Кримська операція Петра Болбочана 1918 року
Кримська операція Петра Болбочана 1918 року

1. «Кримська проблема» на міжнародній арені у 1917-1918 роках

Детальніше

2. Німецько-український союз: сили та плани

Детальніше

3. Кримські більшовики та Чорноморський флот

Детальніше

4. Штурм Перекопу, 18 квітня 1918 року

Детальніше

5. Болбочан іде на Чонгар, 18-21 квітня 1918 року

Детальніше

6. Бій за Джанкой, 21 квітня 1918 року

Детальніше

7. Антибільшовицьке повстання на Південному березі, 19-24 квітня 1918 року

Детальніше

8. Чонгарський прорив Болбочана, 21-22 квітня 1918 року

Детальніше

9. Бій під Сарабузом, 23 квітня 1918 року

Детальніше

10. Болбочан звільняє Сімферополь, 24 квітня 1918 року

Детальніше

11. Бої за Колай та Сеїтлер, 24-25 квітня 1918 року

Детальніше

12. Антибільшовицьке повстання в Східному Криму, 18-19 і 24-30 квітня 1918 року

Детальніше

13. Бої в Кримських горах, 24-29 квітня 1918 року

Детальніше

14. Бої за Бахчисарай і на Альмі, 25-26 та 28-29 квітня 1918 року

Детальніше

15. Німецько-український конфлікт, 25-27 квітня 1918 року

Детальніше

16. Захоплення німцями Феодосії, 30 квітня – 1 травня 1918 року

Детальніше

17. Захоплення німцями Керчі, 1 травня 1918 року

Детальніше

18. Підняття Чорноморським флотом українських прапорів і захоплення німцями Севастополя, 29 квітня – 1 травня 1918 року

Детальніше
Збільшити умовні позначення
close
close

Будь ласка, поверніть мобільний телефон в горизонтальне положення.

screen_rotation

1. «Кримська проблема» на міжнародній арені у 1917-1918 роках

Восени 1917 року між українським та кримськотатарським національним рухом була досягнута домовленість, згідно з якою Київ не висував територіальних претензій на Крим. Тому в Третьому Універсалі Центральної Ради при описуванні території України йшлося про «Таврію (без Криму)», а на півострові було задеклароване створення Кримської Народної Республіки.

Однак у січні 1918 року кримські більшовики збройним шляхом захопили владу та знищили демократичні й національні органи управління Криму. Таким же чином і велика частина території України опинилася під «червоною» окупацією, проте Київ уклав мир з Німеччиною, і союзні німецько-українські війська витіснили більшовиків у Росію. При цьому постало питання й про подальшу долю Криму.

2. Німецько-український союз: сили та плани

Принципове рішення оволодіти Кримом німецький Генштаб ухвалив 21 березня 1918 року Для цієї мети був виділений 52-й корпус під командуванням Роберта Коша, в складі 217-ї піхотної та 15-ї дивізії ландвера, до яких приєдналася Баварська кавалерійська дивізія, перекинута з Румунії 212-а піхотна дивізія, а також низка дрібних частин. Всього в корпусі за списками було до 50 тис. осіб, з них на момент штурму Перекопу було зосереджено 30 тис. солдатів з артилерією, бронетехнікою та авіацією.

Українські війська отримали наказ зайняти півострів 10 травня 1918 року. У склад Кримської групи під командуванням Петра Болбочана увійшли 2-й Запорізький піший полк, два бронеавтомобільних і один важкий артилерійський дивізіони, полк кінних гайдамаків ім. Костя Гордієнка, кінно-гірський артилерійський дивізіон та інженерний батальйон. Всього група налічувала до 9 тис. осіб.

Командувачі обох формувань ставили собі за кінцеву мету першими увійти до Севастополя й відбити у більшовиків Чорноморський флот.

3. Кримські більшовики та Чорноморський флот

Всього на півострові в «червоних» частинах, включаючи екіпажі Чорноморського флоту, налічувалося до 30 тис. осіб, але навряд чи половина з них була боєздатна. Головні сили були зосереджені на двох ділянках оборони: Перекопській та Сиваській. На Перекопському перешийку знаходилися 5 червоногвардійських, 3 «партизанських», 2 кавалерійських та 1 «інтернаціональний» загін з 16-20 гарматами, кулеметами, бронеавтомобілями та аеропланами – всього до 7 тис. осіб. Берег Сиваша навпроти Чонгарського півострова прикривали 3 «революційних» і 1 кавалерійський загони з бронепотягом, гарматами та кулеметами – всього до 5 тис. осіб. На озброєнні (не рахуючи корабельного) вони мали 3 бронепотяги, кілька бронеавтомобілів, більше ніж 30 гармат, понад 100 кулеметів, 11,5 тис. гвинтівок та аероплани.

