Відмовитися від подарунків на день народження або подолати десятки кілометрів, щоб зібрати гроші для хворих, яким терміново потрібно лікування; допомогти інформаційно або підтримати психологічно… Щоб робити добрі справи, не треба мати супер-здібності, але для когось Ви можете стати супер-героєм. 5 вересня у всьому світі відзначають День благодійності. І Радіо Свобода зібрало історії людей, для яких допомога іншим стала частиною життя. Кажуть, зазвичай такий шлях обирають люди після того, як самі зіткнулися з хворобами. Але вони запевняють, допомогти може кожен, бо будь-який маленький внесок стає рішенням великої справи.
Інесса Матюшенко – подолала рак сама, тепер допомагає з ним боротися іншим
Ця яскрава та позитивна дівчина знає з власного досвіду, як важко боротися з раком. У 24 роки Інесса Матюшенко почула свій діагноз – лімфома Ходжкіна. Лікування в Києві, потім рецидив, трансплантація кісткового мозку – і вже 2,5 роки ремісії. Каже, після того, як перемогла рак сама, вирішила допомогти іншим. Так з'явився проект CANCEL-R (сancer – рак, cancel – відміна), в якому разом із подругою Юлією Балан вони інформативно та психологічно допомагають «онкоодужуючим».
«Люди мають змогу знайомитися, спілкуватися, бачити позитивні історії. Це те, чого свого часу не вистачало мені. Я не знала, куди бігти та до кого звертатися зі своїми проблемами. Мені здавалося, що я взагалі одна створила такий проект в Україні. Лікування раку – дуже важкий, тривалий та виснажливий процес. Тут важливо не втратити ентузіазм, оптимізм та віру у свої сили», – зазначає Інесса.
Також потрібно почути достовірну інформацію про лікування. Каже, коли людина чує свій діагноз та починає шукати в інтернеті інформацію, у більшості випадків бачить лікування грибами та повідомлення про різних шарлатанів. Інесса – ветеринар. Вона розуміє, як багато залежить від правильного лікування, а тому і в CANCEL-R дотримуються лише доказової медицини
Крім того, у рамках свого проекту Інесса організовує різні заходи – фотосесії, заняття йогою, ораторське мистецтво та акторська майстерність, арт-терапія, мотиваційні лекції, консультації стилістів тощо. Дівчина впевнена: допомогти людям, які цього потребують, може кожен охочий, головне – не боятися зробити перший крок.
Це не та галузь, де можна боятися щось зробити. Ти робиш добро, а як можна зробити добро погано?Інесса Матюшенко
«Мій перший event – фотосесія для «онкоодужуючих». Я його виношувала в голові 3-4 місяці, бо дуже боялася, щоб не «провалитися». Може, щось вийде не так; або дівчатам не сподобаються фото; чи ще гірше – я не впораюся взагалі. Але потрібно розуміти, це не та галузь, де можна боятися щось зробити. Ти робиш добро, а як можна зробити добро погано? (сміється). Якщо ти щиро допомагаєш, без якогось підтексту чи «підводних каменів», то це завжди великий «+». І емоції, які отримуєш від цієї перемоги, просто не передати словами. Вони того варті, щоб віддати свій час і частинку себе», – каже Інесса.
Назар Тодорів: фонд імені друга
Два роки тому коломиянину Андрію Конику поставили діагноз – рак крові. Лікуватися потрібно було за кордоном. Родина Андрія таких грошей, (а це близько 200 тисяч доларів) не мала. Тоді на допомогу прийшов кращий друг – Назар Тодорів. Разом із іншими товаришами вони створили фонд і зібрали необхідну суму. Андрій пройшов необхідний курс лікування, йому навіть стало краще, але рецидив… Смерть хлопця на деякий час зупинила роботу фонду. Проте друзі вирішили продовжити цю діяльність, адже цього хотів би і сам Андрій. Назву так і залишили на честь друга – «Konyk help».
«Якщо з самого початку допомагали лише фінансово, то зараз це і інформування, і різні заходи, і проекти для будь-яких соціальних груп. Наприклад, «Коломийська академія розвитку» – це проект для дітей-сиріт, із малозабезпечених родин та тих, у кого загинули батьки в АТО. Ми їх навчаємо англійській мові, проводимо спортивні заходи, організовуємо виїзди на природу, зустрічі з відомими людьми. «Родзинка» цього проекту – катання на конях. Дітям дуже подобається. І я вважаю, що таким чином вони розвиваються та соціалізуються», – каже Назар Тодорів.
Також «Konykhelp» допомагає і будинку людей похилого віку. Усі міські школи по черзі відвідують пацієнтів у цих закладах.
Добро потрібно робити в задоволенняНазар Тодорів
«У нас дуже багато молоді серед волонтерів. І це приємно. Тому ми намагаємося кожному давати ті завдання, які до душі. Наприклад, є ті, хто мріють стати журналістами, тому вони ведуть соціальні мережі або беруть інтерв'ю у відомих людей, які допомагають нам. Чи інші, хто добре знає англійську, допомагає нашим вихованцям із вивченням цього предмету. Добро потрібно робити в задоволення», – каже Назар Тодорів.
