Дім зруйнувала війна: платитиме Росія чи Україна?

За час війни на Донбасі, за даними влади, зазнали ушкоджень понад 20 тисяч будинків лише на підконтрольній уряду України території – 13 тисяч в Донецькій і майже 7,5 тисячі в Луганській областях. По обидва боки лінії розмежування, за даними правозахисників, у руїнах перебувають близько 50 тисяч помешкань.

Хто заплатить мирним жителям Донбасу за їхнє зруйноване житло? Чи може Україна вимагати гроші у Росії? І якими можливостями жителі Донбасу, які лишилися без даху над головою, можуть скористатися вже сьогодні?

Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили програмний директор Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Щербатюк та спеціаліст із адвокації Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Петров.

– Я назвав цифри зі звіту, який ви підготували. Куди переміщуються люди, чиї будинки зруйновані, яка їхня подальша доля?

Максим Щербатюк: Деякі лишаються в тому ж регіоні, велика кількість отримує статус переселенців і переїжджає до інших міст. Ми супроводжували в судах жінку, яка вже шостий рік намагається знайти правду. Це одна з перших справ, які в 2016 році все ж таки привели до судових рішень.

На межі 2014-2015 років її дім на околиці Слов’янська був повністю зруйнований. Жінка не потрапила під обстріл, була в підвалі. Вона переїхала до свого сина у Слов’янськ. Хто має платити кошти, хто винен у цьому? Суд до сьогоднішнього дня не дійшов висновку. Людина пройшла весь шлях, починаючи від першої інстанції, до Верховного суду. Потім Верховний суд знову повернув справу на першу інстанцію, знов людина отримала позитивне рішення суду, апеляцію – і знову касація. Тепер вона вже 2 роки чекає наступного рішення Верховного суду, який не має можливості дорозглянути цю категорію справи.

– Розкажіть, в чому проблема. Якщо є позитивне рішення суду, чому воно не виконується? Справа в тому, що немає відповідача?

Максим Щербатюк: Є багато юридичних тонкощів щодо підсудності, того, хто має бути відповідачем. Питання, яке завжди постає: проти кого судитися? Важливо, що відповідачем у таких справах має бути конкретний орган. У нас було дуже багато органів, відповідальних у свій час за проведення АТО, потім змінилася ситуація – з’явились додаткові відповідальні органи.

Максим Петров: Поліція, Міністерство оборони, Генеральна прокуратура, СБУ, МВС – органи, які мають стосунок до розслідування цих справ. Коли людина зіштовхується з ситуацією, на кожному етапі конфлікту з’являються якісь нові державні структури, до яких необхідно звертатися.

Дуже часто люди намагаються відремонтувати руйнування за свої кошти. Цю ситуацію також потрібно враховувати, тому що це – власні втрати: ви навіть якийсь час не думаєте про те, щоб їх документувати. Потрібно розуміти, які документи зібрати, щоб довести, що вашу домівку зруйнували: світлини, заміри, документи про власність.

А якщо людина не є власником цього помешкання, просто там проживала, але матеріально зав’язана в цьому будинку? Дуже багато нюансів, які впливають на складність і специфіку судових процесів.

– Тобто, якщо людина відновлює зруйновану будівлю, потрібно залишати чеки, бо є надія, що гроші повернуть?

Максим Щербатюк: Судові процеси – дуже непростий шлях. Ми вже 6 років намагаємося в різний спосіб отримати успішне кінцеве судове рішення. Механізм захисту, який є на сьогодні, неефективний, через це ми змушені звертати увагу на міжнародні інстанції.

Європейський суд з прав людини – одна з тих інстанцій, які ми використовуємо, оскільки бачимо, що всі судові процеси за ці роки не приносять людям конкретного результату. Є проміжні успіхи в апеляції в перших інстанціях, але немає рішення, щоб людина отримала кошти. Відповідно бачимо докази неспроможності судової системи України відповісти на ці виклики.

