Публікація Міністерством фінансів США «Кремлівської доповіді» викликала у світі чималий резонанс. Документ містить список з 210 росіян, з них 114 високопосадовців Росії та 96 «олігархів». Ще існує засекречена частина доповіді зі списком російських державних і частково державних підприємств. Бурхливе обговорення списку продовжується як в Росії, так і в Україні. Чому цій «Кремлівській доповіді» приділяють стільки уваги, адже він не передбачає автоматичного застосування санкцій щодо осіб, які в ньому зазначені?
У звіт внесли керівництво адміністрації президента Росії, зокрема, голову адміністрації Антона Вайно, його заступника Олексія Громова, речника Володимира Путіна Дмитра Пєскова, прем’єр-міністра Дмитра Медведєва, міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, радника президента Владислава Суркова. Також до переліку потрапили спікер Ради федерації Валентина Матвієнко, спікер Державної думи В’ячеслав Володін, голова «Роснефти» Ігор Сєчин, голова «Газпрому» Олексій Міллер, директор служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін і директор ФСБ Олександр Бортников.
Серед фігурантів «списку олігархів» є російські бізнесмени Алішер Усманов, Роман Абрамович, Сулейман Керімов, засновник «Лабораторії Касперського» Євген Касперський, Петро Авен і Володимир Потанін, Аркадій і Борис Ротенберги, Геннадій Тимченко та Олег Тиньков.
За даними Мінфіну США, статки кожного з перелічених російських підприємців оцінюють в мільярд і більше доларів США.
Повідомляється, що цей список не означає запровадження ніяких санкцій чи обмежень щодо цих осіб, за винятком тих, щодо кого обмеження були введені раніше.
Звіт був представлений Конгресові США, як того вимагає закон «Про протидію супротивникам Америки з допомогою санкцій» (CAATSA). Дональд Трамп підписав закон влітку 2017 року.
Причини його складання – втручання Росії в американські вибори, Україна та порушення прав людини.
Зазначені особи є потенційними об’єктами можливих майбутніх санкцій США проти росіян, які мають тісні контакти з президентом Росії Володимиром Путіним.
Більше інформації та аргументації містить засекречена частина. Крім того, в засекреченій частині – також список російських державних і частково державних підприємств.
Але сам список піддають критиці, зокрема, і американські експерти, зазначає Олексій Полтораков.
«Список з одного боку не включає Путіна, що надає додаткову пікантність, з іншого боку, включає омбудсмена із захисту прав дитини, що викликає нерозуміння, також включає міністра сільського господарства», – зауважує він.
Адміністрація Трампа взяла на себе політичні зобов’язання щодо підготовки списку восени минулого року.
«Якби він не запропонував цей список, він би погіршив відносини із Конгресом, який прагне дотиснути Трампа до більш жорсткої антиросійської позиції. Він був певним чином змушений виконати «забаганку» Конгресу і пред’явити список, який через це вийшов доволі широкий, абстрактний і доволі незрозумілий», – вважає кандидат політичних наук.
Ця доповідь – цеглинка загального погіршення клімату недовіри між Сполученими Штатами та Росією, економічною та юридичною правонаступницею Радянського Союзу, більш-менш співставною з атмосферою «карибської кризи» 1962 року, зазначає експерт Національного інституту стратегічних досліджень.
Якщо почитати преамбулу списку, то там зазначається, що список не передбачає жодних фінансових переслідувань чи арешту потенційних рахунків і таке інше, але тим не менше це – список осіб, яких «приличное общество» не вважає за доцільне приймати в своє коло, констатує Олексій Полтораков.
«Це масштабний вираз недовіри. Це попередній список. І він буде мати своє продовження – американська політика має довгостроковий характер. Це є репутаційний удар по всьому істеблішменту. Список можна скасувати, забути про нього, не підписати, але, як кажуть, «осадочек остался». Якщо в список потрапили російські олігархи та російські компанії, з ними вже важко вести бізнес», – пояснює він.
Певне занепокоєння є і проявлялося воно ще до публікації цього списку, коли представники економічного політичного російського лобі, фінансового істеблішменту виходили на потенційних авторів цього списку з проханням «так зробити, аби ми туди не потрапили», як наголошує кандидат політичних наук.
Росія наразі і економічно, і політично все більше повертається до системи, яка нагадує реінкарнацію Радянського Союзу, де ФСБ виконує функції КДБ, де Путін з оточенням фактично керує в режимі політбюро, де генеральні секретарі обиралися ледь не пожиттєво. Але Росія не є абсолютно самодостатньою країною і, на відміну від Радянського Союзу, не може вийти на рівень самозабезпечення та не витримує тієї змагальності у протистоянні із Заходом, як витримував Радянський Союз десятиліттями, вважає експерт.
«Залізну завісу поставити їм вже не вдасться, але Росія фактично ввела скляну завісу», – додає Олексій Полтораков.
Суттєвих зрушень на Донбасі чи в Криму через «Кремлівську доповідь» навряд чи варто очікувати, вважає експерт. Втім, Україна може використати цю ситуацію собі на користь, переконаний Олексій Полтораков.
«Для Росії 2018 рік – це рік переобрання Путіна президентом Росії.
Опосередкована, довготривала мета цього попереднього списку – це те, що він готує плацдарм для можливого оновлення російської політичної еліти. Якщо ми займемо в цьому напрямку теж активну позицію, то це буде нам на користь. На жаль, ми традиційно розглядаємо цю тематику або в термінах зради, або в термінах перемоги, замість того, щоб це розцінювати як шанс, який нам треба використовувати в нашій політиці, дипломатії в ім’я наших національних інтересів, яким американська сторона підіграє такими кроками, як цей список», – вважає гість програми.
В будь-який час, навіть напередодні президентських виборів в Росії, вважає Олексій Полтораков.
«Для появи цього списку був обраний доволі вдалий час не лише у внутрішньому сенсі (бо він з’явився за 1-2 дні до чергового послання президента Трампа американському парламенту), а ще й наклався на старт президентської кампанії в Росії, відповідно, міжнародне сприйняття цієї кампанії погіршилося», – резюмує експерт Національного інституту стратегічних досліджень.