Р.С. Про які закони Ви говорите?
Р-Г.В-М.: Це закон про усиновлення, це закон про захист батьків. Адже є діти, які зникли, і ніхто не знає, де вони є. І справжні батьки мають право знати, де їхні власні діти.
Р.С.: Пані Вермо-Мангольд, в одному з ваших інтерв’ю українським засобам масової інформації Ви сказали, що переконані: немовлята зникли, тому що злочинці хотіли використати їхні органи для трансплантації. Чому Ви в цьому переконані?
Р-Г.В-М.: Так, деякі журналісти написали, що це робилось для продажу органів. Але я ніколи цього не говорила, неможливо пересадити органи, взяті від немовлят. Я сказала, що ці діти зникли для незаконного усиновлення.
Р.С.: У четвер Ви будете представляти доповідь про зникнення немовлят у Європі. Яким буде Ваше головне послання до української влади?
Р-Г.В-М.: Україна, а також Молдова й інші країни мають ратифікувати нову Конвенцію про усиновлення дітей. Також слід ратифікувати Конвенцію ООН проти організованої злочинності і Протокол про запобігання торгівлі людьми. А одне з найголовніших моїх послань полягає в тому, що необхідно знову відкрити матеріали справи і віддати належне батькам, які не знають, де їхні діти. Це головні повідомлення, які я збираюся оприлюднити. Але також я зверну увагу на те, що в багатьох країнах у сільській місцевості немовлята не реєструються. Тож ніхто не знає, чи мають ці діти права. А діти повинні мати права. Також я скажу, що Конвенція про захист прав дітей є дуже важливою. Всі усиновлені діти у цілому світі мають право знати своє походження. І всі ці країни ратифікували Конвенцію про дитячі права, але вони не мають законів про права дітей у національному законодавстві. Тож для мене дуже важливо сказати: кожна дитина має право знати своє походження. Адже якщо дитину усиновили і вона про це знає, але не знає, звідки вона родом, це може пізніше створити психологічні проблеми для дитини. І також я наголошую, що розслідування усіх справ зникнення дітей є дуже важливим.
Р.С.: Якщо українська влада не прореагує належним чином на Ваші заклики, які це матиме наслідки для Києва як члена Ради Європи?
Р-Г.В-М.: Так, ми маємо моніторинговий комітет, який стежить за виконанням обов’язків Україною. З цим комітетом я обговорю цю тему, щоб переконатися, чи провела Україна розслідування. Тож моніторинговий комітет може сказати «так» чи «ні», він може поставити запитання, натиснути на Україну. І ми також маємо контроль, ми також можемо чинити тиск, щоб було знову проведене судове розслідування.
Р.С.: Якщо ж Україна не зробить необхідних кроків, чи можна буде говорити про потенційну загрозу призупинення її членства в Раді Європи?
Р-Г.В-М.: Ні. Я думаю, Україна усвідомлює, що проблема існує. І я сподіваюсь, що Україна знову проведе розслідування. Так, ми маємо можливість тиснути, але я думаю, що призупинення членства через ці питання не є можливим. Але тиск моніторингового комітету Ради Європи є важливим. А для України важливо бути членом Ради Європи. Тож я сподіваюся, що Україна виконає роботу у справі захисту дітей від незаконного усиновлення.