(Рубрика «Точка зору»)
Чи справді ПАРЄ може відновити повноваження делегації Росії на Парламентській асамблеї ‒ при тому, що сама Росія навіть і не подумала не те, що відмовлятися від окупованих територій ‒ а повноваження її делегації були припинені якраз після анексії Криму, ‒ але навіть не хоче обговорювати ситуацію, що склалася після фактичного виходу путінського режиму за межі міжнародного права?
Яким би парадоксом це не здалося на перший погляд, але у прихильників повернення Росії до Парламентської асамблеї Ради Європи саме зараз виник реальний шанс повернути повноваження російської делегації. Зробити це можна, пославшись на результати парламентських виборів у Росії. Адже новий склад депутатів Державної думи Росії ‒ це не ті люди, які голосували за анексію Криму. І, отже, з ними можна й потрібно відновити справжній діалог.
Це рішення, звісно ж, буде повною перемогою Росії над міжнародним правом. Тому що виявиться, що «та сама» резолюція ПАРЄ просто зависне в повітрі. Але й це ще не все. У ПАРЄ розраховували, що Росія продовжить свою співпрацю з організацією ‒ навіть при запроваджених обмеженнях. Але голова Державної думи Росії Сергій Наришкін зайняв жорстку позицію: тільки повне відновлення повноважень. Цю свою позицію Наришкін повторював щоразу при зустрічах із керівництвом ПАРЄ в Москві. І, виходить, ПАРЄ капітулює ‒ добре, не перед Наришкіним, а перед наступною путінською маріонеткою, яка зображує спікера нижньої палати російського парламенту. Про яке міжнародне право, про який захист законності в цьому випадку йдеться?
Зрозуміло, що якщо повноваження російської делегації не будуть відновлені після виборів, то новий юридичний привід протягом найближчих років не з'явиться. Росія з Криму не піде ‒ можливо, до остаточного демонтажу путінського режиму й імовірного розвалу самої Російської Федерації. Так коли ж повертати її парламентаріїв до ПАРЄ?
А ніколи. Якби депутати, які працюють у ПАРЄ, поважали себе і країни, які їх туди надіслали, вони прекрасно б це розуміли. Білорусь втратила статус спеціально запрошеного члена ПАРЄ після того, як Рада Європи 1997 року визнала недемократичними вибори в цій країні. І з того часу статус не був відновлений, адже Лукашенко не виконав умови, поставлені ПАРЄ. Підкреслю: йдеться про умови, що стосуються внутрішньої політики Білорусі, а зовсім не порушення цією країною міжнародного права. Білорусь нічого ні в кого не «віджимала». Так чим Росія краща за Білорусь? Тим, що більша? І як може така політика подвійних стандартів у найкращих радянських традиціях зашкодити престижу ПАРЄ?
З точки зору права, парламентські вибори в Росії ‒ це привід не для відновлення повноважень російської делегації, а для їхнього остаточного припинення. Тому що Росія, не зважаючи на протести міжнародних організацій і визнання Криму окупованою територією, проводить вибори в Криму. Отже, після цих виборів не тільки Рада федерації, де вже є «члени» від окупованого Криму, а й Держдума, в якій будуть «депутати» від окупованого Криму, втрачають свою легітимність. Після цих виборів ми можемо впевнено сказати: ніякого російського парламенту немає. Є просто банда!
Так чому ж парламентарії, які поважають себе, мають засідати поруч із пройдисвітами? Не мають. Відновлення повноважень російської делегації після ганебних виборів у Криму має стати не відновленням діалогу, а початком кінця ПАРЄ, а, можливо, й Ради Європи в цілому. Тому що немає ніякого сенсу в існуванні організації, що відмовляється від основоположних принципів міжнародного права. Ну взагалі ‒ ніякого.
На місці Путіна в разі, якщо ПАРЄ капітулює, я б обов'язково вніс до складу російської делегації якогось «кримського депутата Держдуми» ‒ ну, наприклад, Поклонську. Думаю, він так і зробить. Приниження Парламентської асамблеї має бути повним. А ми не повинні стати його свідками.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Оригінал – на сайті проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії»