4. Штурм Перекопу, 18 квітня 1918 року

Вранці 18 квітня спішені баварські кавалеристи за підтримки бронеавтомобілів атакували Перекопський вал, але захопити укріплену позицію з ходу не вдалося. Лише після полудня, придушивши артилерію «червоних», німцям вдалося прорватися до валу, бій пішов мало не в рукопашну. До 6 вечора більшовицька оборона була розбита, й німецькі війська увійшли до Криму.

5. Болбочан іде на Чонгар, 18-21 квітня 1918 року

18 квітня Кримська група увійшла до Мелітополя й увечері того ж дня під Якимівкою на південь від міста розбила «червоний» загін. Авангард українських сил рушив до Чонгарського півострова, 19-20 квітня прорвав оборону більшовиків під Сальковим і в ніч на 21 квітня, видаючи себе за «червоних», які відступали, підійшов до Чонгарського мосту. Штурмувати замінований міст в лоб Болбочан не наважився, і весь наступний день між українськими та більшовицькими частинами тривала артилерійська дуель.

6. Бій за Джанкой, 21 квітня 1918 року

20 квітня німецькі війська увійшли до Джанкоя, але вже на наступний день були там контратаковані «червоними» загонами з Чонгара. Однак через слабку дисципліну та нестачу сил більшовики не змогли вибити німців з міста та відступили до станції Колай (нині – Азовське).

7. Антибільшовицьке повстання на Південному березі, 19-24 квітня 1918 року.

Уцілілі в першу хвилю «червоного терору» офіцери кримськотатарських ескадронів, що ховалися в горах, після німецького вторгнення спускалися в прибережні села й піднімали їх жителів на боротьбу з більшовиками. Центр повстання розташовувався в захопленій на світанку 21 квітня Алушті. 22-23 квітня повстанці зуміли захопити Південний берег аж до Ялти, а також полонити керівництво радянського Криму, але під Масандрою були розбиті севастопольськими матросами. 24 квітня матроси за підтримки есмінця взяли Алушту штурмом і придушили повстання.

8. Чонгарський прорив Болбочана, 21-22 квітня 1918 року

В ніч з 21 на 22 квітня дрезина з 20 добірними українськими бійцями проскочила замінований Чонгарський міст та атакувала позиції «червоних» з тилу, а основні сили Болбочана на бронепотягах вдарили з фронту. Оборона більшовиків була зім'ята так стрімко, що їм не вдалося повністю підірвати міст, і вранці 22 квітня Кримська група увійшла на півострів, а ввечері – дісталася до Джанкоя.

9. Бій під Сарабузом, 23 квітня 1918 року

Із зайнятого німцями Джанкоя Болбочан рушив на південь і до вечора 23 квітня досяг Сарабуза (нині – Гвардійське). Там більшовики з Сімферополя спробували контратакувати українські війська, але безуспішно.

10. Болбочан звільняє Сімферополь, 24 квітня 1918 року

Вранці 24 квітня двома шляхами: шосе та залізницею, – українські частини увірвалися в кримську столицю. Більшовицький гарнізон відступив без бою, в руки Болбочана потрапили штабні документи та «червона» скарбниця. Український кінно-гайдамацький полк під командуванням Всеволода Петріва обійшов Сімферополь через Зую й зайняв Мамут-Султан (нині – Добре).

11. Бої за Колай та Сеїтлер, 24-25 квітня 1918 року

Спроба німців висунутися з Джанкоя на схід Криму відразу після перемоги над більшовиками 21 квітня натрапила на спротив уцілілих «червоних» загонів під станцією Колай (нині – Азовське). Але після штурму з застосуванням артилерії 24 квітня більшовицькі позиції були прорвані, також безуспішною була спроба «червоних» контратакувати Сеїтлер (нині – Нижньогірське) на наступний день. Після цього більшовики без бою відступили до Феодосії.

