Ніна Потарська, представниця Міжнародної жіночої ліги за мир і свободуУкраїнське суспільство втрачає десятки мільйонів доларів через насильство щодо жінок, такий звіт із аналітикою оприлюднив Фонд ООН у галузі народонаселення. Міжнародні партнери закликають депутатів Верховної Ради України ратифікувати Стамбульську конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, яку Україна підписала ще у 2011-му, а також ухвалити закони, які б врегулювали відповідальність за ці порушення. Втім, депутати досі не готові це зробити, бо неправильно трактують визначення в цій конвенції, зокрема слово «гендер», вважає народний депутат, представниця президента у Верховній Раді Ірина Луценко і негативну роль, за її словами, в цьому грає церква.
В чому проблема, які визначення не подобаються депутатам та що таке «гендер», Радіо Свобода розповідає разом із Ніною Потарською.
У Стамбульській конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами в статті 3 визначено:
«Гендер» означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків».
Із застереженнями щодо цієї Стамбульської конвенції виступила Рада церков і релігійних організацій.
«Ці побоювання підкріплюються тим, що конвенція гарантує захист від дискримінації за ознакою «гендерної ідентичності» та «сексуальної орієнтації», що робить поняття «гендер» залежним не від природних статевих ознак, а від самоідентифікації особи», – йдеться в повідомленні.
«Такий викривлений підхід, на думку Ради церков, може зробити Стамбульську конвенцію інструментом для популяризації в українських школах і університетах нових «гендерних ролей» та одностатевих стосунків», – вважають у Раді церков.
Ніна Потарська вважає це маніпуляцією, бо жодного прямого посилання на конвенцію в заяві Раді церков не бачить, а наведені приклади вважає вигадками.
«Там не йдеться про викладання в школах і взагалі не мовиться про сексуальну орієнтацію, крім випадків порушення прав і захисту людей у випадках насильства», – зазначає Потарська.
У слові «гендер» немає нічого, що може загрожувати церкві, переконана спеціаліст.
Якщо читати Стамбульську конвенцію, то вона про захист прав людей, які переживають насильство, зауважує вона.
Народний депутат, представниця президента у Верховній Раді Ірина Луценко на форумі, присвяченому проблемі насильства щодо жінок, заявила, що в парламенті не вистачає голосів, щоб ратифікувати Стамбульську конвенцію, навіть у фракції «Блоку Петра Порошенка». Хоча законопроект про ратифікацію подав до парламенту президент майже рік тому. Негативну роль в цьому відіграє церква, за словами Ірини Луценко, бо веде активну агітацію проти конвенції і має вплив на значну частину людей.
«Я очолюю робочу групу, де напрацьовано було вже шість варіантів для ратифікації з різними застереженнями, і я не бачу підтримки навіть в комітеті закордонних справ, комітет не підтримує і я розумію яка буде «непідтримка» в залі», – зауважила Луценко.
Депутатам не подобаються визначення, прописані в тексті конвенції, наголошує вона.
«У нас в Україні ці стереотипи процвітають і далі: жінка нижча, варить борщі, виховує дітей – все, це її основна роль. Вона не може бути спікером, вона не може керувати літаком, не може бути снайпером, прем’єром і так далі. Ці стереотипи підтримує в нас і церква. І депутати, боячись цього слова «гендер», чомусь трактують його по-іншому – з якимись там підтекстами», – пояснює народний депутат.
Стамбульська конвенція містить механізми захисту людини, щодо якої здійснене насильство.
«Йдеться не лише про жінок. Адже гендерно-обумовлене насильство стосується не лише жінок, воно так само стосується і чоловіків», – зауважує Ніна Потарська.
Стамбульська конвенція має допомогти впровадити таку систему, щоб укріпити становище найменш захищених.
«Коли ми кажемо про насильство в сім’ї чи насильство над жінками, ми виключаємо інші види насильства, над іншими категоріями людей. Під гендерно-обумовленим насильством ми маємо на увазі і чоловіків, і жінок , і людей, які змінюють стать, і людей з різною сексуальною орієнтацією», – пояснює експерт.
Ратифікація Стамбульської конвенції дозволила би експертам Ради Європи контролювати, як Україна виконує взяті на себе зобов’язання, також Україна матиме право вимагати посилення відповідальності для кривдників українських громадянок за кордоном. Крім того, це дає можливість вимагати відповідальності для кривдників-українців, які переховують за кордоном.
В Україні не вистачає механізмів реагування на ситуації, коли сусіди за стіною б’ються чи ви спостерігаєте прояви насильства поруч.
«Чи дзвінок у поліцію може допомогти? Як правило, поліція приходить, поговорить, з’ясує, що відбувається, і все. Після цього агресивний чоловік ще більше обурюється. Тому сім’я, яка зазнає насильства, не має механізмів, які б допомогли вийти з цієї ситуації», – наводить приклад Потарська.
Тимчасово прибрати кривдника із сім’ї, заборонити наближатися та застосовувати методи профілактики випадків насильства у родинах без окремого законодавства практично неможливо.
В українському законодавстві вже введені поняття «гендерної ідентичності» та «сексуальної орієнтації», наприклад у Кодексі законів про працю в статті 2.
«Гендерна рівність» зустрічається в низці інших законів України.
Поняття «гендер» в законодавстві необхідне для того, аби встановити рівні права для всіх і дійти до термінологічної узгодженості, що ми маємо розуміти під цим визначенням, пояснює Ніна Потарська.
«Якщо є явище, має бути слово, яке його характеризує. Наукова термінологія (а «гендер» – це термін), яка характеризує певні явища, то чому цього слова має не бути? Тому що ці явища комусь не подобаються?», – дивується спеціаліст.
Народний депутат Ірина Луценко пропонує вихід із ситуації, компроміс – імплементація законів, які криміналізують насильство над жінками та домашнє насильство, без ратифікації Стамбульської конвенції, на яку не вистачає голосів в парламенті. Втім, з цих законів під час розгляду в першому читанні були вилучені поняття «гендеру».
Ніна Потарська вважає, що це – не вихід.
«Для мене це – безглуздя. Бо, замість того, щоб боятися загроз, які не несе ця Стамбульська конвенція, розібратися, почитати, підняти рівень обізнаності в сфері прав людини, люди просто викреслюють слово, яке їм важко вживати. Це не вирішення ситуації, бо в такому випадку ми робимо вигляд, що ми цінуємо права людини, а виходить, що ні», – зазначає вона.