Відповідно до Конституції України, президент не має права передавати свої обов’язки, тому 24 години на добу майже 4 роки я завжди на зв’язку, виконую функції президента, верховного головнокомандувача. І на початку січня я цих обов’язків нікому не передоручав. Хочу дуже твердо наголосити, що кордон я перетинав за своїм прізвищем, по своєму паспорту з відповідною реєстрацією у прикордонників. Я тоді не знав, але доручив своїй службі безпеки перевірити це і отримав підтвердження.
Сплачував і літак, і готель зі свого банківського рахунку в українському банку. І у поданій декларації (це має відбутися протягом найближчих трьох з половиною тижнів) ви в цьому зможете переконатися.
Мій переліт був оформлений у відповідності до вимог чинного законодавства. Якщо у вас немає доступу до бази даних прикордонників, то вибачте, це є персональні дані. Ви й не маєте права мати доступ до цих даних. Все відбувалося в повній відповідності до діючого законодавства. І щодо відпусток. У президента України немає відпусток, оскільки він не може доручити виконання своїх обов’язків, відповідно до Конституції, нікому.
Я точно, 100% буду брати участь у президентських виборах як виборець. Буду голосувати в Україні, в Києві, в будинку офіцерів. Я наголошую, що після виборів я точно буду жити в Україні, в будь-якій якості. Я абсолютно не байдужий до України і я зроблю все, щоб не допустити реваншу. Я не розумію, про який варіант «Б» ви говорите. Я не програв ще у своєму житті жодної виборчої кампанії.
Я готовий сказати, що мені вдалось змінити за ці три з половиною роки. І це не просто створити армію, про яку всі знають. Гуманітарна катастрофа 2014 року, коли ми мали 15% падіння ВВП – це було тоді, коли я обрався, коли ми мали 14% дефіциту бюджету, відсутність армії, 50% інфляції, нуль або менше п’яти мільярдів золотовалютних резервів, жербрацьку мінімальну заробітну плату, пустий казначейський рахунок, паралізовану банківську систему, відсутність інфраструктури для боротьби з корупцією, паралізоване судочинство і багато інших речей.
Я не хочу зараз обговорювати своє життя, але повірте мені, воно не цукор.
При чому, я ж не ношу рожеві окуляри. Я особисто бачу всі проблеми країни. Ми в сім разів збільшили місцеві бюджети. Так, є проблеми, вони неефективно використовують кошти. Але звідки вони беруться? З повітря? Чи за рахунок детінізації?
Якщо ми робимо сьогодні об’єктивне висвітлення, то чуємо дві точки зору. Якщо ми даємо оцінки, це політичні процеси. Це ваше право. Я його шаную і поважаю. У тому числі на цій конференції.
По-перше, я хочу скористатися цією прес-конференцією і передати, я сподіваюся, він це почує, найщиріші слова підтримки пану Сущенку. Він справжній українець. І я не маю жодного сумніву, що він буде вдома. Сподіваюся, що це відбудеться одразу після так званого суду в Росії. Процес не уповільнився, навпаки, ви бачили перед завершенням 2017 року нам вдалося привезти додому 74 українців, які по три роки деякі перебували в полоні.
До кінця тижня очікуємо двох заручників, які утримуються в Росії. На підставі тих переговорів, я планую, що нам вдасться повернути до кінця тижня.
Я вірю в те, що парламент здатний продемонструвати зараз зрушення і щодо закону про нацбезпеку, і щодо закону про Національне бюро фінансових розслідувань, і щодо закону про Антикорупційний суд, і щодо виконання функцій парламенту по кадрових призначеннях, і щодо того об’єднання, яке коаліція здатна продемонструвати. У цих умовах і щодо затвердження виконувачів обов’язків міністрів для того, щоб укріпити уряд, підтримки урядових ініціатив, прийняття рішення про програму реформування, починаючи від енергетики і завершуючи антикорупційними кроками. Якщо парламент це все приймає – які можуть бути питання з цього приводу. Я наголошую, що жодних цих розмов я не веду. Якщо парламент, замість того, щоб цим займатися, будуть займатися виборами – вони до цього призведуть. Президент вибраний на п’ять років і має конституційні повноваження розпустити парламент, коли він не працює 30 днів, або не існує коаліції. Це право президента, а не обов’язок.
Перше, ще одна сенсаційна новина: я не збираюся точно брати участь у парламентських виборах. У мене є один союзник – український народ. І політичні партії, я їм дуже вдячний, я їх підтримую.
Я зустрічаюся з усіма керівниками політичних фракцій парламенту. У тому числі, я зустрічався з Юлією Володимирівною Тимошенко. Багато разів. У тому числі, мені здається, один раз цього року. Ми дуже ретельно обговорили процедуру висунення кандидатів на ЦВК.
Під час переговорів у Мінську, при розробці й укладанні Мінських угод, склад моєї команди був дуже добре відомий, і пана Медведчука там не було. Є так звана гуманітарна група. Яка займається виключно питанням звільнення заручників. Це не Мінська група. Вона є частиною тристоронньої контактної групи. Колишній голова Служби безпеки України призначив у цю групу Віктора Медведчука. Я про це знав, і зараз вам наголошую: я буду працювати будь-з-ким, хто зможе ефективно повернути хоча би одного українського заручника додому. І ми намагалися застосовувати різні канали комунікації, починаючи від військових і закінчуючи церквою. Я маю визнати, що найбільш ефективним виявився Віктор Медведчук. Знаєте чому? Тому що рішення про звільнення ухвалює безпосередньо Путін.
Деолігархізація – це відлучення олігархів від політичної влади в країні. Я наголошую, у нас що, суттєво покращилась позиція Фірташа? Фірташ у нас заїхав у країну? Керує парламентом, президентом, урядом? Чи Коломойський? Чи в «Укрнафті» нема змін? Чи у «Приватбанку» нема змін? Правильно, канал «1+1»? Хоча, зміни є, бо окремі олігархічні засоби масової інформації «мочать» президента. Але я цього не боюсь, нічого у вас не вийде.
Я думаю, це абсолютно очевидно: не може державна влада боротися з кимось конкретним, я не збираюся цього робити, і не підтримаю, якщо це робитиме хтось інший. Незалежно від того, як його зватимуть: Коломойський, Ахметов, Фірташ, Курченко. Де вони там усі зараз? Я наголошую, жоден із них уперше не має жодного впливу на позицію президента. Це і є деолігархізація.