Росіяни та «Газпром» уже практично живуть у новій газотранспортній реалії, якою має стати новий трубопровід «Північний потік-2»: політичний проект в обхід України, який має надати домінантного становища Німеччині та унезалежнити Європу від американського впливу. А натомість поставити її під вплив Росії, наголошує газета «Україна молода». Утім, події останніх днів засвідчують, що росіянам тішитися завчасно – Сполучені Штати не готові просто так поступитися власними інтересами на користь Кремля. І готові застосувати свою головну зброю у такій ситуації, яка вже довела власну ефективність, – санкції. Газета стверджує, що тон Держдепартаменту США щодо проекту «Північний потік-2» із кожним днем стає дедалі різкішим. Врешті-решт, якщо позиція США й надалі залишиться чіткою та сильною, це все ж таки змусить Європу відмовитися від будівництва «Північного потоку-2». Про це газета пише в статті «Хазяїн труби».
6 червня журналісти України відзначають своє професійне свято. І саме сьогодні, як наголошує газета «День», слушна нагода проаналізувати, – в якому стані зараз перебуває українська журналістика. Перша і головна проблема – українські засоби масової інформації не є лідерами довіри в суспільстві, наголошує видання. Саме тому політики та державні діячі, наприклад, переорієнтувалися на фейсбук-блогерів для просування своїх ідей в маси, а телеканали, замість трансляції авторських інформаційно-аналітичних програм, віддають перевагу формату «експертів у студії». Газета стверджує, що ЗМІ потроху стають лише каналами комунікації правлячої еліти із суспільством, і самі вже дуже рідко формулюють та, відповідно, транслюють саме медійні, тобто «посередницькі» візії та оцінки. Чи можна українським журналістам повернути довіру, авторитет, вплив? Теоретично так, наголошує газета. Але на практиці є дуже багато перешкод. Про них докладніше йдеться в статті «Про баланс довіри і запит на якісні ЗМI».
Непродумана політика управління відходами в Україні, успадкована від Радянського Союзу, призвела до появи тисяч сміттєзвалищ, 99 відсотків з яких не відповідає сучасним екологічним вимогам. Як стверджує газета «Україна молода», весь цей час Україна жила без будь-якого розуміння, що робити з відходами. За винятком поодиноких населених пунктів, де місцева влада намагалася хоча б спробувати запровадити якісь технології чи запозичити досвід інших країн. Загалом управління відходами орієнтувалося на захоронення і були відсутні як економічні стимули для переробки вторинної сировини, так і механізми притягнення до відповідальності за шкоду, завдану довкіллю. Якщо говорити про побутові відходи, то, наприклад, зараз лише три відсотки з них переробляється та повторно використовується. Про те, як подолати проблему зі сміттям, йдеться в Національному плані управління відходами. Новою Стратегією визначено амбітну мету, щоб до 2030 року 70 відсотків таких відходів в Україні переробляли чи повторного використовували. Докладніше йдеться в статті «Навчитися прибирати за собою».
Співпраця України з МВФ у тому форматі, в якому вона зараз відбувається, приносить українській економіці більше негативу, ніж користі, переконує експерт газети «Голос України». Тимчасова підтримка цієї організації є своєрідним «рятівним колом», яким можна скористатись на дуже короткій дистанції, але збиратись на ньому в далеку й успішну подорож – безглуздя. Видання пише, що співпраця з МВФ дає змогу «придбати час» для проведення радикальних системних реформ. Якщо ж їх не проводити, продовжуючи «купувати час», то таке «придбання», додатково обтяжене невигідними умовами, врешті-решт виявляється не лише фінансово непідсильним, але й безсенсовним марнотратством. Аргументи дописувач парламентської газети наводить у статті «Кредити МВФ – наркотик для економіки».
