Понад третина опитаних українців відчула погіршення у сфері прав людини за рік і лише 4% говорять про покращення. Такими є результати дослідження, проведеного на замовлення «Центру інформації про права людини» та секретаріату омбудсмана цього року. То яким він був насправді, цей 2017-й, і на що потрібно звернути увагу?
Дуже поширеним було забарвлення у якісь «кольори» тієї чи іншої інформації, через що вона подавалась не дуже правдиво, і це проблема стосується не тільки України, а всього світу, переконана Оксана Покальчук.
«Я навіть більше скажу: минулого року ми зафіксували, що рівень популізму призвів до того, що групи людей у країні умовно діляться на умовно «хороших» і «поганих». Цей ксенофобний дискурс ми прирівняли до дискурсу, який востаннє був зафіксований у 1937 році. Тобто ситуація, яка є зараз, зрада/перемога, про що ми жартівливо так говоримо, насправді для нас як правозахисної спільноти є досить проблемною категоризацією», – зауважує вона.
За словами Покальчук, зараз ситуація є тривожною, і та надія, яку дав Євромайдан, що влада стане відкритою до людей, з кожним роком все більше розсіюється.
Обрання директора Державного бюро розслідувань – головна перемога року, переконана Оксана Покальчук.
«Якщо запрацює цей орган, так, як він планувався, він зможе вплинути, власне, на всю систему. По-перше, він забере певні повноваження від прокуратури, певних справ від прокуратури. По-друге, працівники і працівниці, які будуть там працювати, обираються різними органами влади. Планується, що система буде незалежною, і ми сподіваємось, справи цим органом будуть розглядатись без політичного впливу. Так, як ми і хотіли», – каже правозахисниця.
Верховна Рада 12 листопада 2015 року ухвалила закон про Державне бюро розслідувань. Формально ДБР почало працювати із березня 2016 року. Проте де-факто ця правоохоронна структура донині не існує. Лише у листопаді цього року після проведення конкурсу президент України Петро Порошенко призначив головою бюро Романа Трубу. Від 20 листопада Генеральна прокуратура України втратила право починати досудове розслідування у зв’язку з початком діяльності Державного бюро розслідувань.
Роман Труба заявив, що повноцінна робота бюро може початись із вересня.
Цього року правозахисну антипремію «Дискримінатор року» отримали міський голова Чернігова за пропозицію вважати родини без трьох дітей «хворими або неукраїнцями», ректор університету Драгоманова за примусовий молебень для студентів та Рада церков за протидію ратифікації конвенції проти домашнього насильства. Вони навіть залишили позаду «фаворита» попередніх років – Верховну Раду.
На думку Оксани Покальчук, клерикалізація є «сестрою» популізму.
«Тут треба розуміти, що ми не виступаємо проти віри людей, проти будь-якої релігії – поки вона не порушує права людини. Але те, що ми бачимо зараз, що Рада церков напряму повпливала на те, що Україна не ратифікувала Стамбульську конвенцію. Чому це сталось? Які аргументи взагалі можуть бути проти цього? Для мене це велике розчарування і показник того, що певні політичні групи, які прикриваються, як на мене, релігійними вподобаннями людей, чинять жахливі речі», – каже правозахисниця.
Окремо вона визначає важливою проблемою створення парамілітарних угруповань правих радикалів.
«Цього року у Києво-Могилянській академії були протести проти сексизму. І групі студенток не дали провести цей протест люди, які прийшли у військовій формі. Один з них сказав: я воював на сході проти фемінізму. Це таке змішування понять», – каже Оксана Покальчук.
Харківська правозахисна група підбивала підсумки року, і чи не найбільшим порушником прав людини вона вважає СБУ. Правозахисники заявляють, зокрема, про затримання людей за підозрою у сепаратизмі і утримання інкомунікадо, тобто без зв’язку із зовнішнім світом, і якщо це буде доведено, люди, що це вчиняли, мають відповідати перед міжнародними судами.
Оксана Покальчук згадує у цьому ключі минулорічне дослідження Amnesty International та Human Rights Watch «Тебе не існує», де йшлося, зокрема, про 18 людей, яких СБУ утримувала в Харкові.
«На даний момент ми боремося за те, щоб хоча б кримінальне провадження було відкрите щодо працівників Служби безпеки України, які їх утримували. Щоб взагалі якесь розслідування відбулося. На даний момент нічого не відбувається», – каже вона.
У СБУ натомість наполягають на тому, що заяви правозахисників щодо таємних тюрем не мають підґрунтя.
За словами Оксани Покальчук, новим явищем для Amnesty International стали повідомлення про випадки гендерно зумовленого насильства у зоні конфлікту на cході України.
Що ж до анексованого Криму, то міжнародна акція-марафон написання листів, яку щороку проводить ця правозахисна організація, включала серед адресатів кримчанина Еміра Усеїна Куку, фігуранта так званої «ялтинської справи «Хізб ут-Тахрір».
Чоловік зараз перебуває під вартою, йому загрожує 25 років в’язниці.
«Зараз він етапується до Ростова-на-Дону, – зазначає Покальчук. – Сам по собі суд, який відбувається у справа Еміра Усеїна Куку, є порушенням міжнародного гуманітарного права, оскільки застосування на окупованих територіях законодавства країни-окупантки є порушенням міжнародного гуманітарного права. Рух «Хізб ут-Тахрір» не є забороненим в Україні, але є забороненим у Російській Федерації. Емір Усеїн Куку переслідується формально за те, що він є учасником цього руху».
І ще одним порушенням у цій справі, за словами правозахисниці, є її розгляд військовим судом.
Не приділяти достатньої уваги до порушення прав людини в анексованому Криму – це зрада, переконана Оксана Покальчук. Серед основних завдань української влади вона також називає повноцінний запуск Державного бюро розслідувань.
«Я насправді вірю, що ДБР стане тією сходинкою, з якою ми зможемо «вистрибнути» у нову еру прав людини в нашій країні», – говорить Покальчук.
Окрім того, правозахисниця закликає суспільство до критичного мислення.
«Нам перевіряти інформацію, яку ми отримуємо з різних джерел, і мати свою точку зору на всі процеси, які відбуваються в країні», – зауважує вона.