Держава має наперед думати і пропонувати якісь варіанти, щоб у людей була можливість не тільки в судовому варіанті отримати відшкодування, а й щоб був передбачений державою певний порядок дій у найбільш простих ситуаціях. Довгий час такого порядку взагалі не було, лише певні випадки, коли місцевий орган влади компенсує частину: вікна мінялися абощо. Тільки в минулому році Кабміном були внесені зміни у постанову, яка стосувалася компенсації при надзвичайних ситуаціях: дали шанс тим, хто не виїхав, на компенсацію. Він був обмежений максимальним розміром у триста тисяч. Держава має певний механізм на законодавчому рівні, але він не прописаний далі.

Останній кейс, що був розглянутий Великою палатою Верховного суду, стосувався комерційної нерухомості, у рішенні не було відповідей на багато питань, які стосувалися, до прикладу, приватного житла.

На сьогодні немає відповідних документів, які дають людині зрозуміти, як все виконується, куди і що потрібно подавати, сама процедура не запущена.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Війна на Донбасі. Кому можуть заплатити за зруйноване житло з бюджету (рос.)

– У лютому моя колега Ірина Горбасьова побувала в Маріуполі, де зараз живуть мешканці Широкиного. Давайте послухаємо, про що вони говорять.

Лариса Рябцева, пенсіонерка: Нас позбавили всього. Я ходжу в чужій одежі, сплю на чужому ліжку, їм з чужої посуди. В мене немає нічого, розумієте? Зараз ми тут, в Маріуполі: нас кинули сам на сам, ми нікому не потрібні. Нас перевіряють, є ми тут чи нема, затримують пенсії, адреси. Я сьогодні заявляю всім, що хочу повернутися додому, в своє село. Ніякі компенсації мені непотрібні, хай мені повернуть мій будинок, хай держава подумає про нас.

Олександр Пономарьов, широкинець: Сьогодні якраз початок звільнення Широкиного. Нас «звільнили» від усього. Мені 59 років, у мене враження, що зараз 40 років з мене скинули, мені стало 19. У 19 років я вийшов з рідного дому, у мене не було нічого, починав життя з чистого аркуша. Зараз, мабуть, пропонується це повторити. Багато широкинців хочуть повернутися додому, я теж хочу».

– Чи є попередні оцінки, скільки людей опинилось в такій ситуації?

Максим Щербатюк: Різні державні органи дають різні цифри. Зараз немає реєстру зруйнованої власності. Очевидно, до однієї власності може мати стосунок не одна людина. Важко прорахувати, скільки людей взагалі постраждало. Очевидно, не менше від кількості об’єктів.

– Колеги, чому Україна повинна платити за відновлення або компенсацію зруйнованого житла? Чи є тут якась юридична колізія, що не визнана юридично агресія Російської Федерації?

Максим Щербатюк: Україна зобов’язана виконати певні речі, передбачені законодавством стосовно громадян України. Держава потім ці кошти може заявляти, до прикладу, в міждержавних позовах Україна –Росія. Це виглядає достатньо аргументованим, коли держава говорить, що сплатила по компенсаціях ось таку суму. Не просто порахувала, а назвала дуже конкретні цифри і відповідно поставила їх як матеріальне відшкодування, яке має під собою докази.

Максим Петров: Всі ці ситуації дуже часто схожі. Можуть відрізнятися, наприклад, сума, географія чи масштаб руйнувань, але тим не менше, алгоритм захисту прав пропрацьований Українською Гельсінською спілкою, в тому числі, і партнерськими організаціями. Ми готові консультувати: часто, повірте, нема потреби вести цю справу, потрібно людині показати дорогу і уже самостійно вирішувати всі ці питання, навіть можна консультувати інших юристів, адвокатів, тому що справа – масова.

Максим Щербатюк: Чим більше людей звертатиметься до суду, більш очевидним стає, що щось потрібно робити. Якщо суди бачать, що справи збільшуються лавиноподібно, їм доведеться розглядати цю категорію і ухвалювати рішення.

Думаю, що прийде той час, коли і Верховний суд змушений буде в цьому напрямку поставити орієнтир для інших судів, особливо, що стосується приватного майна. Як на мене, роль Верховного суду – давати певний приклад, як краще вирішувати такі справи.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбуці чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите)