окупованому Криму Олександра засудили до 4 років та 2 місяців ув'язнення. Після апеляції та касації адвокату вдалося домогтися зменшення терміну до 3,5 років. За версією російського слідства, 18 лютого 2014 року «в перебігу масових заворушень» у Києві Костенко заподіяв тілесні ушкодження співробітнику кримського спецпідрозділу «Беркут» – нібито кинув у нього камінь. Окрім того, активіста звинуватили у незаконному зберіганні частин зброї.
Адвокат Дмитро Сотников повідомив про застосування тортур в СІЗО Сімферополя, де Олександр перебував після затримання і весь період слідства. За словами Сотникова, на підзахисного надягали пакет, що не дозволяв дихати, до голови прикладали незаряджений пістолет і натискали спусковий гачок, погрожували відрізати палець та надіслати його рідним, били по голові, пропускали електричний струм по тілу, підвішували за зламану руку. Після цих тортур він підписав документ про явку з провинною. Але відмовився від цього, як тільки в нього з’явився адвокат.
Засуджений російською владою до тюремного ув’язнення Костенко відбував покарання в колонії загального режиму в російському місті Кірово-Чепецьк і був звільнений 3 серпня 2018 року після того, як закінчився його термін ув’язнення. 6 серпня він прибув до України.
Після звільнення активіста в ЗМІ з'явилася інформація про те, що Служба безпеки України в 2014 році затримувала його за підозрою в тероризмі, однак офіційно тоді була висунута лише підозра в незаконному зберіганні зброї. За повідомленнями, Костенка заарештували й звільнили під заставу, після чого він нібито втік до Криму. Крім того, повідомлялося, що в активіста є російський паспорт.
7 серпня українські правоохоронці заявили, що припинили розслідування щодо звільненого з російської в’язниці українця Олександра Костенка. У ГПУ зазначили, що справа Костенка розслідувалася СБУ, пізніше її передали до Національної поліції. Слідчі Святошинського райвідділу припинили розслідування, бо Костенка не було на території України і процесуальне керівництво не здійснювалося.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова заявила, що Костенко є політичним в’язнем.
Перебуває в ув'язненні:
745
днів
14
годин
29
хвилин
15
секунд
Дорогой Павел, привет!
Ты меня, скорее всего, не знаешь. Меня зовут Сергей Жадан, я писатель, живу в городе Харькове. Друзья сказали, что есть возможность написать тебе письмо, поэтому очень надеюсь, что ты его прочтешь и, если у тебя будет желание и возможность, напишешь в ответ.
Понимаю, что ты находишься сейчас в непростой ситуации, но позволь передать тебе слова поддержки. Уверен, ты сам понимаешь, что в Украине есть очень много людей, которые переживают за тебя, беспокоятся, поддерживают тебя, не забывают, а главное – ждут твоего скорейшего возвращения домой, в Украину. Уверен, что именно так все и произойдет и ты в скором времени вернешься на Родину. И, не смотря на всю ситуацию, постарайся не забывать о том, насколько важно человеку оставаться самим собой, не отказываться от важных для себя вещей.
Буду ждать твоего ответа. Пиши в принципе обо всем, что тебя волнует и интересует. Все будет хорошо. Держись за людей, поддерживающих тебя.
С огромным приветом,
Сергей Жадан, 9 марта 2018 года, город Киев.
19-річний Павло Гриб зник 24 серпня 2017 року в білоруському Гомелі. За словами його батька, хлопець виїхав до Гомеля на зустріч із дівчиною, з якою познайомився і спілкувався в соцмережах.
Пізніше його знайшли в СІЗО у російському Краснодарі. Йому інкримінують залучення іншої особи до терористичної діяльності. За версією російського слідства, українець Павло Гриб нібито планував підірвати бомбу на шкільній лінійці в російському місті Сочі.
Наразі, Павла етапували до слідчого ізолятора ФСБ у Ростові-на-Дону. В ексклюзивному інтерв'ю Радіо Свобода адвокат Марина Дубровіна розповіла, що за словами Павла Гриба, його побили під час етапування між 9 та 12 червня. «Павло сказав, по-перше, що це був сам конвой, що його відвели у те місце, де не було відеокамер і побили», – розповідає захисниця.
1 липня Павло Гриб зустрів у слідчому ізоляторі свій 20-й день народження.
3 липня Північно-Кавказький окружний військовий суд залишив українця під вартою до 20 грудня та призначив попередні слухання.
