Прага, 19 червня 2001 – Згідно з передбаченнями приватної організації «Уерлдвоч інстітют», яка займається дослідженням глобальних тенденцій, до кінця нинішнього століття зникне понад половина існуючих на планеті мов. Серед вимерлих мов опиняться ті, якими розмовляє найменша кількість людей або які перебувають під тиском домінуючих мов, зокрема китайської і російської. Агентство Асошіейтед пресс скоментувало ці невеселі передбачення.
Чи хтось чув про мови удіге, еяк або арікапу? – запитує кореспондент агентства Асошіейтед пресс. Скоріш за все ви вже й ніколи не почуєте про ці мови. Понад половина із 6800 поки що живих мов до кінця нинішнього століття щезне понад половина. Головна причина криється в тому, що кожною із приречених мов нині розмовляє менше двох з половиною тисяч осіб. Тим часом, як вважає ЮНЕСКО - організація ООН, що займається питаннями освіти, для передання мови із поколіня в покоління потрібно принаймні 100 тисяч людей. Вимиранню мов сприяють також війни, геноцид, природні катастрофи, урядові заборони говорити тією чи іншою мовою, тиск з боку домінуючих мов, приміром, китайської і російської, які охоплюють терени численних місцевих мов. Дослідник організації «Уерлдвоч інстітют» Паял Сампат порівнює вимирання мов із вимиранням окремих видів тварин і рослин на землі. Згадані на початку мови удіге, еяк та арікапу були поширені в Сибіру, на Алясці і на теренах джунглів Амазонки. Нині лише сто людей розмовляють мовою удіге, шестеро осіб – мовою арікапу. Мова еяк уже майже зникла; нею волоіє лише одна 83-річна жінка в місті Анкоридж на Алясці. Мова манкс на острові Мен в Ірландському морі щезла 1974 року зі смертю останнього чоловіка, що розмовляв нею. 92 року так само щезла мова убих на території Туреччини.
У січні, під час катастрофічнного землетрусу в західній частині Індії загинуло 30 тисяч людей із семисот сімдесяти тисяч, які розмовляють мовою кутчі. Таким чином поступово під загрозу потрапляє ще одна мова.
Згідно з даними організації «Уерлдвоч інститут», половина мов землі зосереджена у восьми країнах – у Бразілії, в Австралії, в Індії, в Мексиці, у Камеруні, в Ніґерії та Папуа – Нова Гвінея. Коли вмирає мова, пише кореспондент агентства Асошіейтед пресс, лінгвісти, антропологи, історики та інші дослідники втрачають ще одне джерело пізнання історії людства. Втрачається і різноманітність нашого світу. Однак, численні країни, зокрема європейські нині докладають зусиль для збереження і розвитку місцевих мов. «Уерлдвоч інститут» наводить також історію врятування національної мови гавайців. Після прилучення до Сполучених Штатів 1898-го року жителі Гаваїв поступово втратили рідну мову. 83-го року цією мовою розмовляла лише тисяча людей. 83-го року активісти з корінного населення за підтримкою уряду США організували товариство «Ага пунана лео», що в перекладі означає «мовне гніздо». Національну мову гаїтян відновлено у школах, як обов’язкову. Нині нею вже розмовляють сім із десяти тисяч корінного населення.
Однак, подібні історії, як твердять дослідники Організації «Уерлдвоч інститут», трапляються рідко.
Чи хтось чув про мови удіге, еяк або арікапу? – запитує кореспондент агентства Асошіейтед пресс. Скоріш за все ви вже й ніколи не почуєте про ці мови. Понад половина із 6800 поки що живих мов до кінця нинішнього століття щезне понад половина. Головна причина криється в тому, що кожною із приречених мов нині розмовляє менше двох з половиною тисяч осіб. Тим часом, як вважає ЮНЕСКО - організація ООН, що займається питаннями освіти, для передання мови із поколіня в покоління потрібно принаймні 100 тисяч людей. Вимиранню мов сприяють також війни, геноцид, природні катастрофи, урядові заборони говорити тією чи іншою мовою, тиск з боку домінуючих мов, приміром, китайської і російської, які охоплюють терени численних місцевих мов. Дослідник організації «Уерлдвоч інстітют» Паял Сампат порівнює вимирання мов із вимиранням окремих видів тварин і рослин на землі. Згадані на початку мови удіге, еяк та арікапу були поширені в Сибіру, на Алясці і на теренах джунглів Амазонки. Нині лише сто людей розмовляють мовою удіге, шестеро осіб – мовою арікапу. Мова еяк уже майже зникла; нею волоіє лише одна 83-річна жінка в місті Анкоридж на Алясці. Мова манкс на острові Мен в Ірландському морі щезла 1974 року зі смертю останнього чоловіка, що розмовляв нею. 92 року так само щезла мова убих на території Туреччини.
У січні, під час катастрофічнного землетрусу в західній частині Індії загинуло 30 тисяч людей із семисот сімдесяти тисяч, які розмовляють мовою кутчі. Таким чином поступово під загрозу потрапляє ще одна мова.
Згідно з даними організації «Уерлдвоч інститут», половина мов землі зосереджена у восьми країнах – у Бразілії, в Австралії, в Індії, в Мексиці, у Камеруні, в Ніґерії та Папуа – Нова Гвінея. Коли вмирає мова, пише кореспондент агентства Асошіейтед пресс, лінгвісти, антропологи, історики та інші дослідники втрачають ще одне джерело пізнання історії людства. Втрачається і різноманітність нашого світу. Однак, численні країни, зокрема європейські нині докладають зусиль для збереження і розвитку місцевих мов. «Уерлдвоч інститут» наводить також історію врятування національної мови гавайців. Після прилучення до Сполучених Штатів 1898-го року жителі Гаваїв поступово втратили рідну мову. 83-го року цією мовою розмовляла лише тисяча людей. 83-го року активісти з корінного населення за підтримкою уряду США організували товариство «Ага пунана лео», що в перекладі означає «мовне гніздо». Національну мову гаїтян відновлено у школах, як обов’язкову. Нині нею вже розмовляють сім із десяти тисяч корінного населення.
Однак, подібні історії, як твердять дослідники Організації «Уерлдвоч інститут», трапляються рідко.
