Українка Наталія Клименко, яка через обстріли бойовиків на Донбасі втратила маленьку дитину й житло, звернулась до Європейського суду з прав людини. 2015 року в будинок жінки у містечку Мар’їнка, що неподалік від лінії фронту, влучив снаряд. Жінка каже: уже п’ять років українські правоохоронні органи демонструють бездіяльність у розслідуванні справи про загибель її 5-місячної доньки, а в місцевої влади вона не може допроситись документ про непридатність її оселі для проживання.

Про те, що сталось улітку 2015 року, зараз Наталія намагається розповідати спокійно. Хоча тоді, не приховує, пережила страшні хвилини. П’ять років тому вона з чоловіком і трьома дітьми мешкала в будинку в Мар’їнці. Місто здригалось від обстрілів, але їхній район не зачіпало. Поблизу їхнього будинку стояв блокпост українських військових. У разі небезпеки родина ховалась у підвал.

«Я ще їздила на роботу велосипедом, працювала в магазині – єдиний магазин працював у Мар’їнці. По Мар’їнці літало – і «Гради», й «Урагани»…» , – каже жінка.

Ніч, коли «прилетіло»

Увечері 17 серпня, викупавши малечу, родина лягла спати. Прокинулись, каже Наталія, від звуку розірваного снаряду. Вона з чоловіком і двома меншими дітьми опинилась під уламками. Старший син, якому тоді було 12 років, спав в іншій кімнаті, він вибіг і став гукати батьків.

За хвилину жінка і старший син знайшли під уламками молодшого, 4-річного Івана. Він був живий, але руки й ноги – в опіках, спина – в ранах.

Витягла з-під завалів жінка й наймолодшу дитину – 5-місячну Лілю. Мати з трьома дітьми сховались у підвалі, а батько побіг за допомогою. Тільки тоді Наталія помітила: немовля тяжко поранене в живіт.

«Я її накрила собою й під диван підіпхнула, але все одно вийшло, що уламок дістався їй. Не було світла. Я її поки відкопала… Коли спустились у підвал, запалили свічку, я побачила: у мене всі руки в крові, а в неї – всі кишечки зверху… І молодший син це бачив. Він з тих пір дуже змінився, став нервовий», – розказала Радіо Свобода мати.

Українські військові відвезли жінку з пораненою дитиною до Курахового, в лікарню. Зробили операцію. У закладі не було дитячої реанімації, тому на військовому гвинтокрилі їх відправили далі, до Дніпра.

Там Лілі зробили ще декілька операцій. То були страшні дні. родина збирала фінансову допомогу. Серце не витримало й немовля померло в лікарні. Жінка каже: втратила найдорожче – дитину.

«Справу розпочали, але виглядає так, ніби й забули»

Також через цей обстріл, а також другий, який стався у вересні 2016 року, каже Наталія, був фактично зруйнований їхній будинок – дах упав, стіни потріскались. Житло непридатне для проживання, каже Наталія, але це ніяк не відобразили в акті обстеження технічного стану, який їй видала комісія міськради.

На прохання обстежити будинок ще раз їй відповіли відмовою. Наразі родина має статус вимушених переселенців, тимчасово живе в Кураховому.

«Написали в акті: на дах треба шифер, а на стелю – мішок цементу. І все. А ми ж і майно втратили. Винесли все, що вціліло, в сарай. І буквально через тиждень у той сарай також влучило. І все згоріло. І качки, і кролі – живим горіло», – розповіла жінка.

Залишається не розслідуваним і кримінальне провадження, яке СБУ в Донецькій області відкрила щодо обстрілу, від якого потерпіла родина. Справу порушили тільки 2016 року, та й то після її заяви, розповідає Наталія. Ніяких слідчих дій досі не було, зазначає жінка.

«Справу розпочали, але виглядає так, ніби й забули. На місце злочину ніхто не приїздив, у той час там були сильні обстріли. Слідчий мені пояснював, що всі справи такого типу не розслідуються. Звичайно, мене це не задовольняє», – сказала Наталія.

Радіо Свобода готує інформаційний запит щодо справи до управління СБУ в Донецькій області.

Відповідачі – Росія та Україна

Між тим юристка Правозахисної групи «Січ» Ксенія Онищенко, яка допомагає, зазначає: звернення до Європейського суду з прав людини – вимушений крок для жінки, яка не змогла домогтись справедливості на батьківщині.

Якщо суд у Страсбурзі візьметься до розгляду справи Наталії, вона зможе розраховувати на певну компенсацію моральних та матеріальних збитків. Відповідачами в суді мають виступити держави Україна та Росія.

«Коли ми писали скаргу до Європейського суду з прав людини, ми посилались на прецеденти в інших країнах, де під час бойових дій чи антитерористичних операцій гинуло цивільне населення. У схожих випадках суд визнавав провину тієї держави, яка повинна була забезпечувати безпеку життя, збереженість майна людей. У даному випадку в нас відповідач – держава Україна. На неї покладено функції забезпечення життя людини й забезпечення ефективного розслідування злочинів, вчинених на території України. Цього не відбулось. Також відповідач – держава Росія. На даний час частина території не підконтрольна органам державної влади, щоб провести ефективне розслідування. А люди, які вчинили цей злочин можуть перебувати на цій території. А Росія здійснює ефективний контроль на цій території, тому вона несе однакову відповідальність за ці злочини», – пояснила Ксенія Онищенко.

За інформацією юристки, терміну давності у таких справ немає.

За даними ЮНІСЕФ, близько 430 тисяч дітей у зоні конфлікту на Донбасі лишаються у небезпеці. За інформацією організації, з 2014 року щонайменше 130 дітей зазнали поранень від мін та боєприпасів, 38 – загинули.

У той же час, за даними українських правозахисників, з початку конфлікту на Донбасі від обстрілів загинули сотні дітей, десятки зникли безвісти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ООС: бойовики обстріляли школу в Мар’їнці

Бракує людей, лоску і заторів – місцеві про Донецьк під час окупації