Новий поворот у справі ув’язненого в Росії українця Павла Гриба: через помилку прокурора російський військовий суд повернув справу на доопрацювання. Суддя звернув увагу, що інкримінована Грибові стаття Кримінального кодексу Росії наведена в обвинувальному висновку в іншій редакції, ніж діяла на момент нібито дій українця. При цьому, як говорили учасники процесу, «правильна» редакція передбачає покарання на два роки довше – до 10 років позбавлення волі – замість до 8. Гриб тим часом залишається під арештом – суд продовжив його.
Про «критичні помилки» з боку обвинувачення говорив і сам Павло Гриб – українською мовою, через перекладача. Як заявив він у суді, ці помилки не дають можливості обґрунтувати його нібито провину. За словами українця, він із обвинуваченням повністю не згоден і винним себе не визнає.
У свою чергу, батько затриманого Ігор Гриб розповів, що донедавна листи Павлу не передавали взагалі. Окрім того, він додає, що його син не має ні засобів гігієни, ні змінної білизни.
У Павла Гриба портальна гіпертензія – синдром підвищеного тиску в системі ворітної вени, який супроводжується збільшенням селезінки, варикозним розширенням вен стравоходу і шлунка, асцитом, печінковою недостатністю. Адвокат Павла Гриба в Україні Євгенія Закревська повідомила, що Європейський суд з прав людини вимагає від Росії доступу українських лікарів до хлопця, щоб оцінити стан його здоров’я. За повідомленням батьків, Павло Гриб через інвалідність має постійно вживати підтримувальні препарати.
344082, Ростовская обл, Ростов-на-Дону
ул. Большая Садовая, 31
ФКУ СИЗО-4 ФСИН Росии
Павлу Грибу
Перебуває в ув'язненні:
745
днів
14
годин
29
хвилин
15
секунд
Дорогой Валентин!
Извините, что вторгаюсь в Вашу жизнь, но я сейчас в Вашем родном городе и хочется с этих красивых холмов передать Вам привет. В этом году весна поздняя, город все еще в снегу, но все равно он, как всегда, красив и уютен. И ждет Вас. Я сейчас работаю проректором Украинского католического университета во Львове, хотя в свое время окончил местный политехнический университет. Но, собственно, никогда не работал по специальности. Жизнь часто складывается не так, как планируешь в своих юношеских мечтах. Вот и у меня был поворот судьбы, похожий на Ваш, только чуть подальше – в Пермской области, а потом еще три года в Казахстане. Как я шучу, этот опыт и стал моей докторской диссертацией.
С тех пор я выработал в себе особое отношение к страданиям. С одной стороны, конечно же лучше, чтоб их не было вообще. Это так естественно. Но с другой стороны, как вспомню себя прежнем, еще совсем «зеленым», то сразу появляется чувство, что свой жизненный опыт я никому не хотел бы отдать. Он уже часть меня. Мало того, я подозреваю, что это лучшая часть меня. Многие мои друзья по той жизни тоже так думали. Но были и те, кто восставал против своей судьбы. И оказывалось, что для них, страдания были более тяжелым испытанием. Не знаю, что думаете об этом всем Вы. И не знаю, верующий ли Вы. Но если да, то Вам легко будет принять мысль, что Бог никогда не отбирает у человека чего-то, не давая чего-то значительно больше взамен. Я убедился в этом на все 100%. Просто сумейте увидеть это своими духовными глазами. Еще мне становилось легче, когда я делил свои годы на отрезки. Конечно же это самообман. И я это четко понимал.
Но мне нравилась эта игра. И я ей благодарен за психологическую разрядку. Правда сейчас мне уже почти 70 лет, и уже нечего в моем будущем делить на отрезки. Но что это я все о себе и о себе? Как ни странно, я довольно хорошо представляю себе Вас в эти минуты, когда Вы читаете это письмо. И даже если это еще один самообман, все равно так лучше. Вижу Вас здоровым – значит, так обязательно будет. Чувствую в вас надежду – значит, так и надо, она справедлива. Сквозь время и пространство подаю Вам свою руку – и пусть она станет важной для Вас опорой.
Да хранит Вас Бог! Обнимаю, Мирослав.
Валентина Вигівського затримали у вересні 2014 року під час приватного візиту до окупованого Сімферополя, його затримала так звана «Кримська самооборона» і доправила до колишньої будівлі СБУ в Сімферополі. Пізніше його утримували в московському Лефортові, де інкримінували «комерційне шпигунство». Згодом звинувачення було перекваліфіковане за статтею «шпигунство».
У грудні 2015 року Валентин Вигівський був засуджений в Росії до 11 років позбавлення волі за залучення через інтернет «працівників організацій російського оборонно-промислового комплексу авіаційно-космічного профілю до збирання та надання йому за грошову винагороду закритої технічної документації щодо поточних перспективних розробок».
Справу українця засекретили, з адвоката Іллі Новікова, який представляє його інтереси, взяли підписку про нерозголошення. Валентин Виговський відбуває покарання в колонії загального режиму в Кірово-Чепецьку (Кіровська область Росії).
Родичам затриманого не повідомили про його затримання. Про те, що сталося, вони дізналися від знайомих. Незалежних адвокатів не допускали до справи. Українському консулу відмовляли у візиті до Валентина протягом майже 9 місяців. Відповідно до заяв Вигівського, при затриманні до нього застосовувалася груба фізична сила: його роздягали і били з надітим на голову мішком.
У грудні 2016 року українська сторона заявила про рішення прийняти засудженого в Росії Валентина Виговського для подальшого відбування терміну покарання. Рішення ухвалили на підставі Конвенції про передачу засуджених осіб від 1983 року.
У Міністерстві юстиції зазначили, що 4 квітня 2016 року до них звернувся батько засудженого – Петро Вигівський із проханням вирішити питання про передачу Валентина Вигівського українській стороні.
Міністерство закордонних справ України висловлювало Росії протест щодо вироку. В МЗС зазначили, що судові слухання у справі Вигівського проходили в закритому режимі, що є, на думку міністерства, «свідченням необ'єктивності і упередженості розгляду справи».
У зовнішньополітичному відомстві України називали інкриміновані Виговському злочини безпідставними, рішення Московського обласного суду – політизованим та наполягали на негайному звільненні українця і його повернення в Україну.
ФКУ ИК-11 УФСИН России по Кировской области,
пос. Утробино, Кировская обл.,
Россия, 613040
Валентину Вигівському
Перебуває в ув'язненні:
745
днів
14
годин
29
хвилин
15
секунд
Салям алейкум, Бекир-ага!
Меня зовут Ахтем Сеитаблаев, я режиссер и актер. Мне очень трудно на самом деле представить, как вам сложно и через какие трудности вам приходится проходить…
Мне говорили и я вижу это в ваших глазах, что вы человек слова и настоящий мужчина.
И, конечно, вашим родным и близким очень нужно, чтоб Вы вернулись, и вернулись живым, здоровым, с чувством собственного достоинства. Нужно это и всем нам, крымским татарам, и не только, нужно всем, кому не все равно, что происходит у него на Родине.
Молюсь за вас Всевышнему.
С уважением, Ахтем Сейтаблаев.
57-річного Бекіра Дегерменджі затримали і помістили під варту 23 листопада 2017 року разом із трьома іншими кримськими татарами.
Затримання проходило в рамках спецоперації російських силовиків і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх у кафе «Медобори» в Сімферополі. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка.
Чотирьох тоді затриманих – Асана Чапуха, Бекіра Дегерменджі, Руслана Трубача, Кязима Аметова – російські силовики звинуватили у вимаганні грошей від громадянина Туреччини.
Активіст кримськотатарського національного руху Наріман Джелял стверджує, що громадянин Туреччини, в зв'язку з яким затримали групу активістів, вкрав гроші у сім'ї Веджіє Кашки.
14 грудня 2017 року о третій годині ночі кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який перебуває в Сімферопольському СІЗО, відвезли в реанімацію. Дегерменджі має 3-ю групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В активіста діагностували набряк легень і серцеву недостатність. Він перебував у медикаментозному сні в 7-й міській лікарні Сімферополя на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, Бекіра Дегерменджі в непритомному стані тримали в кайданках.
Після реанімації Дегерменджі тримали в коридорі пульмонологічного відділу.
Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат Едем Семедляєв вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте суд відхилив клопотання захисника.
6 грудня 2017 року суд відхилив апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, йому викликали «швидку», але арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був у кисневій масці.
2 січня 2018 року Бекіра Дегерменджі знову відправили в СІЗО.
22 серпня адвокат Микола Полозов подав запит у посольство Туреччини в Україні з проханням надати інформацію про особу громадянина Туреччини Юсуфа Айтана, який проходить «потерпілим» у справі про вимагання.
Полозов підозрює, що російські спецслужби в Криму могли використовувати Юсуфа Айтана як провокатора.
30 серпня уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денисова попросила російську колегу Тетяну Москалькову поінформувати її про стан здоров'я українських політв'язнів із наданням підтверджуючих медичних документів.
Також омбудсмен попросила сприяти терміновому забезпеченню політв'язнів кваліфікованою медичною допомогою.
Проте, вже 19 вересня у Бекіра Дегерменджі погіршився стан здоров’я.