12. Антибільшовицьке повстання в Східному Криму, 18-19 і 24-30 квітня 1918 року

18 квітня під Судаком кримськотатарські повстанці розбили невеличкий загін матросів, але більшого досягти не змогли. 19 квітня в Феодосії місцеві робітники та ветерани підняли повстання, але в той же день були розбиті матросами з есмінцями.

Вдруге повстання спалахнуло 24 квітня. У селах навколо Феодосії повстанці знищували більшовицькі загони, і в той же день захопили Судак. Відновив у місті радянську владу загін анархістів 27 квітня, але в іншій частині Східного Криму повстання тривало до появи німецьких військ.

13. Бої в Кримських горах, 24-29 квітня 1918 року

Українська кіннота та кримські повстанці, які приєдналися до неї, контролювали дорогу Алушта – Сімферополь і прилеглу частину Кримських гір. Штаб розташовувався в Мамут-Султані (нині – Добре) та Біюк-Янкої (нині – Мармурове). Більшовики в Алушті зробили три спроби вибити українські війська з гір: на світанку 27 квітня, ввечері того ж дня та 29 квітня, – кожен раз невдало.

14. Бої за Бахчисарай і на Альмі, 25-26 та 28-29 квітня 1918 року

На світанку 25 квітня українські бронепотяги з Сімферополя та загін кінноти, що пройшов через гори, захопили Бахчисарай, але ввечері того ж дня були змушені повернутися в кримську столицю через німецько-український конфлікт.

Скориставшись цим, більшовики (розбиті загони з-під Перекопу та підкріплення з Севастополя, всього 10 підрозділів загальним числом в 3 тис. осіб) не тільки 26 квітня зайняли Бахчисарай, але й просунулися до річки Альми, де створили укріплений рубіж.

Німецька армія атакувала ці позиції «червоних» 28 квітня, а вранці наступного дня прорвала їх і увійшла до Бахчисарая.

15. Німецько-український конфлікт, 25-27 квітня 1918 року

Аби не дозволити українцям першими увійти до Севастополя, німецька армія заблокувала частини Болбочана в Сімферополі та Джанкої 25 квітня. Упродовж наступних двох днів між українцями та німцями тривали напружені переговори й відбувалися вуличні сутички без застосування зброї. Нарешті в Києві вирішили, що союз з Німеччиною важливіший ніж Крим, і 27 квітня Болбочан отримав наказ повертатися на материкову Україну. До 29 квітня основна частина українських військ була вже в Мелітополі.

Кінні гайдамаки Петріва утримували Кримські гори до кінця квітня, а на початку травня, передавши кримським повстанцям позиції, рушили на північ. 10 травня Петрів прибув до Мелітополя.

16. Захоплення німцями Феодосії, 30 квітня – 1 травня 1918 року

Відступаючи через місто, більшовицькі загони грабували склади й відмовлялися висуватися на позиції. 29 квітня на кораблях евакуювалося радянське керівництво Феодосії, 30 квітня через місто, не зупиняючись, пройшла німецька кіннота, в ніч на 1 травня Феодосія була без спротиву захоплена німецькою піхотою.

17. Захоплення німцями Керчі, 1 травня 1918 року

28 квітня місто залишили останні «червоні» підрозділи, а в полудень 1 травня він був без бою зайнятий німецькою армією. Як і в Феодосії, в Керчі місцеве населення виходило зустрічати українські війська з прапорами та портретами Тараса Шевченка, не знаючи про відступ Болбочана з Криму.

18. Підняття Чорноморським флотом українських прапорів і захоплення німцями Севастополя, 29 квітня – 1 травня 1918 року

Під впливом новин про просування німців до Севастополя й не знаючи про долю військ Болбочана, командувач Чорноморським флотом Михайло Саблін наказав підняти на кораблях українські прапори й оголосив, що порт належить Україні. Частина екіпажів відмовилася коритися й в ніч на 30 квітня вони перевели свої кораблі до Новоросійська. На наступний день стало відомо, що українські війська не прийдуть, а німці мають намір затримати флот до кінця Першої світової війни, яка все ще тривала. Тоді в ніч на 1 травня ще частина кораблів залишила Севастополь, а після полудня того ж дня німці без спротиву зайняли місто.

Умовні позначення