Катерина Бадікова: діагноз сина змінив життя
У 2015 році майже напередодні Нового року у родині Бадікових народився Микита. Справжній бажаний і довгоочікуваний подарунок. Але вже на наступний день після народження немовляті зробили операцію на серці, розповідає мама Катерина.
Щоб хоч якось «перемкнути» думки від страшного стану дитини, батько Тимофій звернувся до головного лікаря – чим можна допомогти клініці? Операції в цьому закладі безкоштовні, але завжди чогось не вистачає з ліків або не працює обладнання. У той момент зламався бронхофіброскоп. Його ціна 18 тисяч доларів. Тоді родина Бадікових відкрила на Українській біржі благодійності збір на необхідне обладнання, яке врятувало дітей.
У нас справжній «коловорот добра». Спочатку ми допомагали, потім – намКатерина Бадікова
«Ми в кардіоцентрі перебували 5 місяців. Зробили кілька операцій і ніяк лікарі не розуміли, чому Микита не дихає самостійно. І так трапилося, що той бронхофіброскоп, на який ми збирали гроші, (і він мав допомогти іншим дітям), урятував нашого хлопчика. Нам поставили діагноз трахеостома й відпустили додому. З часом виявилося, що після операцій та антибіотиків дитина втратила слух. Потрібен був імплант, який дуже дорогий, а ще й лікувалися за кордоном. Шукали гроші. Тож у нас справжній «коловорот добра». Спочатку ми допомагали, потім – нам», – каже Катерина.
Як і інші мами, Катерина під час вагітності купувала «бодіки», «чоловічки» та інший дитячий одяг, але після пологового будинку потрапили із серцем до лікарні, і додому повернулися лише через 5 місяців. Нові речі так і залишились новими й малими, тоді Катерина вирішила їх продавати, а всі гроші віддавати на необхідне обладнання. З часом до її ініціативи додалися інші мами, яким сподобалася ідея. Так з'явився проект «Щасливий Бодік».
І маленька допомога може врятувати життяКатерина Бадікова
«Далі були інші проекти, які вже стосувалися слуху. З кожною новою проблемою Микити, я поринала в якийсь новий медичний світ, дізнавалася про ситуації в цій сфері та намагалася допомогти. І так у багатьох. Доки сам не потрапиш у ситуацію, коли потрібна допомога, нічого не робиш. Мовляв, мене це не стосується. А виявляється, що з кожним може таке статися. Головне пам'ятати, що насправді навіть маленька допомога може врятувати життя. Коли ми збирали гроші для Микити, і там була нереальна сума, то за кілька днів нам кинули по 10 гривень 500 людей. Здавалося б, що таке 10 гривень? Але коли сотні або тисячі людей допомагають – це разом велика сума», – каже Катерина.
Микола Кібець: бігти заради дітей
Для нього спорт – це життя. Він – співзасновник спортивних онлайн-проектів «ЖирКиллер», «Формы в Норме» та «Міцні горішки», а з цього року ще й справжній герой для онкохворих дітей. Адже Микола Кібець долає дистанції IronMan заради тих, кому необхідна перемога.
Чотири роки тому в Миколи Кібця на онкологію захворіла мама. Тоді він постійно їй казав: «Ти сильніше, ніж ти думаєш». Врятувати рідну людину не вдалося, але ті слова залишилися, як згадка про її боротьбу з важкою хворобою. У минулому році за три місяці підготувався до свого першого IronMany. А вже в цьому вирішив поєднати тріатлон та благодійність.
«Свій перший старт присвятив Севіль. Вона перемогла рак, завдяки своєму бажанню жити та силі духу. Тепер їй потрібен був ендопротез, який врятував би ногу від ампутації. Проплив 1,9 кілометра, накрутив 90 кілометрів та пробіг 21,1 кілометра, для того, щоб у майбутньому це змогла зробити й Севіль. Постійно підтримували з нею зв'язок. Її вже прооперували, тепер вона на курсі реабілітації, і тепер лише від дівчини залежить, як вона зможе відновитися», – каже Микола.
Сам спортсмен зізнається: і в світовому спорті, і в українських забігах звичайна практика – долати дистанції для когось. І впевнений, краще робити хоч щось, щоб рятувати інших, ніж вважати, що нічого не відбувається навкруги.
Розуміння, що ти недарма живеш, і звичайне «дякую» – найбільша нагородаМикола Кібець
«Неважливо, яку дію ви саме зробите: лайк-репост чи активно допоможете фінансово. Це краще, ніж просто сидіти. Будь-який ваш маленький крок – допомога. Для мене розуміння, що ти недарма живеш і звичайне «дякую» – найбільша нагорода», – каже Микола Кібець.
Допомогати можна й потрібно, кажуть ті, хто вже обрав шлях благодійності. Репостнути інформацію про необхідну допомогу, допомогти фінансово або прийти до лікарні та підтримати дітей… Головне, щось робити, і разом можна подолати будь-яку перепону, навіть, якщо це важкий діагноз.