Про це Крим.Реалії повідомив адвокат затриманого Едем Семедляєв. Він розповів, що у Дегерменджі почалося сезонне загострення астми. Того ж дня слідчий оголосив про закінчення попереднього слідства у кримінальній справі. У зв'язку з цим Дегерменджі пред'явили остаточне звинувачення і ще раз допитали.
Надіслати лист Бекіру Дегерменджі можна через Центр громадянських свобод:
вул. Басейна, 9 Г, офіс 25, м. Київ, 01004
Олександр Костенко був звільнений 3 серпня 2018 року після того, як закінчився його термін ув'язнення.
Привет, Брат!
Пишу тебе и знаю, что ты будешь рад, будешь удивлен и будешь согрет моими словами. Ты должен знать, что тебе пишет девушка, которая полностью разделяет твою позицию, твои принципы, твою силу духа, твою любовь к людям! Ты особенный и мы, все украинцы, очень ждем тебя! Такие, как ты, дадут нам силы жить правильно дальше и создавать то, о чем мы так мечтаем – лучшую жизнь.
Я мечтаю этим письмом вызвать на твоем лице просто улыбку, обычную человеческую радость, что кто-то, кроме твоих близких, родных и твоих друзей, просто ждет тебя, искренне уважает и любит. Это Руслана. И когда ты вернешься, а я буду молиться за тебя все это время, нам будет о чем поговорить. Я не устану говорить тебе, что ты особенный, твоя семья должна гордиться тобой. Когда в мире снимают фильмы о таких, как ты, и актеры пытаются вжиться в роль героя – ты, наверное, знаешь цену каждому героическому поступку и чего тебе это стоило. Я очень часто тоже была в те дни рядом с опасностью, но ни разу не дрогнула, не засомневалась, не остановилась. Потому что верила в мечту, в свою страну и в справедливость.
Ты настоящий герой. Мой герой. И мне не нужно смотреть фильмы о героях, потому что я теперь знаю тебя. И очень жду, когда ты вернешься. Я согреваю тебя своей любовью и верю, что наша встреча будет очень скоро.
С любовью, твоя Руслана.
Олександра Костенка затримали 5 лютого 2015 року у під’їзді власного будинку в окупованому Сімферополі. Під час затримання Олександру зламали руку. Адвокат Костенка Дмитро Сотников повідомив, що його підзахисному належної медичної допомоги так і не надали, а зламана ще під час арешту рука зрослася неправильно.
В окупованому Криму Олександра засудили до 4 років та 2 місяців ув'язнення. Після апеляції та касації адвокату вдалося домогтися зменшення терміну до 3,5 років. За версією російського слідства, 18 лютого 2014 року «в перебігу масових заворушень» у Києві Костенко заподіяв тілесні ушкодження співробітнику кримського спецпідрозділу «Беркут» – нібито кинув у нього камінь. Окрім того, активіста звинуватили у незаконному зберіганні частин зброї.
Адвокат Дмитро Сотников повідомив про застосування тортур в СІЗО Сімферополя, де Олександр перебував після затримання і весь період слідства. За словами Сотникова, на підзахисного надягали пакет, що не дозволяв дихати, до голови прикладали незаряджений пістолет і натискали спусковий гачок, погрожували відрізати палець та надіслати його рідним, били по голові, пропускали електричний струм по тілу, підвішували за зламану руку. Після цих тортур він підписав документ про явку з провинною. Але відмовився від цього, як тільки в нього з’явився адвокат.
Засуджений російською владою до тюремного ув’язнення Костенко відбував покарання в колонії загального режиму в російському місті Кірово-Чепецьк і був звільнений 3 серпня 2018 року після того, як закінчився його термін ув’язнення. 6 серпня він прибув до України.
Після звільнення активіста в ЗМІ з'явилася інформація про те, що Служба безпеки України в 2014 році затримувала його за підозрою в тероризмі, однак офіційно тоді була висунута лише підозра в незаконному зберіганні зброї. За повідомленнями, Костенка заарештували й звільнили під заставу, після чого він нібито втік до Криму. Крім того, повідомлялося, що в активіста є російський паспорт.
7 серпня українські правоохоронці заявили, що припинили розслідування щодо звільненого з російської в’язниці українця Олександра Костенка. У ГПУ зазначили, що справа Костенка розслідувалася СБУ, пізніше її передали до Національної поліції. Слідчі Святошинського райвідділу припинили розслідування, бо Костенка не було на території України і процесуальне керівництво не здійснювалося.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова заявила, що Костенко є політичним в’язнем.
